«В МЕНЕ ДIВКИ Є, БЕРIТЬ ПЛЯШКУ, ЗАХОДЬТЕ!» —
запрошував «гостей» батько неповнолiтнiх доньок...
Iсторiя сiм'ї Маслових — суцiльний ланцюжок нещасть. В 1954 роцi, коли Олегу Маслову було 3 роки, померла його мама. Батько покинув трьох синiв i одружився вдруге. Двох братiв забрали в iнтернат, а Олега всиновили i повезли аж на Кавказ, в мiсто Грозний. Вiн був пiдлiтком, коли названi батьки один за одним покинули цей свiт.
Олег осиротiв вдруге. I покотився по похилiй площинi... З трьома «ходками» на зону (остання — за вбивство) вiн вiсiм рокiв тому вирiшив повернутись на батькiвщину, в рiдну Степанiвку Теплицького району. Привiз з собою двох маленьких дочок. Невдовзi односельчани дiзнались, що його дружина вiдбувала в цей час покарання у жiночiй колонiї в Росiї. Нiхто з багаточисельних родичiв Маслових не схотiв взяти таку «обузу» в свiй дiм, i сiльрада видiлила переселенцям пустуючу хатину в селищi Кублич.
Спочатку люди їх жалiли, приносили їжу, одяг — вони ж приїхали без нiчого. А потiм... Дiвчата пiдросли, i вiчно непрацюючий п'яниця-батько зробив їх приманкою для мiсцевих маргiналiв. Люди чули, як вiн запрошував «гостей»: «В мене дiвки є, берiть пляшку, заходьте!»
Жахлива звiстка про те, що батько торгує своїми дiтьми, рознеслась по навколишнiх селах. Страшно, але знайшлись бажаючi покористуватись «юною плоттю», осквернити дiтей. I серед них були не тiльки покидьки суспiльства, але й зовнi респектабельнi громадяни. Вдень «розвалюха»-хатина Маслових стояла нiмотна, господар стороннiм дверi не вiдчиняв (як не вiдчинив i нашому кореспонденту). Зате вночi...
Вдень хатинка Маслових зачинена...
- Ой, не дай Бог нiкому таких сусiдiв! — хором обурювались всi сусiди Маслових. — Вночi машини гудуть, пiд'їжджають за дiвчатами, i серед них бувають шикарнi iномарки. В головi не вкладається — як це можна? Чому нiхто не звертав уваги на це кубло розпусти, чому його не закриють?
...До ранку в напiврозваленiй хатинi свiтились вiкна, верещали дiвчата, чулись п'янi пiснi i лайка. Коли гостей не було, сестри Лена i Iра ходили в кафе на станцiю (в Кубличi спиняється поїзд «Одеса-Христинiвка»). Це в них називалось «подивитись телевiзор». Там завжди знаходились «кавалери» — i пивом пригостять, i сигаретку пiдкурять. А можна i поїздом iз знайомими провiдниками прокататись. Вiльно, весело...
ТРАГЕДIЄЮ СКIНЧИЛАСЬ ЦЯ ВОЛЬНИЦЯ
- 27 грудня минулого року за 15-рiчною Iриною Масловою зайшов 18-рiчний сусiд, — розповiла секретар Степанiвської сiльради Меланка Ставнича. — Дiвчина вийшла з ним з хати i додому бiльше не повернулась. Через мiсяць, 25 сiчня, у закинутому залiзничному складi випадково знайшли її тiло, засунуте мiж панелями, закидане дошками. Iра була задушена шнуром вiд чоловiчих спортивних штанiв.
Майже рiк теплицька мiлiцiя проводить розслiдування, але поки що нiяких результатiв. Хто її вбив, за що — не знаємо.
Реплiка вчительки Степанiвської школи: «Гонгадзе вбили, i три роки мiзки людям компостують, вбивць не знаходять. А тут безвiсну сiльську дiвчинку придушили. Хто цього душителя буде шукати?»
Iрину поховали без документiв. Нi в неї, нi в старшої сестри Олени не було метрик, досi невiдомо, де вони народились.
Як виявилось, дiвчата жили без свiдоцтв про народження. В школi записали, що Iра з 1987 року, а Олена — 86-го р.н. I заспокоїлись. Секретар сiльради стверджує, що посилала запити в Кiрово Московської областi, але вiдповiдей не було. Ось так i сталось, що при живому батьковi, при цiлiй купi родичiв сестри жили без документiв.
- Не дивуйтесь, що в школi так холодно, дiти сидять одягненi. Не вистачає коштiв на паливо, — скаржилась Нiна Афанасiївна Берчук, класний керiвник 9-Б, де вчились обидвi сестри Маслови. — В колгоспi все мертво. Мужики в нас без роботи, деградують, п'ють по-страшному... Жiнки порпаються вдома, дiти в телевiзор уткнулись — а там кров, насильство, розпуста! Де той Президент, де прем'єр? Нехай приїдуть, подивляться, що насправдi в селах робиться, як люди мучаться!
Вчителі, як і учні, в школі одягнені
- Пiсля убивства Iри її сестра Лена довго не ходила в школу. В цьому роцi була на уроках тiльки у вереснi. А потiм кинула, — говорили однокласники дiвчини. — Чули, наче вона вийшла замiж. Але ми її часто бачимо бiля магазину з чужими дядьками, буває, нетверезою.
Однокласники Іри і Олени
Дiйсно, зараз Лена покинула i школу, i батька. Живе в iншому селi iз старшим за себе чоловiком. Але краще їй вiд цього, певно, не стало. Бо цей чоловiк нiде не працює, кажуть, паразитує на злиденнiй материнськiй пенсiї. Поїхати кудись 17-рiчна Лена Маслова не може — немає нi грошей, нi паспорта. Час вiд часу вона з'являється в Кубличi i, по старiй пам'ятi, йде на станцiю...
Зрозумiло, в тому, що сестри Маслови «пiшли по руках», що одна з них загинула, винен, насамперед, їхнiй батько. Але ж це тягнулось роками, на очах у всiєї громади. Де ж були сiльська влада, школа, мiлiцiя, рай- i облуправлiння по роботi з дiтьми? Олега Маслова можна було б позбавити батькiвських прав чи оформити дiвчат в iнтернат, чи знайти iншi шляхи порятунку...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =