Ми, буває, за сірою буденністю не бачимо, як живуть «брати наші менші». Отож сьогодні я хочу коротенько поділитися деякими міркуваннями та спостереженнями.
Багато років, а можливо й десятиліть, у центрі села Зозова на деревах гніздились ворони. Своїм криком, постійним карканням дуже дошкуляли односельцям, особливо весняно — літньої пори. А це диво — десь поділися, мов вимерли птахи. Навіть дивно без їхнього істеричного каркання і кружляння над головами людей.
— Причина цього зникнення, — кажуть люди, — та, що у селі з’явилось багатенько білок.
Вони, мовляв, не дають спокою ні сорокам, ні воронам та й іншим. Залазять в гнізда, п’ють яйця та просто відлякують птахів...
І справді, через дорогу від обійстя Миколи Романовича, колишнього нашого лікаря, часто перебігають білочки і зникають у ще поки «живому» лісопарку.
«Чорний бізнес та зелені «бакси» візьмуть верх над людяністю»?
Уважна людина може побачити білочок у будь-якому куточку Зозова. Є люди, котрі милуються цим рухливим звірятком, який у прехитрої сойки з-під дзьоба хвацько забирає горіхи.
Є ж людці, які уголос розмірковують: «Шапки з них — хороші, потрібно 12 штук на шапку, а м’ясо — просто делікатес...» Цим людям головне повний шлунок, а краса природи їм — до самої лампочки.
Одного разу почув відверту розмову двох молодиків, котрі угледіли на ставку лебедів: «Оце-то шия. на три дні хватило б хавати...»
Одні милуються сходом та заходом сонця, дзюрчанням струмка, шелестом листочків, запахом трав, а інші — повним шлунком та різними шикарними прикрасами.
Коли ці рядки лягали на папір, відчув легенький стук та шурхіт по даху веранди. Вийшов, дивлюсь, білка, мов горобчик, пурхнула з гілки на дах, а потім на гілку і по стовбуру дерева на землю і зупинилася на відстані метрів зо два від мене. Ласкаво заговорив до неї, білка подивилась у мій бік і вправними, швидкими рухами попрямувала до горіха.
Раніше їх можна було зустріти у лісах, а тепер у селах, відганяють ворон і сорок своєю появою. Кожного дня люди зустрічають білочок на своєму шляху, милуються ними, поки вони ще не потрапили в шлунки та на комірці...
Бо чорний бізнес і зелені «бакси», на превеликий жаль, взяли верх над красою, людяністю та доброзичливістю. Жадоба наживи стоїть на першому місці, але я вірю, принаймні, хочеться вірити, що краса і людяність — переможе... Адже вони повірили нам (людям) і пройшли до нас...
З повагою до усього колективу «33 каналу»
Анатолій ДЕМЕНЮК, с. Зозів Липовецького р-ну Вінницької області
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
