Середа, 18 лютого 2004 p.

«Прочитав статтю Романа Олексюка «Чому «плачуть» і чи можуть «зцілити» ікони?», і стало прикро. Прикро за автора. Склалось враження, що читаю витримки з брошури, написаної в 30-ті роки минулого століття керівниками Союзу войовничих безбожників. Брошури, розрахованої на людей, у яких вкрай обмежений доступ до інформації і які роблять висновки не на основі реальних відкриттів науки, надбань культури і живого тисячолітнього досвіду людства, а на основі ідеологічних циркулярів тієї епохи.

Згадались слова Конфуція: «3нання без міркувань шкідливі, міркування ж без знань — небезпечні». Взагалі, перш ніж писати такі «розгромні» статті, шановному п. Олексюку варто було б вдатися до більш серйозної аргументації, оскільки він «академік», дещо більше дізнатись про те, що він пише. І якщо п. Олексюк видає свої розвінчування релігії за наукові постулати, то ще варто було б звернутись до життєписів і праць відомих вчених із світовим іменем, справжніх академіків — Павлова, Філатова, Білявського, хірурга, професора-єпископа Луки Войно-Ясенецького, Луї Пастера (основоположника мікробіології), фізика Ньютона (який при слові Бог завжди знімав капелюха), Паскаля, Коперника, які були глибоко віруючими християнами.

Ще можна було б переглянути дуже цікаві результати дослідів київських вчених, проведені на початку 90-х років у печерах Києво-Печерської лаври. Вчені брали пшеницю, розсипали її по двох окремих мисочках. Одну ставили біля труни із мощами святого і просили святого, якщо Бог є — захистити цю пшеницю даною святому від Бога благодаттю. Далі опромінювали пшеницю найстрашнішим радіоопроміненням. Про пшеницю в другій мисочці не просили, її просто опромінювали тими ж променями. Зерна із першої мисочки проросли всі, а на фотоплівці, якою знімали процес, був зафіксований невидимий для людського ока потік флюїдів — численних промінчиків, які полилися від мощів святого в бік пшениці. Із пшеничних зернин з другої мисочки, про яку не молились — не проросла жодна.

Чи ще один факт чуда, яке вивчали кілька київських науково-дослідних інститутів в середині 90-х років. У Введенському храмі, на склі, що знаходиться перед великою іконою Богородиці, було виявлено точну копію цієї ж ікони, написану білою фарбою. Фізики, хіміки, радіофізики, які вивчали феномен, дійшли висновку, який їх приголомшив: зображення знаходиться не на поверхні скла, а всередині. Біла фарба, якою написана копія, як виявилось, була фарбою, якою ґрунтувалась поверхня дошки під ікону-оригінал.

Наведені факти, мабуть, здадуться неймовірними, як для моєї 97-літньої неписьменної бабусі, яка все життя прожила в селі, неймовірним є існування Антарктиди. Але не п. Романа я хочу переконати. Його висновки, які йому здаються такими очевидними, базуються, на жаль, на повному ігноруванні фактів, незнанні ситуації, і бажанні будь-якою ціною заплямувати віру.

Для прикладу розгляну лише кілька «очевидних» висновків автора про кровоточиву ікону Спасителя, яку нещодавно привозили до Вінниці. Він пише: «...Аналіз крові з ікони, без сумніву, співпадає з групою крові іконописця, служителя церкви, що пробив собі цвяхом пальця і, терплячи біль, накапав на лик свою кров». Цікаво — коли це п.Олексюк проводив такі аналізи, що він зробив безсумнівний висновок про тотожність груп крові, чи може він був свідком цього цинічного обману церковників? А якщо ні — то для чого так безапеляційно говорити дурниці? До відома п.Олексюка, котрий як «академік» заради принципу наукової чесності мав би поцікавитись, якою насправді є та кровоточива ікона, скажу — що ікона ця розміром не 3 на 4 см, яку б дійсно можна було і з пальця кров’ю облити, а більше півметра висотою і сантиметрів 40 завширшки. До того ж, це не написана ікона, а звичайна паперова копія. То до чого ж тут іконописець? Щоб облити таку велику ікону кров’ю, тут не пальця треба було проколоти цвяшком, а руку відрізати, щоб вилити більше літра крові, аби залити весь лик ікони.

