Середа, 14 січня 2004 p.

…Кабінет директора зараз пустий. На столі стоять дві червоні троянди, перев’язані чорною стрічкою. Лежать папери, графіки, написані його рукою, календар зупинився на 8 грудня…

- У 38-річного Олександра Григоровича Грабчука це була перша планова перевірка КРУ. Все йшло добре, ніяких порушень чи зловживань ревізори не виявили. Але Олександр Григорович дуже хвилювався, як то буває перший раз, — згадують колеги. — Того дня він ще провів нараду з педколективом, визначали, як учні будуть святкувати Новий рік, роздавав усім завдання. А потім зайшов у бухгалтерію, сів на стілець – і йому стало погано. «Швидка» приїхала за кілька хвилин. «Інсульт», — констатували лікарі. Але через високий тиск – верхній 280 — у Вінницю транспортувати не можна. Викликали по санавіації судинних лікарів та реаніматологів. Через кілька годин після нападу Олександра Григоровича не стало.

Він ніколи не скаржився на серце чи головний біль. Ніхто ніколи навіть не підозрював, що директор може так близько до серця прийняти виробничі питання. Та коли після похорону відкрили його сейф, то там лежали ліки. Він хвилювався — бо за ним стояв трудовий колектив, бо в таких непростих умовах потрібно було нести відповідальність за 300 учнів. І 70 з них сироти, які знаходились на повному забезпеченні ПТУ.

Заступник директора Світлана Шеремет та головний бухгалтер Броніслава Ніколіна, розповідаючи про свого директора, не стримують сліз:

- Він працював у нас заступником директора, а у серпні 2001 року, якраз на його день народження, рішенням трудового колективу ми обрали Олександра Григоровича директором. Бо в ньому відчувався господарник, він все робив на совість і добротно. У нього могло бути велике майбутнє, бо так, як він умів вирішувати проблеми нашого навчального закладу, це було показово – він би далеко пішов. Олександр Григорович мав прекрасну сім’ю — дружину Ірину, 15-річного сина Женю.

Галина Мельник, студентка 2 курсу:

- Знаєте, тільки тут, в училищі ми, діти-сироти, відчули себе справді людьми, яких поважають. Як нас розумів Олександр Григорович! Кого тільки зустріне у коридорі, на вулиці, ніколи не пройде, щоб не запитати, чи не холодно, чи добре годують, що потрібно.

Руслана Щербань, студентка 1 курсу:

- Для нас, колишніх вихованців дитбудинку, було дуже дивним, коли заходиш у кабінет до директора, він перше, що каже: «Сідайте, будь ласка, розказуйте». Уявляєте, нас, дітей, він називав на «Ви», нас, сиріт, які нікому не потрібні, якими всі накидаються. Він поважав у нас дітей.

- Олександр Григорович не ходив у відпустки, все працював – за два роки зробив опалення в училищі, капітальний ремонт у гуртожитку. А незадовго до Нового року все говорив, що наробився дуже, треба трохи відпочити. От і відпочине…

- Там говорили, що, може, це його ревізори довели, то неправда все це. У нас всі документи в порядку, та і ревізори — хлопці молоді, вчилися разом з Олександром Григоровичем в одному вузі. Вони самі дуже злякалися, від першої хвилини були поруч з Олександром Григоровичем, допомагали у лікарні, з області того вечора разів з 20 телефонували. Ті ревізори самі після того на лікарняному три тижні були.

Олександр Григорович з тих людей, про яких говорять: «згорів на роботі». Коли йому було добре, він дуже хотів, щоб так само добре було усім, хто його оточує.

Олександр Грабчук був з тих людей, про яких говорять: «згорів на роботі».

Він дуже любив квіти. В останній день свого життя Олександр Григорович вийшов у двір, де завжди росло багато квітів. І запитав дружину, чому вона не зрізала хризантеми: «Замерзнуть же». І сам вирізав їх та поставив у кімнаті. Пройшло всього два дні, і ті самі хризантеми стояли біля його труни.

Педагогічний колектив та учні Вороновицького ПТУ №14 глибоко сумують з приводу смерті свого директора і висловлюють співчуття родині. Нехай Господь дарує йому Царство небесне…

Ірина ЯРОШИНСЬКА, Вороновиця

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com