ПАВЛО ПЛАНУВАВ ЗРОБИТИ ДРУЗЯМ СВЯТО НА СВОЄ 17-РІЧЧЯ
і загинув під уламками бетону
Його друг Ігор знаходиться у важкому стані у районній лікарні. Він хотів заробити гроші на подарунок своїй дівчині на 8 Березня
Люди гинуть за метал. Йтиметься не про жовтий метал, в обмін на який Мефістофель отримував безцінну субстанцію — людську душу. І не про непомірну жадібність. А про те, чого варте сьогодні людське життя.
Останнє, що закарбувалося у згасаючих очах Павла, були бетонні плити та іржаві шматки залізяччя. Саме ті, що він хотів добути з даху приміщення колишнього колгоспного корівника. Мав намір здати арматуру до приймального пункту брухту, а за отримані гроші влаштувати невелике свято собі та друзям: 4 березня йому мало б виповнитись 17 років... Найкращий друг Ігор збирав гроші на подарунок своїй дівчині до 8 Березня. Оскільки одинадцятикласники власних коштів ще не мають, найлегший шлях — взяти те, що не встигли розтягнути безробітні односельці: залишки металевих конструкцій, які тримають дах «нічийного» приміщення. Озброєні молотом та пилкою, підлітки попрямували до об'єкта. Корівник за відсутністю худоби та й, власне, колгоспу, стоїть на розі вітрів вже кілька років. Жодної шибки, двері не замкнено.., має вигляд, як після військової навали. Однак, залишилось кілька металевих рейок, які можуть «потягнути» гривень на 30, а якщо пощастить витягнути і решту, може, і на всі 50... Однак, каркас вже порушено давно: більшу частину металу вже викрадено, і дах тримається на 2-3 трубах. Тих, які не витримали втручання.
...За кілька хвилин метал та бетонні перекриття зламані навпіл, як сірники. Під ними Ігор та Павло. Ще недовгий час хлопці перегукувались. Потім Павло стих. Скільки не кричав до нього товариш — у відповідь мовчання...
Свідками обвалу були ще двоє підлітків, котрі і покликали на допомогу. «В селі зчинилась паніка, — розповідає найближча сусідка, — люди бігли звідусіль. Найпершими прибігли батьки Павла, згодом — і Ігоря. Його знайшли майже одразу. Павла шукали півтори години: оскільки ознак життя він не подавав, ніхто не знав, в якому саме місці його привалило плитою. Коли, зрештою, витягнули, «швидка» вже була не потрібна: від отриманих травм хлопчина помер.
Ось тут і стався обвал. Свідками його були ще двоє підлітків, котрі покликали на допомогу. В селі зчинилась паніка. Люди бігли звідусіль...
Другого одиннадцятикласника відвезли у районну лікарню. У нього струс мозку, травми голови, травматичний та психологічний шок. Однак, має всі шанси на повноцінне життя. Наразі він не може розповісти, як все сталося, каже, що нічого не пам'ятає.
Жителі Довгополівки шоковані подією. Звинувачують державу, яка посприяла розвалу колгоспу, а відтак знищила добробут людей. Оскільки роботи немає, більша частина селян — на заробітках в Москві та обласному центрі. Другі кажуть, що трагедії б не сталося, якби не було пунктів прийому металобрухту. Треті, опускаючи очі, скаржаться на зубожіння. Адже багато хто із батьків сьогодні не може виділити хоч і невеликі кошти для своєї дитини, яка хоче відсвяткувати чи день народження, чи просто зробити подарунок для свого першого кохання, як Ігор.
В селі з сумом згадують, що Павло мав би жити: він був гордістю сім'ї, школи, друзів. Вчився на «відмінно», займався спортом, не мав шкідливих звичок. І сподіваються, що Ігоря вилікують і він не відчуватиме наслідків травм.
Районною прокуратурою ведеться дослідча перевірка. Шукають власників приміщення, котре було розділено на шматки при розпаюванні колгоспного майна. Навряд чи вони нестимуть відповідальність за трагічні події. Та, напевно, не хазяї винні у цій трагедії, а наше сьогоденне життя і держава, яка змушує наших дітей заробляти копійки, йдучи навіть на злочин...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =