Середа, 14 січня 2004 p.

Ця історія про кохання, зраду, ревнощі та просто про нещасливу долю. І сталася вона напередодні Нового року. Олі того дня якраз виповнилося 33 роки. В народі кажуть, що це вік Христа, коли в житті відбувається перелом. Хоча у свої 33 Оля Духовна встигла і посадити дерево, і народити аж п’ятеро дітей... Не побудувала лише дім... І вже не побудує.

«ВІКНО БУЛО ЗАЧИНЕНЕ, Я НЕ МІГ НІКОГО ПОКЛИКАТИ НА ДОПОМОГУ...»

Із своїм четвертим чоловіком Славиком, щоправда, у громадському шлюбі, жінка жила вже три роки. Від нього і народила молодшого — Максимка. Слава добре ставився до дітей. Із трьох місяців він виховував ще й Діму, якому зараз три рочки. Два старших сини Олі – 16-річний Сергій та 12-річний Олексій – жили весь цей час із бабусею.

А от 5-річний Євген, він середній серед п’яти синів Олі, пам’ятає той трагічний день до найменших подробиць. Мама святкувала свій день народження. Ще й раніше з імпульсивним чоловіком вони весь час сварилися, билися і мирилися. Того дня сварка затягнулася. Як пригадує Женя, чоловік кілька разів сильно вдарив Олю об стінку, потім почав бити її по голові, виламав двері, заволік жінку у ванну, потім щось робив сигаретою...

Молодші братики були у кімнаті, вони ще не розуміли, що відбувається. Женя ж кричав, як міг. Доки у ванній відбувалося вбивство, він вибіг на кухню, встав на табурет, намагався відчинити вікно. Але у свої п’ять він не міг дістати до віконної ручки. А на те, що він стукав у вікно, ніхто не звертав уваги. Потім у квартирі все стихло.

Хлопчик пам’ятає, як Славик сів на диван у кімнаті, обхопив руками голову та почав голосно кричати: «Що я наробив!». Далі він зібрав маленьких братів і разом із Женею відвів їх на якусь квартиру. Там і залишив. А сам кудись пішов. Через деякий час з’явився у міліцію. Його заарештували.

Олю знайшли лише на третій день після вбивства. Хоронили у закритій труні. Через численні травми обличчя було спотворене.

Через певний час Олина мати знайшла і трьох дітей, яких Славик відвів до незнайомих дяді і тьоті «на збереження». Ті навіть не хотіли повертати маленьких хлопчиків. Найбільше бунтували через півторарічного Максимка, казали, що він їм сподобався і хочуть його забрати собі та всиновити.

ВОНА ТАК МРІЯЛА ПРО ДІВЧИНКУ... А ГОСПОДЬ ПОДАРУВАВ ЇЙ П’ЯТЕРО СИНІВ

Ольга із першим сином Сергієм

Зараз вважають, що багато дітей народжуються лише, як модно говорити, в асоціальних сім’ях. Оля була звичайною жінкою. У її хаті завжди було прибрано, діти були доглянуті, добре навчалися. На всі свята збиралися разом. Просто так у неї склалася доля. Заміж за першого чоловіка, Костянтина, вийшла, коли їй виповнилося лише 16 років. Від нього і народила Сергія, а згодом Олексія. З часом, вже як пригадують близькі вбитої, життя не склалося. Були ревнощі, зрада... Навіть всі весільні фотографії вже після розлучення Оля розірвала. Чоловік із батьками виїхав на ПМП до Ізраїлю. Жінка не погодилася. Проте завжди підтримувала із ними стосунки.

Через деякий час у житті Ольги з’явився Володимир. Від нього народився Женя. Але знову розбите кохання. Чоловік потрапив на «зону», а звідти повернувся зовсім іншим та й з небезпечною хворобою.

- Знаєте, — розповідає Світлана Михайлівна, мати Олі, – коли вона вчетверте завагітніла, я просила її зробити аборт, а потім, коли народила – залишити дитину. А Оля почала плакати і казати, що нізащо не вчинить так із немовлям. Бо воно ж рідне, яке виносила та привела на цей світ.

