Щотижнева газета "33 канал" (м. Вінниця, Україна)

Прийняття перед Новим роком Ямпільською районною радою бюджету на 2004 рік викликало вже не сум, не розчарування, а почуття страху і відчаю.

Щоб хоч якось підсолодити пігулку, керівна команда районної ради дуже ретельно подбала про те, щоб депутати, а тим більше запрошені на сесію гості, якомога менше розібралися в тому, що приймається. Так, всі бюджетні матеріали депутатам роздали пізно ввечері, а вранці ті повинні були голосувати за них. Щоб хоч якось розібратися в тім, що підсунуло керівництво ради депутатам для прийняття як головного фінансового документа року, Ямпільський міський голова Олександр Ряботинський запропонував зробити перерву в роботі сесії хоча б на день. Та де там! Приймати бюджет таким, яким його запропонувало керівництво ради, і негайно! Таким був натиск з боку президії і депутати, немало з яких мали сонно-байдужо-наляканий вигляд, дружно піднімали руки вгору, наче здавалися в полон якимсь ворогам — голосували майже за всі пропозиції керівництва.

Невже так і бути Ямполю в «повній ямі»?..

А, власне, може, так і треба, бо ж що тут від них залежить?.. Адже район повний банкрут. Не соромлячись своїх посад і людей, котрі мали спостерігати за роботою сесії через місцеве телебачення, повідомляли з трибуни високі районні чини, що Ямпільський район в минулому 2003 році лиш на 24 відсотки жив за власні, зароблені тут, кошти, а на 76 відсотків – за рахунок, як ми кажемо, Києва та Вінниці. От яким він є тягарем на тілі області і держави!.. Це ж вже не адміністративно-територіальна одиниця держави, а в фінансовому відношенні — несусвітній дармоїд, який живе за кошти інших. І що ви думаєте – посипало собі голову попелом, заявляло про свою повну професійну бездарність і неспроможність, просило звільнити з посад багаторічно незмінне керівництво? А дзузьки! Більше того, воно, не моргнувши оком, заявляло зовсім інше – що на цей рік ситуація буде ще більш страшною. «Як же мені закривати з першого вересня нашу школу, як вона одна з найстаріших в районі, пережила і голодомори, і війни, що я скажу молодим вчителям, які й так запівдарма працюють, дітям, батькам?..», — в розпачі благав один із сільських директорів шкіл, а у відповідь отримував тупе мовчання із президії сесії тих, які себе і всіх інших районних державних службовців в районнім бюджеті зовсім не образили – подбали про стопроцентне фінансування посад всіх держслужбовців.

Ясно, здається, вже найтупішому в районі козлові з найгіршої ферми, що таку керівну «команду», яка довела колись багатий процвітаючий район до ганебного стану, треба негайно розганяти. Але, як не дивно, з області повне мовчання. Мовляв, творіть там що хочете, нам діла до того немає, вам район віддано на відкуп. І не дивно, що на тій сесії не було абсолютно нікого з обласного державного чиновництва. От вам і влада, і замкнуте коло... Замість того, щоб приїхати сюди, виступити, довести навіть останньому сплячому депутату, що область більше не дозволить так господарювати в Ямпільському районі – вони просто не вважали за потрібне навідатися сюди і потривожити цю місцеву начальницьку ідилію. Як кажуть, два чоботи пара... Один в Ямполі, а другий у Вінниці.

Ямпільське районне керівництво, яке є за світоглядом селюцьким, в гіршому розумінні цього слова, де лиш може твердить, що Ямпільський район аграрний, а тому, мовляв, погода, важка праця, не оцінена державою сповна, підривають всі старання місцевої влади. Виступаючи на сесії, Ямпільський міський голова заявляв, що місто Ямпіль дає до районного бюджету левову частку надходжень, а отримує звідти, як кажуть, з гулькин ніс. Такої правди великі районні керівники аж ніяк чути не хотіли і наполягали, щоб все залишалося по-старому: Ямпіль дає, а вони ділять по району. Але ж де бере грошей місто, як і тут майже все виробництво напівмертве? З базару. Ось, як не плачевно, де головна районна цицька, яку нестримно ссуть всі, хто лиш може, починаючи від районного начальства і закінчуючи міліцією, податківцями, валютниками і навіть криміналом. Отож в цих умовах Ямпільський район варто називати не аграрним, бо від аграрної галузі тут лиш збитки одні, а базарним. Базар – ось де всі найбільші його продуктивні сили.

В умовах такого занепаду, здавалося б, місцеве начальство мусило б відкинути геть свою гординю, шукати поради, підтримки у населення. Але й тут нічим хвалитися. Вперше в історії Ямпільського району на вищезгаданій сесії прагнув виступити представник циганської громади. Справа в тім, що в районі проживає близько півтори тисячі циганів. Це, по кількості населення, як окреме село. Зараз тут цигани чи не найбільш організована меншина. Але, як не парадоксально, наші цигани одні з найбідніших в Україні. Їх вулиця, Виноградна — найгірша, ніколи не ремонтована, в місті, а про житла і говорити нічого. Консервний завод, де в основному трудилися вони, вже давно не працює. От і виживають, хто як може. Від того, що живе це населення так погано, нікому не добре. Тому й хотів їх представник повідомити на сесії, що цигани України отримали із Заходу велику (мільйони доларів) допомогу. Вона зараз розподіляється між ромами країни. Крім того, Кабінет Міністрів України прийняв програму соціально-духовного відродження ромів України на період до 2006 року. Отже, з’явилися кошти, їх потрібно зуміти отримати і розумно освоїти, зокрема, в районі. З цією метою була зустріч керівництва циганської громади з керівництвом райдержадміністрації. Незабаром з’явилася Програма соціально-духовного відродження ромів Ямпільського району за підписом голови райдержадміністрації А.Комара та інших посадових осіб. В документі визначено ремонт циганської вулиці в райцентрі, побудова циганського культурно-просвітницького закладу, ремонти житла, відкриття циганської недільної школи тощо. Всього на суму 375 тисяч гривень. Фантастичні гроші для Ямпільського районного бюджету, а тому представник циганської громади мав запропонувати сесії і раді взяти на себе хоча б організацію та складання відповідних кошторисів під фінансування з Києва. Але йому просто не дали слова. Мовляв, навіщо «вип’ячувати» циганів — у нас всі національності рівні. Але ж кому було б гірше від того, що, скажімо, вулиця Виноградна була б відремонтованою? По ній що, лиш цигани ходили б?.. Одним словом, таким простим, але надійним методом – ненаданням слова на сесії — районна рада не підтримала документ Кабінету Міністрів і, по суті, заблокувала його реалізацію в районі хтозна на який час. От вам і мудрість керівного складу...

Знову, на тлі загального зубожіння, місцеві комунальні ЗМІ хвалитимуть районну владу. В той час коли на грані закриття сільські школи — райгазету, районне телебачення і радіо, які знаходяться в міцних руках районного керівництва, сесія райради не лише не скоротила, а й профінансувала на наступний рік порівняно непогано.

Василь КІЗКА, незалежний журналіст, м. Ямпіль

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

Середа, 7 січня 2004 p.