В ЕПОХУ РОЗБРОДУ ПОТРІБЕН ВЛАДНИЙ ГОЛОС ЛЮДИНИ,
котра нічого не шукає для себе...
«...Сознанiе Василiя все заполнено одной великой целью, которой онъ жертвовал всем. Следуетъ, однако, признать, что в эпоху распада и разброда нуженъ былъ повелительный голосъ человека, который ничего не искалъ лично для себя. Только такому вождю могли верить и повиноваться...»
Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона
Василiй Великий — реальна iсторична постать. Вiн народився в 329 роцi у Кесарiї — центральному мiстi Малої Азiї з населенням в 400 000 чоловiк. Початкову освiту йому дала улюблена бабуся Мокрина, а основи красномовства вiн перейняв вiд свого батька — благочестивого християнина.
В юностi Василiй п’ять рокiв вчився в Афiнах у неоплатонікiв, де зiйшовся з кращим своїм другом i сподвижником Григорiєм Богословом i здобув блискучу по тих часах освiту. Пiсля навчання вiн усамiтнився в пустелi, постив i вивчав Святе Письмо.
Як тiльки Василiй почав церковну службу на рядовiй посадi чтеця, його яскрава особистiсть, кипуча натура вiдразу були помiченi людьми. Щирий захисник вiри, покровитель убогих, вiн, вже будучи єпископом, будує в Кесарiї госпiталь, схожий на цiле мiсто. Свої особистi кошти i доходи Василiй використовував на користь бiдних. В кожному окрузi вiн створював богадільнi i будинки для прочан.
Як єпископу Кесарійському святому Василю Великому були підпорядковані 50 єпископів одинадцяти провінцій. Святитель Афанасій Великий, архієпископ Олександрійський, з радістю і подякою до Бога вітав дарування Каппадокії такого єпископа як Василій, який прославився святістю, глибоким знанням Святого Письма, великою вченістю, трудами на благо церковного миру і єдності.
В тi роки православнiй церквi загрожувала небезпека арiанства. Iмператор Валент підтримував арiан. Коли Василiю запропонували прийняти вiру царя, вiн твердо, з гідністю вiдповiв: «Не можу поклонятися тварi (арiанство), бо я сам твар Божа». Йому загрожували конфiскацiєю майна, зiсланням, тортурами, смертю... Вiн говорив: «Хiба можна конфiскувати щось в того, в кого нiчого немає? Чи зiслати того, хто не прив’язаний нi до якого мiсця? А що дадуть тортури, коли в мене немає i тiла... Смерть для мене — благо, бо вона скоріше приведе мене до Бога, для Якого живу і працюю, до Якого давно я прагну».
Натовпи людей, озброєних факелами, палицями, камiнням, захищали свого улюбленця. Смiливий i завзятий Василiй, архiєпископ Кесарiї Каппадокiйської, залишився непереможеним. Iмператор Валент поїхав, пожертвувавши йому щедрi дари на богоугоднi справи.
Василiй вiдзначився як борець за чистоту церкви, вiн щоденно вiдправляв служби Божi, суворо слiдкував за дотриманням канонiв. Беручи з нього приклад, диякони, клiрики жили в бiдностi, трудились, вели чисте добродiйне життя.
Василiй став відомим церковним дiячем. Але вiн не був дипломатом, йому не вистачало гнучкостi i м’якостi у взаємовiдносинах. Коли йому рекомендували послати Григорiя Нiсського для переговорiв, вiн безпощадно розгромив свого вченого брата за м’якiсть i простодушшя. Безжально поривав з друзями, якщо вони не роздiляли його думок i планiв.
Вiдносини з церквами Заходу принесли Василiю немало гiрких хвилин, не раз вiн скаржився на «захiдну гординю», яка знущалась над ним i його справою. Вiн обурювався, але мовчав i «схиляв колiна», бо знав, що без Заходу неможливо покласти край анархiї на Сходi.
Маленький зростом, худорлявий Василiй жив в любовi до Бога i ближнього, невтомно допомагав простим людям, рятував їх вiд голоду, хвороб. За силу духу його при життi назвали Великим. Нездоров’я, яке було його звичним станом, i аскетичний спосiб життя рано його виснажили. Вiн прожив всього п’ятдесят рокiв i пiсля смертi був причислений до лику святих.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =