Середа, 3 березня 2004 p.

Скажу одразу — нічого приємного у цьому немає. І з більшою радістю я б робила щось інше. Але, переконавши себе в тому, що наші сьогоднішні дії можуть врятувати життя дитини, пішла забирати 8-місячну Настю у її 21-річної мами.

Тетяна з мамою жили у Вінниці. Мама працювала на базарі, більш-менш пристойне життя забезпечувала. Але тут Таня завагітніла. Для 19-річної дівчини — це було б і нормально. Тільки батько дитини більше не з'являвся. Тому мама приймає рішення продати житло у Вінниці і переїхати жити в одне з приміських сіл. Там вони купили гарну трикімнатну хату. Мама зробила хороший ремонт, і вже там народилася Настя. Перші дні Таня її годувала груддю. Бабуся принесла з базару дитячі речі. Словом, дитина має теплий дім, маму і бабусю поряд. Тільки ось в чому проблема: бабуся працює на базарі 5 днів, а 5 днів вдома. Коли жінка вдома, то дитина доглянута. А тільки бабуся на роботу, слідом двері грюк! — і молода мама йде гуляти. Як кажуть правоохоронці Вінницького райвідділу міліції — «на хату». П'янки, гулянки, випадкові чоловіки… Про те, що в неї є дитина, Таня на цей час забувала.

А дівчинка ніби знала, що вимагати від такої мами уваги марно. Тому усі ці дні тихенько лежала у ліжечку. Звичайно, вона інколи плакала. Бо це чули сусіди. Заходили, міняли пелюшки, годували і знову закривали маленьку.

Ось що розповідає Сергій Чорний, начальник кримінальної міліції у справах неповнолітніх Вінницького райвідділу міліції:

- Коли Насті було 5 місяців, до нас надійшло повідомлення про те, що в будинку знаходиться дитина, яка вже довгий час плаче. З черговими ми виїхали туди. Світла в будинку не було, та коли ми почали ходити шукати вмикач, то дитина, почувши людей, почала гукати і кликати. Вона лежала у ліжечку, звичайно, брудна і голодна. Що ми могли зробити? Забрати дитину без оформлення ряду документів, просто так — не можна. Ми з хлопцями переодягнули Настю, погодували і збираємось йти додому. А в самих серце розривається — ніч надворі, як дитину саму в хаті залишити? Хоч бери та й собі забирай. Ця картина досі в мене перед очима — ми виключаємо світло і залишаємо Настю саму, а вона наче відчуває і починає сміятися, ніби просить, щоб ми залишились.

Найбільше здивувало те, що сім'я не справляє враження неблагополучної: гарний будинок, ремонт, тепло, чисто, дитина має одяг і все необхідне. І бабуся ще ж молода — всього 43 роки. Тож звідки таке байдуже ставлення, наче ця дитина їм справді непотрібна? Пропонували Тетяні відмовитися від дитини, в дитбудинку все ж буде краще, ніж з такою мамою. То ні, починає плакати, мовляв, я більше не буду гуляти. Але проходить кілька днів, з'являються хлопці — і та сама історія.

З того дня правоохоронці кілька разів викликали Тетяну у райвідділ, вона давала розписки, що більше не буде себе так поводити, розмовляли з бабусею, яка також обіцяла вплинути на доньку. Було навіть засідання суду, на якому Тетяні офіційно було висунуте попередження — якщо аморальна поведінка буде продовжуватись, її позбавлять материнських прав. Але повідомлення продовжували надходити — дитину знову залишають саму.

Мама Таня клялась та божилась, що це останній раз...

Минулого тижня — знову дзвінок у райвідділ, матері нема, а дитину хтось забрав. Правоохоронці знайшли Тетяну і привезли у відділок. Там я з нею і зустрілась. Худенька дівчинка, з тонким чорним волоссям, модні штани та куртка. Опустила очі, щоб не показати, що п'яна.

- Таню, коли ти йдеш з дому, згадуєш про Настю? Про те, що, може, вона зараз випала з ліжка чи голодна?

- Згадую.

- А чому не біжиш до неї?

- Я шукаю Насті тата, а собі хорошого чоловіка.

- Таню, то у «притонах» ти знайдеш хорошого татка для Насті?

Мовчить. Плаче, кулачками, як дитина, тре очі. Коли міліціонер каже, що заберуть доньку і віддадуть на всиновлення, починає голосно ревіти. Але хлопці з райвідділу не вірять — кажуть, що так вона голосно плаче кожного разу.

Начальник служби у справах неповнолітніх Вінницької РДА Олена Сніцар приймає рішення забрати дитину у лікарню, бо попереду йдуть вихідні і залишати її у пустому будинку — злочин.

Ми забрали Настю з квартири її родичів, які надали притулок дівчинці на кілька днів. Привезли у дитячу лікарню. А там — на одну медсестру 20 маленьких дітей та ще двоє «відмовників» — тримісячна дівчинка та двотижневий хлопчик. І за усіма вона має доглянути. Так і працює — на одній руці тримає двомісячне маля з пляшечкою у роті, другою рукою виписує направлення на усіх дітей відділення.

За тиждень до Насті так ніхто і не прийшов...

Настю поклали у палату до «відмовників». Там вона найстарша. Хоче, щоб з нею гралися, кличе. Але хто до неї зайде?

Як розказав Валерій Щербань, заступник головного лікаря Вінницького РТМО з охорони здоров'я матері та дитини, у нас в країні діє близько 20 державних та неурядових програм щодо захисту прав та здоров'я дітей. На жаль, про їх діяльність можна чути по телевізору чи читати у газетах. Бо реально жодна з них не діє і не допомагає маленьким пацієнтам.

- І скажіть, як одній медсестрі справитись з 20 дітьми, коли кожному треба дати ліки, зробити уколи, поставити крапельниці, а «відмовничків» ще й нагодувати, переодягти, доглянути? Проблема в тому, що в державі немає механізму, хто має займатися цими дітьми. Бо ж у лікарні повинні лікувати хворих дітей. В дитбудинках — приймають тільки з юридично оформленими документами. А в нас лежать діти, як на перевалочній базі — уже не батьківські, але ще не державні. І ось в такому «підвісному» стані вони можуть знаходитись роками.

…Коли публікація була готова, стало відомо, що Вінницький райвідділ готує документи на маму Насті про притягнення її до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків по вихованню дітей. Також готуються документи на позбавлення Тетяни материнських прав.

Я подзвонила в лікарню дізнатись, чи не приходила до Насті її бабуся, чи не принесли її родичі одяг, їжу, памперси. І почула, що за тиждень до 8-місячної дівчинки ніхто не прийшов. Вона так і сидить у тому ліжечку палати і чекає. Як і ті «відмовнички» — сусіди по палаті. Їх сьогодні ніхто не любить...

Ірина ЯРОШИНСЬКА

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com