«МИ БІЛЬШЕ НЕ В СИЛАХ ТЕРПІТИ
знущання над цими дітьми!»
«Добрий день, редакціє «33-го каналу».
Пише до Вас жителька с.Тарасівка Тульчинського р-ну. Я постійна ваша читачка, виписую Вашу газету вже другий рік, раніше купувала в Тульчині на ринку, потім вирішила виписати, і тепер кожного тижня маю можливість її перечитувати.
Я вирішила попросити у Вас допомоги, але хочу залишитися невідомою, тому що, самі знаєте, село невелике, і люди мене можуть зрозуміти не так, як потрібно.
Хочу розповісти Вам про горе-матір, яка мешкає у селі Тарасівка по вул. Садовій. Її звати Ольга. Живе вона без чоловіка, вона навіть ніколи не мала його, але це не завадило народити їй 5 дітей. Трьох діток вона забрала додому, двох залишила в пологовому будинку. Наймолодшу дівчинку вона забрала лиш тому, щоб її не посадили у тюрму, тому що вона зловилась на крадіжці. Вона зовсім не працює, ходить літом і обкрадає у людей городи, бараболю вона ніколи не садить, а на базарі торгує бараболею. Веде аморальний спосіб життя. Повірте, що сусідам дуже важко і жалко дивитись на її дітей. Старший хлопчик Євген доглядає за двома молодшими — Максимом і Олександрою. Вона як загуляє, то по дві, а то й більше діб додому не з’являється. Діти сидять в холодній хаті, голодні. Вона залишить їм бараболі пісної без нічого, і вони, бідні, їдять її холодну. Самі бояться сидіти в хаті без світла... Як так можна знущатись з дітей, кому вони що винні?! Добре, що сусіди жаліють їх, дають їм поїсти, коли їхня мати їде з черговим кавалером на гульки.
Має вона в селі двох подруг — Галину і Наталку, вони збираються всі у хаті однієї з них, і починаються гулянки, зробили «притон» у тій хаті, збираються безпутні чоловіки, котрі покидають своїх дружин вдома, а самі йдуть до них, розпивають горілку і гуляють аж до самого ранку.
Повірте, що душа болить за тих дітей. Чому всі такі байдужі до долі цих діток? Куди дивляться голова сільської ради, дільничний міліціонер та дільничний педіатр, невже вони нічого не знають, чому вони закривають на це очі і не звертають на це уваги? Тільки тоді звертають увагу, коли щось станеться, чи нещасний випадок, або діти помирають з голоду? То навіщо їх народжувати на таку муку?
Невже не можна дітей забрати в дитячий будинок чи інтернат, принаймні, там вони будуть доглянуті і не голодуватимуть. В місті Тульчині є прекрасний дитячий будинок, там дбають про таких обділених долею і власними матерями дітей. Максим – інвалід від народження, йому потрібне добре харчування і лікування.
Коли «матуся» їхня в загулах, старший, Євген, йде гратись до однокласників, а Максим із Олею ідуть до сусідів, до вчителів – пенсіонерів Малес М.М. і його дружини Ганни, вони і погодують їх, і дозволяють погрітись у теплій хаті...»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =