Пограбованими карточками в магазині поповнювали рахунок заступник начальника колонії та інші працівники.
До редакції на відкриту лінію звернулись жителі Стрижавки. Ось що вони нам повідомили:
– У минулому році сталося декілька випадків пограбування місцевих магазинів, розбоїв, нападів на людей. Ці факти були зафіксовані, виїжджала опергрупа. Потім почали казати про те, що ці злочини скоювали… засуджені колонії, які мали б в цей час знаходитись за колючим дротом і сімома замками із численною охороною… Як вони одночасно «мотали срок» і виходили на промисел – можна здогадатись. Немовби вирахували їх через телефон заступника начальника (нам повідомили його прізвище і навіть номер телефона. – Ред.) Як? І тут дивина! Виявляється, пограбованими карточками у магазинах… поповнювали рахунки керівництво та працівники колонії. Якщо це була не плата за «відпускання на «малину», то тоді що? А якщо їх звідти не відпускали, то як вони покидали непоміченими територію режимного об’єкта, а потім туди повертались? Ми з нетерпінням чекали і слідкували за розвитком подальших подій та рішенням слідства…
Більша частина членів фракції «Батьківщина» в обласній раді не згодна із звинуваченнями депутата Домбровського всіх, хто має відношення до цієї політичної сили, у зраді під час формування керівного складу облради. Ось що говорить голова обласної організації партії «Реформи і порядок», депутат обласної ради Віктор Козак:
– Я входжу до фракції «Батьківщина» в обласній раді, проте зрадником себе не вважаю, як і більша частина фракції, маю свої погляди і позицію щодо будь-якого рішення і завжди публічно висловлював свою думку.
9 вінничанам, серед яких діти відомих бізнесменів, ліжка готелю довелось змінити на лікарняні
Ця резонансна подія набула вже всеукраїнського та світового розголосу. Але мало хто знає, що група туристів, на яку напали – це насправді не кияни, а вінничани. Серед них було 2 дівчини.
Нам вдалось вийти на зв’язок із однією із туристок Оленою, яка зараз не відпочиває, а лікується на Гоа, хоча їхала туди зовсім із іншою метою…
Ось що вона повідомила:
- Ми давно чули про мальовничий куточок Індії – острів Гоа. Адже це відома світова Мекка неформалів… Але що тут зіткнемось із таким – навіть у сні не могло приснитись. У той день ми групою із 9 осіб вийшли на вулицю погуляти. Йшли собі, аж раптом на нас напала група таксистів. Одного із хлопців пирнули ножем. Ми почали його захищати. Били і дівчат, і хлопців. Зараз я і мої друзі у лікарні. Один перебував навіть у реанімації. Хочемо пошвидше забути це все… Чесно кажучи, не до екзотики, коли ти за тисячі кілометрів від рідних потрапляєш у таку халепу.
Кому не подобається, що вінницьке держпідприємство виграло тендер по випуску номерних знаків? Чи патентували директор підприємства та поляк на себе розробку знака?
Як відомо, вінницьке держпідприємство «Форт» розпочало випуск номерних знаків для автомобілів України.
Вперше така можливість випала не приватній фірмі, як було до цього, а безпосередньому підрозділу МВС. Зрозуміло, що таке замовлення дає шанс примножити здобутки і самому підприємству, і Вінниччині. Й викликає жорстку конкуренцію та інформаційні війни. В ЗМІ нещодавно з’ясовували, чому тендер виграли вінничани. В інформації, що з’явилась, повідомлялось і про те, що дизайн номерних знаків запатентували на себе громадянин Польщі та керівник «Форту».
Скандал, що розгорівся у п'ятому училищі міста Вінниці, яке готує будівельників різної спеціалізації, прогримів на всю Україну.
Учасники конфлікту розповідають, що їм неодноразово доводилося «пахати» на чиновницьких дачах, квартирах, підсобних господарствах, гаражах.
Третьокурсник Олександр (ім'я учня змінено) за кілька місяців отримає спеціальність муляра-електрозварника. Каже, що навчання у ПТУ №5 йому подобається, але часто доводилося працювати безоплатно на якихось високопосадовців. У попередні роки під час чергових «халтур» хлопець отримав травму.
