«ВЛАДА МАЄ ЇСТИ, А СЕЛО ГОДУВАТИ?..»
Село ледве дихає, а депутати збiльшили вдвiчi фiнансування на утримання органiв влади
«Танцюй, враже, як пан скаже!» — такою народною приказкою одна з депутатiв облради на останнiй сесiї охарактеризувала права обласних депутатiв. Вона мала на увазi те, що бюджети формуються «зверху», а не «знизу». Але ж i обласнi депутати не можуть обдiлити в коштах нi себе, нi керiвництво.
Маємо на увазi збiльшення фiнансування на 45,2% «життєво важливої» статтi — на утримання органiв влади. Влада — вона повинна «їсти»? А село — як i завжди, — «годувати»? Так що на проблеми села практично коштiв не видiляється, село, за традицiєю, вважається самоокупним. Депутат Iван Бондарчук на минулiй сесiї запропонував провести громадськi слухання з проблем села iз винесенням їх на сесiю облради.
А село — стогне, терпить, молодь виїжджає у iншi країни, пiднiмає економiку Iталiї, Португалiї, Канади, Польщi. Не витримавши «лихої долi», пишуть селяни скарги, оббивають пороги високих кабiнетiв, а, пройшовши всi «кола пекла», приходять до редакцiї нашої газети. Ось заява останнiх «ходокiв»: «Територiальна громада сiл Сорока та Жадани Iллiнецького району звертається до вас з проханням посприяти у вiдновленнi роботи ВАТ «Сорокський комбiнат хлiбопродуктiв»... Станом на 28 лютого 2003 року ВАТ провiв 3 масових скорочення робочих мiсць. Власники пiдприємства порiзали частину майна на металобрухт, розпродали всю ВРХ, свиней та коней, що були в агроцеху i колись належали КСП «Україна» с.Жадани. Зараз пiдприємство не працює, цехи простоюють. Там працювало 650 чоловiк, залишилося бiльше 100, та й тi не отримують зарплати. Люди — за межею бiдностi.
Молодь виїжджає в пошуках роботи. Люди у вiдчаї i вимагають виконати всi умови, обговоренi з трудовим колективом пiдприємства у перiод купiвлi-продажу акцiй. Iнакше добиватимуться змiни власника або реприватизацiї пiдприємства». Пiдписiв — 122. Депутат мiсцевої сiльської ради Олександр Семенютiн додає: «Сорокський комбiнат — це гiгант, один з найпотужнiших в Українi. Борошно експортували на Кубу, Казахстан, Туркменiю, по всьому СНД. На його елеваторi вмiщалося 60 тис.тонн зерна, млин виробляв по 250 тонн борошна щодоби, крупоцех — 100 тонн круп за добу, хлiбоприймальне пiдприємство може зберiгати 20 тис.тонн зерна... У людей була робота, зарплата. Нинi технiка описана, неорана земля заростає бур'янами, люди судяться, на комбiнатi вiдбуваються крадiжки. Житло, яке було на балансi пiдприємства, занепадає. А покiйника на кладовище вивезти немає на чому, в iнших селах шукаємо для цього транспорт».
А що нашi обласнi керiвники, що нашi чиновники, яким перiодично пiдвищують платню? I якi мають статус держслужбовця, що автоматично забезпечує i їхню старiсть — адже вони мають право на пенсiю, яка становить 80-90% вiд зарплати? Як вони турбуються про село? А ось як. На сесiях голосують за видiлення бюджетних коштiв не для потреб села, а для вiдзначення передовикiв до днiв тваринника, працiвника сiльського господарства — у 2003 роцi цi суми становили 45 тис.грн. та 130 тис.грн. Ось i вся пошана. А якщо глянути на бiографiї всiх наших керiвникiв — вiд губернатора, його заступникiв, начальникiв управлiнь — кожен з них народився у якомусь «мальовничому подiльському селi». Це вони, люди вiд «плуга», «виорали» таке поле безгосподарностi, таку суцiльну руїну, з деякими винятками — щоб було що продемонструвати високому начальству, якщо воно зазирне у область.
А ще деякi господарства виживають не завдяки допомозi держави та областi, а наперекiр усiм недолугим законам та керiвникам. То на кого ображатись? Адже це саме село вигодувало таких керiвникiв, саме воно дало їм «крила», польоту яких цiлком вистачає для забезпечення власної родини, але якi не «долiтають» до села. А про землякiв що, забули? То сядьте не в автомобiль з кондицiонером, а в автобус сiльський ранковий. Втиснiться помiж «плюшок» та пальт 30-рiчної давнини, вдихнiть запах народу, подивiться на сiльських 80-лiтнiх бабусь, якi тягнуть молочко-сир-яйця-бурячки на Вiнницю, запитайте у них, як їм живеться i по яких свiтах чи в яких кабiнетах їхнi дiти...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =