Щотижнева газета "33 канал" (м. Вінниця, Україна)

Ми пригадуємо передноворiчну лихоманку кiлькарiчної давностi, коли був замах на екс-мера Дворкiса та вбивство його шофера. А саме тому припущення фантазували неймовiрно: i що вiн має повернути ще той борг, i що вiн став опозицiонером, i т.п. Аби й далi цi розмови не обростали новими припущеннями, ми попросили мера прокоментувати це i ще багато iнших гострих запитань, якi надiйшли на адресу редакцiї вiд вiнничан.

- Шантаж? Та це абсолютна неправда. Своїми дiями я не даю нiяких приводiв для цього. У мене достатньо полiтичної волi, i при необхiдностi я можу приймати дуже непростi рiшення. Погроз нiяких не було, тому що все, що ми робимо у мiськвиконкомi, прагнемо робити вiдверто, через громадськi слухання. Тому мене нiхто не шантажує, а навiть якщо такi спроби будуть, то я нiкого не боюсь. За мною є нормальна команда, територiальна громада, яка, якщо буде потрiбно, захистить мiського голову.

- Але ж є у вас i противники?

- Є люди, яким не подобається те, що вiдбувається у мiськiй радi. Те, що Домбровський наклав мораторiй на продаж землi — раз, те, що зараз питання оренди i викупу комунального майна вирiшується максимально прозоро i за тими правилами, якi сьогоднi доступнi для всiх. Багато хто не звик так працювати. I те, що сьогоднi Домбровський всiх, без винятку, чи то є високий чиновник, чи просто людина, яка прийшла вирiшити своє питання, ставить у загальну чергу, — це багатьом не подобається. Я розумiю, що нi Домбровського, нi команду, яка зараз працює, не можуть всi любити. Комусь ми подобаємось, комусь не подобаємось. Але в нас є свої принципи, своя стратегiя. Для мене було i є основним принципом — стабiльність у мiстi.

- У декого виникає запитання — чи володiє мiський голова ситуацiєю в мiстi, бо його дуже часто немає тут — то вiн за кордоном, то у Києвi, то у вiдпустках...

- Як правило, я завжди у мiстi. У минулому роцi я був 10 днiв у вiдпустцi, а от у 2003 роцi був 12 днiв у вiдпустцi влiтку i нещодавно 12 днiв на лiкуваннi. Але ж це законодавчо визначене право кожної людини. Що стосується поїздок у Київ та за кордон — то у японцiв є одна ознака якостi управлiння: якщо при вiдсутностi керiвника пiдприємство працює не гiрше, це свiдчить про високий рiвень органiзацiї. По-друге, сьогоднi технiчнi засоби зв'язку такi, що дозволяюють на будь-якiй вiдстанi тримати руку на пульсi життя мiста. У поїздках я через мобiльний зв'язок, Iнтернет контролюю справи.

А щодо закордонних поїздок... Якщо сьогоднi мiського голову Вiнницi запрошують у штаб-квартиру НАТО в числi семи мiських голiв з України — це погано чи добре? Якщо мiського голову в числi чотирьох чоловiк з України запрошують у Вiдень для обговорення Європейської Конвенцiї i стандартiв з надання послуг населенню, то це свiдчить про те, що мiстом Вiнницею цiкавляться, з ним рахуються, його знають. Якщо чоловiк хоче щось зробити для своєї сiм'ї, щось принести додому, заробити грошi, якiсь iдеї, можливостi — чи зможе вiн це зробити, сидячи у своїй квартирi безвилазно? Нiколи. Мiський голова — то є полiтик, господарник, стратег, який мусить їздити, вчитися, брати досвiд, привозити його сюди, привозити iнвесторiв, iнвестицiї, новi можливостi. Те, що мер, його заступники, начальники управлiнь, депутати їздять багато — це є нормально.

— Наскiльки правдивi чутки про те, що за видiлення землi пiд забудову для «Київмiськбуду» ви отримали квартиру в столицi?

- По-перше, хочу сказати, що «Київмiськбуду» на територiї мiста Вiнницi нiхто землi не видiляв. Земля в мiкрорайонi «Подiлля» для будiвництва житлового масиву видiлена управлiнню капiтального будiвництва мiськвиконкому. I будує на тих дiлянках Вiнницьке БМУ-3 Тимофiя Гиренка. А завдання «Київмiськбуду» в тому, щоб робити технiчний супровiд, дати новi технологiчнi рiшення пiд будiвництво, профiнансувати на початковому етапi будiвництво житла, а потiм допомогти цi квартири продати. Тому, чесно кажучи, це «Київмiськбуду» треба доплачувати за те, що вони працюють у регiонi. Це ми їх перетягували сюди. Адже завдяки «Київмiськбуду» i БМУ-3 ми закiнчили будiвництво «коробки» i даху школи в Пирогово — 1,5 млн.грн. фактично за їхнiй рахунок. Це вони iнвестують мiсто, а не ми робимо для них якусь послугу.

Друге, що стосується квартири в мiстi Києвi. Коли я йшов на вибори, я йшов не бiдною людиною. Я 12 рокiв вiдпрацював у бiзнесi, у мене була своя нормальна справа, i я можу дозволити собi за рахунок цього при необхiдностi багато речей. Менi не потрiбно нiкому зазирати в кишеню i нi в кого щось просити — у фiнансовому планi я самодостатня людина.

Третє. У мене дiйсно, i про це всi знають, у Києвi навчається син, в цьому роцi вiн закiнчує унiверситет, навчається донька на 2 курсi i вчиться рiдний племiнник. Вони живуть втрьох на квартирi. У мене була стара 4-кiмнатна квартира на Квятека, в якiй ми жили до 1997 року. Потiм побудували будинок, в якому живемо, i в 1997 роцi ми переїхали. Я продав стару 4-кiмнатну квартиру, i в Києвi дiтям купив 3-кiмнатну. Зрештою, навiть людина, яка займає ту чи iншу посаду, — вона людина, i має право жити за такими ж законами, як i всi iншi, турбуватися про своїх дiтей, сiм'ю. Нi про якi подарунки квартир не може йти мова — можу показати всi документи продажу i купiвлi.

- Олександре Георгiйовичу, у кулуарах поговорюють, що фактично мiстом керуєте не ви, а Юрiй Iванов — голова обласної ради. Якi стосунки у вас iз ним i головою облдержадмiнiстрацiї Вiктором Коцемиром?

- Юрiя Iвановича Iванова я знаю дуже давно. I ми дуже давно дружимо i сiм'ями. Для мене дружба є дружба, влада є влада, полiтика є полiтика. Я цi три речi нiколи не змiшую. Я дружбу завжди ставлю вище, нiж все iнше, але я нiколи не дозволяю нiкому впливати на тi рiшення, якi я приймаю, якщо тi рiшення розходяться з iнтересами мiста. У Юрiя Iвановича, у губернатора Вiктора Францовича Коцемира, у його заступникiв є своє бачення розвитку мiста. З позитивним я погоджуюсь, бо то є консенсус. Сьогоднi, до речi, багато закидають менi, чутки ходять, що у Домбровського дуже напруженi стосунки з губернатором. Я хочу сказати, що мої особистi стосунки з губернатором як з людиною — абсолютно нормальнi. Та стосунки — мiського голови i губернатора, мiського голови i голови облради — напруженi. Ми iнодi бачимо рiзнi пiдходи до вирiшення тих самих проблем. Якщо говорити про те, з ким у мене бувають напруженiшi дискусiї, — то повiрте менi, напруженiсть розмов з головою обласної ради в мене буває не менша, нiж з губернатором. Хоч в цiлому ми знаходимо спокiйний конструктивний варiант. Я не допускав i не хочу допускати, щоб на територiї мiста знову була вiйна в певних процесах. Я завжди був, є i буду самостiйною людиною, самостiйним полiтиком. Я нiколи не йшов i не йтиму нi в кого на поводу. Нi в друзiв, нi в начальства. У мене критерiй один — мене обирали люди i я служу їм. Якщо те, що менi рекомендують, iде врозрiз з моєю позицiєю — я не буду це пiдтримувати. I мої стосунки з Iвановим та Коцемиром будуються на такiй основi. Я нiколи не був i не буду лялькою, якою можна смикати, як би цього комусь не хотiлось.

- Скажіть, яка ваша позиція щодо підвищення тарифів на комунальні послуги?

- Я є принциповим противником просто підвищення тарифів. Бо це нічого не дасть, крім навантаження на населення. Свою позицію я висловив на конференції в Адміністрації Президента. Я сказав, що потрібно, наприклад, на 5 років зафіксувати ціни на енергоносії, щоб за цей час комунальне господарство стало прибутковим. Тому тарифи треба впорядкувати, але на рівні держави, координуючи і виправляючи нормативну базу, за якою ми живемо. За деякими параметрами, очевидно, ціни потрібно підняти, але паралельно повинні відпрацьовуватися механізми соціального захисту тих категорій людей, які отримують субсидії, субвенції, адресну допомогу. Щоб на їхньому рівні життя це не відбилося.

- Олександре Георгiйовичу, що змiнилося у вас, як у людинi, за цей перiод?

- 20 мiсяцiв тому я був набагато бiльшим оптимiстом, сьогоднi я — оптимiстичний прагматик. Але я не зраджую жодному своєму принципу, жодній передвиборчій обіцянці. Технічно все поки що виконати неможливо, і ми над цим працюємо.

- А в людях не розчарувались?

- В декому розчарувався, в декому переконався, що це надзвичайно потужнi, поряднi люди, деякi вiдкрились в iншому свiтлi. Я стараюсь чесно i вiдверто, на максимально розумному рiвнi компромiсу вирiшувати те, що мушу вирiшувати. Межа i мiра компромiсу — iнтереси людей, якi живуть у нашому мiстi. Непросто приймати деякi рiшення, коли є десятки людей, якi тиснуть, щоб рiшення не було прийнято.

Розмову вела Любов ДОБРИНСЬКА, фото Сергія ХІМІЧА

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

Середа, 7 січня 2004 p.