Середа, 25 лютого 2004 p.

Комунальні ЗМІ широко висвітлюють подібні прийоми у районах. У райдужних тонах, мовляв, все дуже добре. Однак наша редакційна пошта переповнена зараз такими листами з багатьох районів області. Їхні автори мають іншу думку з приводу «кампанії» особистих прийомів. Цей лист настільки типовий, що назва району в даному випадку значення не має.

Все районне начальство відклало вбік всі свої найневідкладніші нагальні справи і кілька годин радилося, як зустріти, як прийняти, як обслужити і забезпечити дорогого і разом з тим небезпечного гостя. Не буду розповідати, як довго вони радилися, хто де має стояти і за що відповідати, бо якщо це розказати, та ще в деталях, то в читача могло б скластися враження, що районне начальство тратило свій робочий час в основному на те, як би краще навішати дорогому гостю завтра макаронів на його вуха. (За цю нараду, звісно, держава їм заплатила, як і за всі інші їх многотрудні робочі дні...).

Випадково і я дізнався про приїзд у наш район губернатора. А більшість же населення – ні слухом, ні духом...

За час незалежності України, треба чесно визнати, обласні найголовніші державні чини не дуже балували місцеве населення своєю появою в цьому тупиковому районі. Хоча один візит одного особливого губернатора тут не забудуть, здається, ніколи. Що він приїде сюди і з якою метою ще за місяць знало в районі старе і мале. А як він появився!.. – не повірите, в нас на центральному майдані міста ще ніколи не збиралося стільки багато тисяч люду. Колись у нас були тут знамениті московські артисти, але куди їм! Губернатор був неперевершеним. Спочатку, як Президент, помахав народним масам ручкою, ощасливив всіх сяючою усмішкою, а потім у вщент переповненому будинку культури оголосив, що приїхав сюди із керівництвом Південно-Західної залізниці забивати символічний золотий костиль майбутньої залізниці до Ямполя. А про неї ж тут споконвіку мріють!..

Оце був візит гу-бер-на-тора! Але завершився він не лише виливом у кров людську неймовірної кількості адреналіну, а й конкретними справами. Після першого і останнього його візиту в цей район – як корова язиком злизала голову тутешньої райдержадміністрації. Причина – недогледів цукровий завод.

Звичайно, не те що не побудували залізницю, а й до нитки розібрали.., в невідомому напрямку, навіть ті дві вузькоколійки, які колись до нашого району прадіди тачками, кирками і лопатами побудували.

І ось на це, так і хочеться сказати — звалище, мав приїхати черговий хазяїн області. От вони і радилися... як зустріти його. Наперед скажу, що зустріли і провели добре. Районна газета розповіла населенню, що був губернатор, як до нього люди на прийом ходили, як питання піднімали, як він вказував на недоліки. А що тих людей було в сотні разів менше, ніж тоді, ясна річ, не сказала ні слова. А навіщо? Цим же владу не зміцниш, а нам же за всяку ціну міцна, як граніт, влада потрібна перед черговими виборами!..

Не був задоволеним, здається, лише народ. Певно, не зрозумів цієї масштабної акції. Прийшов і я на прийом до губернатора з твердою вірою в те, що це дійсно особистий прийом. А вони мені в приймальній райдержадміністрації – заповніть анкету і запишіть в ній короткий зміст того, що казатимете губернатору. А, може, кажу, вам ще сказати, де я ключ від своєї хати ховаю?.. І почалося. Я їм про права людини на конфіденційність інформації, а вони мені – пиши короткий зміст, бо не пустимо до губернатора!.. Довго ми боролися. Всі, хто там був і хто, на відміну від мене, записав чистосердечно в тих анкетах свої особисті болючі таємниці, дивилися на нас як на диво.

Як вони не викликали міліцію і не вивели мене під білі рученьки з цього місця – й по сьогодні дивуюся. Але знайшовся один з них благорозумний чоловік і так з висоти свого двометрового росту: «Та запишіть йому, що по особистому, хай чекає». Послухали. Так, як він казав, і записали. Але куди ту анкету поклали? – я ж не знаю. Чекаю, чекаю... Нарешті не витримую і сам наважуюся звернутися до пропускаючої до тіла найголовнішого Вінницького гостя. І тут мене як обухом по пиці: «А прийом у голови обласної державної адміністрації вже завершено. Якщо хочете, давайте свої письмові заяви».

Як я проривався до тих дверей, як відчиняв, як на мене одночасно глянув весь той начальницький райкомівський стіл, де на місті головуючого сидів губернатор – не передати. Та й вам такого не раджу ніколи пробувати – можете не витримати. Бо і в мене язик задерев’янів, а сам думаю – зараз бити почнуть. Слава Богу, не били. Губернатор, правда, заспокоїв: «Та не хвилюйся, все буде добре…» Вислухали майже все, що я їм всім вимушений був казати. Чому вимушений? Бо який то особистий прийом, коли на тебе дивиться впритул районний прокурор, а з-за спини голова районної держадміністрації, не кажучи вже про багатьох інших чинів при дорогих краватках.

Вийшов я від них зіпрілий, серце вискакує. Ну на дідька це мені було потрібно?! Хіба не ясно, що ніякий це не особистий прийом, а сувора фільтрація неблагонадійних?

Словом, придивіться уважно до тих так званих особистих прийомів обласного начальства по районах. Хіба вони особисті? Ви на них можете хоч щось йому сказати, щоб не чули десятки начальницьких вух району? Йти на такий прийом зі скаргою на районне начальство — все одно, що з моста сторч головою. Адже губернатор поїде, а воно залишиться з нами...

Хіба не розуміють цього високі обласні чини? Мали б розуміти, якщо їм дійсно потрібна довіра людей.

Василь НЕБАЙДУЖЕНКО, житель райцентру

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com