- Із всіх чоловіків, які в неї були – найбільше її любив Дмитро, – розповідає мама. – Він ще тоді казав, що народжуй хоч десять дітей. Всі будуть наші і всіх виростимо. Але не так склалося. Зараз його немає, він відбуває термін покарання. Я прожила багато у житті і чомусь переконана, що він потрапив за грати не за свій гріх. Коли Оля загинула, йому одразу ж повідомили про це. Через кілька днів після похорону прийшов лист. Діма просив зберегти дітей, а особливо свого трирічного сина, названого на його честь Дмитром. Але як це зробити?..

ОЛЯ ЗНАЛА, ЩО У СЛАВИКА БУЛА ТРАВМА ГОЛОВИ

Про останнє кохання — Славика, яке й принесло смерть Олі, – розповідати складно і важко. Із Новоросійська прилетіла його мати Міла Миколаївна.

- Невже все це наробив мій син? – дивується вона. – Я й досі не можу оговтатися від шоку. Наша родина добре знала Олю. Вони разом із дітьми приїжджали у гості. Ми всі так її любили. Мої діти сказали, що ніколи не простять Славику цього вчинку. Та й він сам собі навряд чи вибачить.

Ще в дитинстві він отримав травму голови. Дуже довго ми його лікували. Здавалося, що все нормально, але лікарі попередили, що потрібно весь час слідкувати за ним. А потім — служба в армії. Там знову він отримав травму голови та був комісований. Тривалий час лікувався у психіатричній лікарні. У мене таке враження, що лікарі «переборщили» із електрошоком та уколами. Після того він почав «заговорюватися», бували моменти, коли він просто «випадав» із життя. Мене попереджали, що йому потрібно весь час проходити обстеження, та й Славик про це знав.

Зараз я оформлюю документи. Наймолодшого внука, Максима, заберу із собою в Росію. Пізніше плануємо забрати і Дмитрика. Розуміємо, що Світлана Михайлівна сама не зможе справитися із всіма дітьми.

ЧЕРЕЗ КІЛЬКА МІСЯЦІВ ДОЛЯ РОЗКИДАЄ ОЛИНИХ ДІТЕЙ ПО СВІТУ

Зараз у двокімнатній «розпашонці» живуть всі гуртом. Старші Сергій та Олексій, як можуть, допомагають бабусі із малими братами. Сергій навіть підробляти став. Світлана Михайлівна – у шоковому стані.

Бабуся Світлана Михайлівна з онуками

- Я розумію, що були свята. Але до слідчого мене не викликали. Я й досі не знаю достовірно, що сталося у той трагічний день. Я попереджала Олю, щоб вона покинула чоловіка. Але, напевно, вона його кохала. Вони могли дуже посваритися, а через кілька годин – вже мир у домі.

Оля отримувала допомогу як багатодітна мати. Зараз я не знаю, що мені робити. В ЖЕКу від мене вимагають, аби покійна донька виписалася із квартири, тоді дадуть довідку. В ощадкасі вимагають довідку-доручення від доньки, аби я отримала грошову допомогу на дітей. Мої пояснення, що донька загинула – не впливають на них. Кажуть, що у такому випадку потрібно чекати півроку, лише після цього виплатять гроші. У рагсі вимагають, щоб я довела, що є матір’ю своєї доньки. Зараз найскладніший період – адже п’ятеро дітей прогодувати на пенсію 130 гривень – нереально.

А ЩО БУДЕ ІЗ БРАТАМИ?

На жаль, через кілька місяців доля їх розведе по різних куточках світу. Наймолодший, Максимко, поїде до бабусі у Новоросійськ. Старші – Олексій та Сергій – до батька у Ізраїль. Дмитрика поки що віддадуть у дитбудинок «Малятко». Женя ж залишиться із бабусею Світланою Михайлівною. Він останній бачив маму живою і так намагався її врятувати...

Перегортаю пухкі фотоальбоми. На них життєрадісна молода Оля. Ось вона із першим чоловіком та друзями на пікніку, ось із дітьми на новорічній ялинці. Ось вони всі разом катаються на каруселях у парку. На іншій – відпочивають всією родиною на озері. Тут вона із подругою. Навіть, не будучи знайомим із нею, кожен зрозуміє, що вона любила це життя, дала життя дітям... Світлана Михайлівна пригадує, що в останній рік вона відмовлялася фотографуватися. Щось відчувала?..

Наталя БОЛХОВСЬКА

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com