“І сказав їм Ангел: не бійтеся; я сповіщаю вам велику радість, що буде всім людям: нині в місті Давидовім народився вам Спаситель, Котрий є Христос Господь.”

Ми знову з Вами переживаємо духовну радість, яка з'явилась нам з приходом на Землю Месії Христа. Різдво — найбільша подія у житті всього людства і найдорожча в християнському світі, бо завжди людям не дає спокою, викликаючи тривогу, хвилювання, а також неописану радість.

Нагадуємо, що через політичну реформу на початку цього тижня у Верховній Раді України серед інших не пройшло й доленосне «вінницьке питання». Мова йде про суму більш як шість мільйонів гривень, які місто не отримало через технічну помилку під час нарахувань по міжбюджетних трансфертах. Ми вже писали, що перша спроба голосування по законопроекту Бюджетного комітету ВР з вирівнювання обсягу дотації з Державного бюджету не увінчалась успіхом. Депутати не підтримали законопроект.

31-річний підозрюваний у розбійному нападі не встиг повернутись до матері додому до того, як приїхала слідчо-оперативна група Замостянського відділу міліції. Правоохоронці зустрілися з ним якраз у під'їзді будинку по вулиці Станіславського. Зрозумівши, що прийшли саме за ним, Олег спробував було ще втекти, але його швидко наздогнали.

Ми пригадуємо передноворiчну лихоманку кiлькарiчної давностi, коли був замах на екс-мера Дворкiса та вбивство його шофера. А саме тому припущення фантазували неймовiрно: i що вiн має повернути ще той борг, i що вiн став опозицiонером, i т.п. Аби й далi цi розмови не обростали новими припущеннями, ми попросили мера прокоментувати це i ще багато iнших гострих запитань, якi надiйшли на адресу редакцiї вiд вiнничан.

Майже два мiсяцi, пiсля смертi прокурора Вiнницької областi Дем'яна Жученка, виконував обов'язки прокурора його заступник Олег Хоменчук. Саме Олега Анатолiйовича пророчили на мiсце нового прокурора, говорили i про те, що цю посаду займе нинiшнiй мiський прокурор. Чекали i приїзду не «нашого» - з iншої областi.

Дитячий церковний хор Преображенського собору знають у всіх вінницьких офісах та владних кабінетах. Бо вже не перший рік юні співаки на Різдвяні свята заходять до них з колядками. Так буде і в цьому році. Тільки діти вирішили, що усі дарунки, які вони отримають у кабінетах та офісах, віднесуть дітям у Будинок малюка та дитячі будинки області. Діти самі захотіли поділитися солодощами з тими, хто потребує уваги, добра, милості.

Прийняття перед Новим роком Ямпільською районною радою бюджету на 2004 рік викликало вже не сум, не розчарування, а почуття страху і відчаю.

Не думали-не гадали вчителі Наталя Камінська та Василь Кадук, що їхні діти Оксана та Тарас принесуть у Муровані Курилівці багатьом згорьованим людям надію. Надію відчувати себе людиною і надію, що таке життя має змінитися. Але це станеться ще через роки.

Через особливу жорстокість, зухвалість, кривавість квітневе пограбування у Хмільнику стало чи не найрезонанснішим злочином 2003 року. ...На лаві підсудних — 17-річний та 23-річний мешканці с. Ліщинці Погребищенського району, обоє непрацюючі, обоє з середньою освітою, на утриманні у старшого — 4-річна донька...

«33-iй»? Здрастуйте! Тiльки на вас i надiя. Бо у нас, як у тiй приказцi, виходить: поки у верхах пани б'ються — у мужикiв чуби трiщать. Справа в тому, що ми, мешканцi Теплицького району, вже бiльше тижня залишилися без автобусного сполучення з райцентром, бо, кажуть, «автобусники» i «маршрутники» не можуть булаву роздiлити. Їм все одно, а тут чи до лiкарнi треба, чи субсидiю оформити, чи до школи учням з навколишнiх сiл, а доїхати нiчим. Хiба «пiшкарусом». Але ж 25-30 км в один кiнець, та ще й за негоди — це ж просто знущання! Як, скажiть, тому самому престарiлому ветерану чи матерi з хворою дитиною здолати таку вiдстань? Дуже просимо, допоможiть нам...» — такий телефонний дзвiнок пролунав нещодавно в редакцiї газети.

Iсторiя сiм'ї Маслових — суцiльний ланцюжок нещасть. В 1954 роцi, коли Олегу Маслову було 3 роки, померла його мама. Батько покинув трьох синiв i одружився вдруге. Двох братiв забрали в iнтернат, а Олега всиновили i повезли аж на Кавказ, в мiсто Грозний. Вiн був пiдлiтком, коли названi батьки один за одним покинули цей свiт.

«33-й канал»? Хочу запитати, може, ви краще знаєте: чому на вiнницьких базарах помiтно «схудли» гирi? Оце купував апельсини, то ваги показали 1 кг, а насправдi виявилося лише 800 г. Досi я думав, що тiльки жiнки переймаються осиними талiями. А тепер бачу, що й гирi. Може, вони на передсвятковiй дiєтi?..» — такий телефонний дзвiнок пролунав у редакцiї напередоднi Нового року.

У хлопчиковi рiс художник. Бо скiльки пам’ятає себе вiнничанин Аркадiй Васильович Сорока — малював. Олiвцем на паперi, вугiллям на брукiвцi, пальцем на снiгу... Тож пiсля 8-го класу вирiшив вступати до Одеського художнього училища iм. М.Грекова.

«Несколько лет назад у меня в машине выбили стекло и украли документы, деньги, магнитолу.... В милицию я обращаться не стал: мол, все равно не найдут. Однако, вскоре, что называется, «за рюмкой чая» с одним моим товарищем, майором милиции, я понял, что поступил опрометчиво. Я рассказал ему о происшествии.

Сашко та Діма дружили ще з дитячого садка. Жили у будинках поруч. Потім пішли разом у школу. Навчалися так собі, червоний щоденник був не від хороших оцінок, а, мабуть, навпаки.

Наші читачі пам’ятають журналістку «33-го каналу» Олену Яхненко, яка три роки тому переїхала на постійне місце проживання до Бельгії. До речі, вона вела рубрику «Крок до щастя» і саме в Бельгійському королівстві знайшла своє щастя. Вийшла заміж за Пітера. Але не забуває Україну і своїх читачів. Пропонує Вам свою розповідь про Бельгію.