Середа, 11 лютого 2004 p.

Про те, як на «Урожаї» студент-заочник зарізав колишнього «зека», помстившись за свого дядька, повідомили вже кілька вінницьких газет. А днями до редакції прийшла мама Руслана.

- На мою думку, не кожен студент-заочник — це еталон справедливості, доброти, чуйності. Тим більше, знаємо, яка сьогодні освіта, як вчаться сьогодні ті, хто має гроші. І не кожний «зек» є жорстокою, злою і непорядною людиною. Серед них є і такі, як мій син — справедливий, чуйний, який любив людей і життя.

Сьогодні для підозрюваного у вбивстві найняли 3-х адвокатів, щоб звільнити від покарання. Бо батько цього хлопця — «опер». І як працівник міліції знає, як треба обставити справу. А 21-річний Олег, майбутній юрист, мабуть, знав, на що йшов і як себе поводити, щоб пом'якшити свою вину. В першу годину, коли Руслан був на операційному столі, батько Олега, майор міліції, теж вживав заходи. В цей час він вже знаходився на Пирогова, 4 і розмовляв зі своїми колегами. А мій син вмирав від тяжких ран — в серце, живіт і спину.

…Це сталося 22 січня 2004 року. Пройшло три місяці, як мій син Руслан звільнився з колонії. Того дня він якраз приймав зміну у кіоску на ринку «Урожай». Годині о 6-ій вечора до кіоску підійшов Олег — від нього тхнуло спиртним — і, заглянувши у віконечко, сказав Руслану: «Пішли побазаримо!» Продавці ще подумали, що це хтось з його знайомих по колонії. Через це почали прислухатись до розмови. Олег запитав Руслана: «Як помер мій дядько?» — «Спитай сабарівських хлопців, я не хочу повертатись до минулого», — відповів мій син і пішов. Руслан сказав дівчатам, що це приходив племінник потерпілого, в убивстві якого його обвинувачували.

Через деякий час мій син, нічого не підозрюючи, пішов до сусіднього кіоску. А коли повертався — Олег напав на нього з ножем. Удар поцілив у серце. Мій син був сильним, здоровим, спортивним юнаком. Олег — в два рази меншим за нього. Руслан міг би постояти за себе. Але він знав, що родичі Олега зроблять усе, щоб знов відправити його у тюрму.

У нас кілька разів була з ним про це розмова. І я просила: «Синочку, вони будуть провокувати тебе, будуть влаштовувати скандали, бійки. Не встрявай». Так говорила, бо вони весь час, поки йшло слідство, поки Руслан був у колонії — погрожували, казали, що дістануть його. І мій син не хотів повертатись назад, у тюрму. І тікав туди, де було більше людей, через підземний перехід, на трамвайну зупинку. Він не знав, що тікає від тюрми, а біжить назустріч смерті. Олег доганяв його, наносячи ножові удари. На зупинці Руслан підсковзнувся і впав. Олег накинувся на нього знову. В цей час підбігли працівники міліції. Як вони потім казали: «Ми йому руки заламуємо, намагаємось вдягнути наручники, а він гасить хлопця ножем. Такого звірства ми ще не бачили». Руслана завезли у лікарню, а через кілька годин він помер.

…Ця трагедія має початок у 1996 році. Руслану тоді було 18 років. Якось ввечері він повертався додому. Поруч з ним йшов 32-річний Юрій. Його сім'я живе неподалік від нас. А ще ми далекі родичі. Вони йшли, мирно говорили, і люди це бачили. Дійшли до повороту вулиці, в кінці якої ми жили. Юра попросив у Руслана сигарети. Руслан відповів, що не має. Тоді Юрій почав його ображати, мовляв, ти такий-сякий (це були брутальні слова, які я не можу тут писати), і мама твоя така ж, у вас гроші кури не клюють, а ти мені жалієш сигарету. Поки Юрій ображав Руслана, він терпів, а коли мова зайшла про мене, Руслан вдарив його. Образа матері була для нього найстрашнішим. Коли Руслан вдарив Юрка, кров з носа бризнула йому на кросівки. Але він не звернув на це уваги і пішов додому.

А зранку Юрія знайшли вбитим під нашими ворітьми. Приїхала міліція, а Руслан вийшов у тих самих кросівках, на яких була кров.

Майже три з половиною роки тягнулося слідство. І як результат — 7 з половиною років, куди зарахували попередні роки під слідством.

Півтора року Руслан знаходився в колонії. У жовтні 2003 року його звільнили за хорошу поведінку. Руслан був обдарованою людиною. Він гарно вишивав, писав вірші, малював, різав по дереву, досконало вивчив англійську, любив спорт, був дуже ерудованим. Це допомогло йому вижити в тій важкій ситуації і не втратити свою людську гідність.

Щодо вбивства Юрія, на суді його родичі вказали суму морального позову 50 тисяч гривень, на той час — 25 тисяч доларів. Крім того, ще до вбивства Юрій носив у голові медичну пластину, а висновок експерта про смерть — «крововилив у мозок». По-друге, неподалік наша сусідка казала, що бачила, як тієї ночі якісь 4 хлопці принесли когось на хвіртці і кинули нам під ворота. А інші сусіди чули, як проїжджала машина і зупинилась. Так що, можливо, після бійки з Русланом Юрій ще до когось чіплявся, бо він був добряче напідпитку. Не виключено, що машина його переїхала вночі, коли він лежав на дорозі. У всякому разі, мій син не йшов на навмисне вбивство, як доводили родичі покійного. І ще — хіба буде людина вбивати іншу, приносити до воріт своєї оселі, лягати спати, а вранці виходити до правоохоронців у кросівках з кров'ю? Де логіка? Я вірю своєму сину. Прийшовши з колонії, він сказав: «Мамочко, хай мені ніхто не вірить, а ти вір. Я його не вбивав».

Про покійних не можна говорити погано. Але хочу звернутися до родичів Юрка — ви ж самі знаєте, яким він був, ви ж самі не раз плакали, як він змучив вашу маму, вашу родину, і ви ж самі нам жалілися, щоб «свята земля його забрала». Навіщо ж ви мого сина з світу зжили? Ви ж самі знали, що це не він, бо ж питали весь час: «Скажи, хто?»

…У Руслана залишилася сестра. В ту саму ніч, коли він помер, його сестра народила дівчинку. Мою доньку ми привезли з сином у пологовий у дуже важкому стані. Тоді Руслан зняв з себе кулончик-іконку з Божою Матір'ю та Спасителем: «Інночко, нехай тебе Матір Божа оберігає, а Господь дитинці здоров'я дає». Хіба могла б жорстока людина так зробити?

Я вже пережила те, що переживають батьки Олега. Але не дай Бог їм пережити те, що переживаю я зараз. Я впевнена, що Олег цілеспрямовано йшов на вбивство мого сина. Але я не впевнена, що Олег понесе справедливе покарання, бо вони зробили все, щоб посадити мого сина на 7 років. Так само вони роблять все, щоб свого сина звільнити…

Мама покійного Руслана

З етичних міркувань імена змінені.

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com