Все життя мучить неспокій, що я не можу його знайти
«ШУКАЮ ДРУГА, З ЯКИМ ВОЗИЛИ ЦИГАНСЬКІ ВЕСІЛЛЯ»
Борис Іларіонович Удушливий з села Юрківки Тульчинського району ніколи в своєму житті не забуде, як вони з вінничанином Юзефом Белінським возили циганські весілля в 60-і роки. Тоді вінницькі цигани гуляли весілля в Калинівці, переїжджали туди великими автобусами. Святкування ці у них були закриті для всіх. Борис згадує, що вражали пишні та недешеві сукні циганок. Було помітно, що розважаються вони з розмахом.
Одного разу автобус під час перевезення зламався. Потрібна була запчастина. Цигани в один момент розбіглись і за кілька хвилин знайшли три потрібних однакових запчастини. Борис Удушливий з 1964 по 1967 рік орендував кімнату в комунальній квартирі на площі Гагаріна у Вінниці у тещі Юзефа Белінського Клари. Тоді 16-річний юнак навчався у Вінницькому медичному училищі на фельдшера. Борис жив в одній кімнаті, а в сусідній — Юзеф, його дружина Людмила Іванівна Яворська з дочкою Олею. Людмила тоді навчалася заочно в Ужгородському університеті, а Юзеф працював водієм автобуса, Після закінчення училища в червні 1967 року Борис пішов служити в армію. У Вінницю не повернувся, поїхав до себе в село. Адресу своїх сусідів загубив, тому про їхню долю нічого не знає.
Відгуки на «лист «Небайдужого» в газету «33-й канал» чув різні. Хтось щиро обурився. Хтось відмахнувся. Але більшість, по-моєму, поставилася схвально: так, мовляв, тим методистам і треба!
Прикро… І за «небайдужого», який навіть власного прізвища побоявся, і за тих, кому сподобалася анонімна «небайдужість». Прикро за вчителів, які шукають найгірші шляхи для вирішення своїх непростих проблем.
Погляньмо самі на себе збоку. Нас, зайнятих у сфері української освіти працівників, понад два мільйони. Відсотків 70 із цього загалу – люди з «щонайвищою» освітою. То й що? Ми хоч комусь у цій країні цивілізовано й законно можемо продиктувати свою волю? А нікому. Чому? Бо ми не хочемо цього робити так, як роблять європейські профспілчани. Ми любимо епістоли. Є претензії до влади? То ми послання урядові пишемо від імені всіх. Щось не так з доплатами? Пошлемо живими «листами» двох-трьох представників від району кудись туди, під стіни Верховної Ради – хай там покричать, може, нам тут попустить. Тобто, нам і ліньки, і страшно використати свою реальну суспільну потугу так, як це можна було б зробити заради себе і ближніх.
Без стріляючої реконструкції бою, параду літаків і, можливо, салюту Вінниця святкуватиме у неділю 67-му річницю визволення.
Зате 20 березня місто дуже оригінально привітає 26 своїх рятівників, адже кожному персонально на свято «подарують» біл-борд із фотокарткою та квітами! А городяни та гості Вінниці зможуть цього дня «скинутись» по 5-10 гривень на медобладнання для фронтовиків...
- Живих визволителів Вінниці залишилось тільки 6, а захисників — 20 чоловік! — заявив мер обласного центру. — Тому було вирішено обійтись без реконструкції та інших масштабних святкових заходів і привітати цих героїчних людей персонально... Адже вони визволяли Вінницю для нас, і тому на вулицях міста до 20 березня з’являться білборди та сіті-лайти із їхніми фотографіями. А на Фонтанній площі в парку культури пройде тематична фотовиставка, будуть польова кухня та бойова техніка часів Другої світової.
В Україні таких – 20 тисяч. Хто їм видав посвідчення, і чи покарані ці чиновники?
Чверть століття минає з трагічного дня, коли пролунав вибух на Чорнобильській атомній станції. Урядовці готуються відзначити дату з пафосом.
Підготували проекти постанов, щоб «збільшити», «підвищити», «добавити», «впорядкувати». Все гарно! Але протягом цього часу на темі Чорнобиля, наче на благодатному грунті, підживленому державними грошима, виросли інші проблеми, які чиновникам дуже хотілося б замаскувати. Розмовляємо з головою обласної громадської організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів Чорнобильської катастрофи «Чорнобиль-єдність» Василем Проданом:
|
Легалізувати благодійні внески у фонди медзакладів Вінниччини сенсаційно запропонував губернатор області.
Адже дотепер ці «добровільні» пожертви багато хто вважав прихованими «хабарами» чи своєрідним «рекетом»...
– Потрібно знайти місце в законопроекті, де юридично сформулювати пункт, який дозволить в законному порядку лікувальним закладам залучати спонсорську допомогу, — вважає Микола Джига. — Бо сьогодні ніякий бюджет — обласний чи районний – не витримує навантаження потреб медицини. Я вже не кажу про інші програми!
Ще, на думку голови ОДА, матеріально-технічний стан більшості лікувальних закладів області — незадовільний:
Справжня «битва» розгорілась на останній сесії Вінницької райради за... «Саланг», а, точніше, збільшення на півмільйона гривень статутного фонду цього «свіжого» комунального підприємства.
– Ці гроші зібрав «державний рекет», а нам підсовують рішення буцімто як добровільну пожертву 13 сільських рад! — обурювався Віктор Шмігель від фракції «Єдності». — Бо як ще можна розуміти передачу 524 тисяч від сільрад на розвиток комерційного підприємства? Чи у нас у районі не має кому пластикові вікна робити, вивозити сміття, кладовища доглядати та займатись ремонтами? Нехай спершу директор «Салангу» прозвітує перед радою, куди він витрачатиме 500 тисяч, а потім будемо голосувати...
Але виклик «на килим» керівника фірми із афганською назвою лише долив масла у вогонь суперечки. Бо директора «Салангу» об’єднана опозиція запитала про все! А точніше, про ціну куба сміття, яке він обіцяє вивозити з району ще не закупленими сміттєвозами. Про сільгоспярмарок в Якушинцях, який нині працює більше на папері... Про плани комунальних поховань у районі, молокоприймальні пункти, ціну метра пластикових вікон і навіть про досить молодий вік як для директора!
Після потужного 9-бального землетрусу в Японії світ заполонили панічні настрої. Тривога дійшла і до Вінниччини.
Земна вісь змістилась на 15 сантиметрів — які наслідки це спричинить для країни та зокрема для нашого регіону? Чи можливо очікувати подібні катаклізми на території нашої області?
Фахівець з геології, викладач Вінницького державного університету Володимир Корінний заспокоює вінничан. Каже, що землетруси у нас іноді бувають, але вони зовсім незначні.
- Справа в тому, що Японія знаходиться у дуже активній тихоокеанській сейсмічній зоні, на межі двох літосферних плит — тихоокеанської та євроазіатської, які рухаються, наче крижини, одна назустріч іншій. Під час стику цих плит відбуваються поштовхи та цунамі. Ми ж знаходимось на протилежному боці планети, на зовсім інших міцних літосферних плитах. Нам така біда не загрожує. Єдине, що може інколи статись, це відлуння середземноморської сейсмічної зони. Епіцентр цієї зони знаходиться у Південній Румунії, в румунських Карпатах. Але відлуння румунських землетрусів для України не руйнівні, сила їх за шкалою Ріхтера — 3-4 бали, максимум 5. Але не дев’ятибальний, як японський. Найпотужніший землетрус в Україні був у 1927 році, проте він був не руйнівний.
Жертва медичних реформ на Вінниччині — так відкрито кажуть батьки, земляки та друзі про 13-річного Богдана Кальковця з Вінницьких Хуторів, який помер напередодні Міжнародного жіночого дня, так і не дочекавшись допомоги лікарів.