Факт є фактом — ми маємо справу із явищем, яке виходить за межі лінійної плоскої логіки. Це чудо, перед яким смиренно схиляється людський розум та наука. Якщо автор справді такий прискіпливий вчений, за якого себе видає — то йому було б варто заради принципу провести чесний науковий експеримент і пожити хоча б місяць у власниці ікони. А тоді і робити свої поверхові і дилетантські висновки.

Що ж до групи крові на іконі, то пан Олексюк пише: «...для більшої правдоподібності згадали й групу крові з Туринської плащаниці, в яку ніби був загорнений Ісус. З часу виявлення цієї плащаниці не вщухає суперечка щодо її достовірності. Результати досліджень протирічать одне одному. Стовідсотковий доказ у Христової церкви відсутній, а наукові докази нею відкидаються, бо церква без «дива» не може існувати, як і її прихожани». Автор знову вдається до неправди і видавання бажаного за дійсне. Кров з оренбурзької ікони належить до четвертої групи і дійсно співпадає із групою крові, яка виявлена на Туринській плащаниці. Що ж до того, що Церква відкидає наукові висновки щодо плащаниці, то автору варто було б звернутись до наукової і церковної літератури на цю тему, щоб побачити, що і католицька, і православна церкви благословили вчених вивчати плащаницю, і в її достовірності в колі солідних вчених нині ніхто не сумнівається. За винятком хіба що тих, які живуть за принципом: «Не може бути, бо мені в голову не вкладається».

Сказане вище стосується й ікон, які плачуть. Всі ці заяви про фарбу із прожареного із річковим піском вугілля — казочка для легковірних. Бо тоді б ці ікони лише те і робили, що плакали б кожного разу, як збирається багато віруючих на богослужіння, причому плакали б завжди і всюди. Але плач ікон — це рідкісне явище. Серед таких відомих ікон — більшість звичайні паперові копії. Миро і сльози течуть з тоненьких листочків паперу на очах у сотень людей, підробка чуда виключена, її легко можна було б викрити. А факт є фактом — ікони плачуть, мироточать, біля них відбуваються тисячі зцілень від недугів, перед якими лікарі розписались в безсиллі.

Стосовно ікони «Всецариця» («Пантанасса»), то чого автор так дивується, що після молитв навіть перед її копіями відбуваються зцілення від онкозахворювань. Хоче він того, чи ні, але є тисячі зафіксованих фактів таких зцілень в різних країнах світу. Як і зцілень в Почаєві біля мощів великих святих старців Іова і Амфілохія Почаєвських. Зцілення відбувались не лише із простими віруючими, а із дітьми секретарів обкомів Компартії ще в ті часи, видатних військових, лікарів. Їх теж зафіксовано тисячі, і вони не припиняються й понині.

Те саме стосується святих джерел, криничок та освяченої на Водохреща води. Ніхто не кладе хреста в банку людині, яка прийшла освятити воду. Священик лише окроплює посуд із водою, читає молитви, і Господь робить чудо – вода змінює свої властивості, роками не псується.

Кожна людина із чистою совістю і добрим серцем не раз бачила в своєму житті диво від Бога. Не раз полонилась красою природи, створеною Ним, відчуваючи геніальність Творця, на підтвердження слів ще одного видатного вченого — Михайла Ломоносова, який сказав, що Бог залишив нам дві Біблії: одна — це Книга, з якої ми дізнаємось Його волю про нас, інша — оточуюча нас Природа, в якій читаємо про могутність і геніальність Творця. Частинка цієї природи — і наш геніально створений організм. Варто подивитись на просту бджолу, як вона літає, вміє чудово орієнтуватись в незнайомій місцевості, знає, як збирати пилок і робити мед. За логікою автора, навчила її цьому Природа. Значить, Природа мисляча, має досконале інженерне мислення, витончений естетичний смак, глибоке знання законів аеродинаміки, хімії. То чи не сказати чесно самому собі — що не Природа вирішує, а Творець, якому Природа підкоряється через закладені в неї Премудрим Богом фізичні, психологічні і духовні закони».

Василь НЕМАНКУРТ, читач

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com