- Ще о 9-й ранку, коли син, як звично, встав, аби робити уроки та готуватись до школи (ходив на другу зміну), було все нормально. Моя дружина тоді була на роботі в школі, і син зробив декілька завдань. Зранку я від’їжджав у справах, але о десятій Богдан повідомив, що в нього підвищилась температура і, напевно, він не піде до школи. Дружина придбала сину ліки, відправила їх автобусом, я пішов їх зустрічати. Нічого страшного не міг припустити. Але тільки-но я вже прийшов додому, Богдан був жовтий, його почало різко трусити, губи посиніли, він почав втрачати свідомість, — згадує безутішний батько Григорій Сергійович Кальковець. — Шокований, біжу до сусідів, телефоную до медиків. На службі «103» направили до Вінницької центральної районної лікарні. Там, у свою чергу, сказали, що вони вже села не обслуговують, бо їх реорганізували. Направили до нашої дільничної лікарні, «там «швидка», тому ви звертайтесь лише до них». А там повідомили, що «швидка допомога» виїхати не зможе, бо в них… немає бензину. Коли час йшов на секунди, десь півгодини – хвилин 40 тривав «футбол». Ми лаялись, казали, що самі заплатимо, аби вони приїхали – марно, немає бензину, не можемо і все. Врешті-решт, все ж таки направили до нас педіатра, але в цей час ми з сином поїхали до Вінниці…
З нового року Міністерство освіти видало нове положення про атестацію вчителів. Серед заходів, які спрямовані на оцінювання рівня педагогічної майстерності, вводяться своєрідний письмовий екзамен для вчителів та перевірка навичок користування комп'ютером.
– До учителя ставлять нові і нові вимоги. А хтось запитав, чи можемо ми сьогодні за ті копійки, які отримуємо, досягнути того рівня? Вчитель зобов'язаний йти у ногу з часом, але чи кожен має ПК? Щоб бути цікавим для своїх учнів, потрібно подавати інформацію не тільки з підручників. А про що може розповісти учитель, якщо більшість з нас не може собі дозволити відвідати оперу чи побачити експозицію Ермітажу?! Учитель ще ніколи не був такий принижений, як сьогодні, а нові вимоги тільки підкреслюють нашу неспроможність досягнути бажаних «вершин», — обурюються вчителі однієї з вінницьких шкіл.
Інші педагоги незадоволені, що їх не попередили про нові вимоги щодо цьогорічної атестації.
Здрастуй, шановна редакціє газети! Пишу відповідь учителю з Ямпільського району, листа якого ви друкували. Це не Небайдужий, а дуже сміливий учитель. Не побоявся винести «на люди» наболілі проблеми вчительства.
Я також працю у школі більш як чверть століття. Перші роки у сільській школі, а згодом у міській. Таке ганебне і принизливе ставлення, яке останні роки культивується щодо вчителів, переповнює терпіння всіх працівників шкіл.
У нас методкабінет працює за такою ж схемою – семінари, перевірки, папки, зверхнє, грубе, нелюдське ставлення, плюс – хабарі! А тепер ще й екзамен ввели!
Вінниця по праву носить звання авіаційної столиці України. У нас знаходиться центр Повітряних сил Збройних сил України і відомий у всьому світі Вінницький авіаційний завод.
На ньому Польща, Німеччина, Азербайджан хоч сьогодні готові розмістити свої замовлення. Але славнозвісне підприємство, яке колись щомісяця випускало 75 відремонтованих літаків АН-2, тридцять вертольотів, сотню авіамоторів, тепер знаходиться на дні фінансової прірви, у глибокому занепаді.
- Складна ситуація у нас виникла в зв’язку з рішенням міськвиконкому в 2007 році про збільшення земельного податку вчетверо, — розповів Олег Ярославський, директор ВіАЗ. — Після цього ми змушені були підняти ціни на наші послуги, і стали неконкурентоздатними на авіаринку. Лавиною пішли відмови від контрактів... І почалось просте вимивання грошей з державного підприємства ВіАЗ!
Сьогодні дівчатка вже самі перечитують вирізки газет, де про них 11 років тому писалося, і разом з мамою дякують усім небайдужим людям, які допомагали їхній багатодітній сім’ї.
Популярний серед наших читачів конкурс про близнюків, двійнят, трійнят та четверню не міг оминути унікальну історію Світлани Гори та її молодших доньок – трійню Майю, Яну та Марину. Дівчатка народилися 6 грудня 1999 року, тому їх одразу назвали останньою вінницькою трійнею тисячоліття.
46-річна Світлана Гора розповідає, що з дитинства мріяла мати велику сім’ю і багато діток. Коли трійня з’явилася на світ, у мами вже було четверо дітей, наймолодшій з яких був лише один річок.
|
Рівно місяць життя головного редактора вінницької газети «Незалежний кур’єр» висіло на волосині після досі загадкового конфлікту на проспекті Космонавтів.
