Середа, 24 березня 2004 p.

Минулого тижня у Вінниці розгорівся скандал навколо рішення Ленінського суду стосовно виплати лікарнею №1 88 тисяч гривень моральної та матеріальної компенсації за неправильно зроблену біопсію одному із пацієнтів.

В минулому номері ми висвітили точку зору медиків. Сьогодні розмова із позивачем — військовим суддею Олегом Ткачуком.

— У лютому 2003 року я проходив обстеження у Військово-медичному центрі ВПС. Після цього мені було рекомендовано пройти біопсію у спеціалізованому відділенні першої міської лікарні.

Лікар пояснив, що в самій процедурі нічого страшного немає. Коли мене поклали у відділення, то я розписався на історії хвороби, що ознайомлений із лікарняним режимом і щодо паління. Лікарі взяли кров на предмет «згортання». І розпочали операцію.

Коли голка увійшла у тіло, то я відчув страшенний біль. Про це сказав лікарям. Почали вводити знеболююче, але нічого не допомагало. Біль не зник протягом доби. Майже кожні три години до мене підходили різні лікарі, але нічого не було застосовано.

Вже наступного ранку дружина поїхала у Військовий медичний центр, де лікарі сказали, що візьмуться за мене. Я відмовився від продовження лікування у першій міській лікарні. Коли мене мали везти на «швидкій», то у лікарні відмовилися дати навіть якісь простирадла, щоб вкрити мене під час перевезення. Після того, як дружина у сльозах благала дати хоч що-небудь, мені погодилися дати якесь «сторічне простирадло».

Через 30 хвилин, як я поступив у реанімаційне відділення шпиталю, головний військовий хірург Військово-медичного центру Микола Драчевський розпочав операцію, яка тривала чотири години. Вже потім лікарі розповідали, що викачали з мене майже літр жовчі, яка вилилася у живіт, і видалили жовчний міхур. За тиждень перебування у реанімаційному відділенні мені було зроблено 720 крапельниць. І лише сьогодні лікарі №1 кажуть, що я був попереджений про наслідки біопсії, і сперечаються, чи потрібно було робити УЗД перед нею, чи ні.

Через тиждень після видалення жовчного я зрозумів, що був однією ногою на тому світі. Я відчув, чого варте життя людини, коли розумієш, що ти залишаєш на цьому світі маленьких дітей із дружиною, вже стареньких батьків.

— Олеже Степановичу, як виникла ідея відстоювати свої права у суді? І чому саме така сума морального збитку?

Олег Ткачук

— Чесно кажучи, я не хотів нікуди подавати. Але я зустрів лікаря, який, посміхаючись, зазначив, що мені, грубо кажучи, «надурняк», видалили орган. Я був шокований, що жодний із тих людей, які проводили біопсію, не отримав ні догани, ніякого нарікання після очевидних професійних помилок. Окрім цього, він заявив, що буде відстоювати «честь мундира» своїх підлеглих. Напевно, це був перший поштовх.

Потім я поміркував: якщо влада щорічно витрачає на чергові (підкреслю «чергові») автомобілі, мобільні телефони сотні тисяч гривень, то невже життя однієї людини варте меншого? Я вже говорив, що виграну суму витрачу лише на допомогу хворим і у жодному разі не перерахую їх лікарні №1.

— Коли розглядалася ваша справа, ви розраховували на те, що ваші колеги-судді підтримають вас?

— У жодному разі. Я, напевно, із числа тих людей, які вірять у правосуддя, представляючи закон. Невже, будучи суддею, я міг неграмотно скласти позов чи не обґрунтувати свою позицію з боку закону?! Я знаю, що влада найняла у захист доволі дорогого адвоката, окрім цього, інтереси лікарні представляла юрист. Саме остання вимагала експерта. Особисто я звернувся із запитом до одеських медиків, які після вивчення історій хвороби із лікарні №1 та Військово-медичного центру дали відповідь, що у міській лікарні мені не надали допомоги у ті терміни, які існують у подібних випадках, а військові лікарі вчинили за всіма канонами. Ви знаєте, мені спадає на думку, що для міських медиків було б вигідніше, якби я помер, не було б ніякої тяганини. І знаєте, я зрозумів одне: якщо я, юрист, не зможу відстояти правду у суді, то що вже говорити про простих людей, не обізнаних із законодавством?

— Олеже Степановичу, про розгляд вашого позову у суді тоді не знали ні громадськість, ні журналісти. Дивним здається, що один лікар поставив під сумнів професійність іншого лікаря...

— Зараз багато хто каже, що у судовому засіданні були баталії між представниками Центру і першої лікарні. Нічого такого не було. Драчевський та війьскові медики розповіли суду про те, у якому стані я потрапив до нього і що він побачив під час операції. В свою чергу лікар міської лікарні на запитання судді, чи був я ознайомлений із наслідками біопсії сказав, що боявся мене лякати, говорячи про наслідки невдало проведеної операції.

— Наскільки мені відомо, то у проведенні біопсії брали участь лікарі із досить знаних у місті та в країні лікарських династій...

— Так, це правда. І під час розгляду позову суддя відмовився брати до уваги їхню думку, вважаючи, що вони зацікавлена сторона. Хоча вони говорили, що не є співробітниками лікарні, а представниками медичного університету.

— Під час прес-конференції представники влади та лікарні сказали, що будуть вимагати проведення судово-медичної експертизи... Як ви вважаєте, її результати можуть бути об’єктивними?

— Саме це я беру під сумнів. Ви вже говорили про ті самі династії лікарів, які були присутні при біопсії. Якщо зараз так ретельно відстоюють честь мундиру, то жодний лікар-експерт не ризикне своїм робочим місцем, поставивши підпис під документом, де буде інша точка зору, а не така, яку підтримали діти дуже впливових у Вінниці медиків.

До речі, два тижні тому виконавча служба заблокувала рахунки першої міської лікарні до того моменту, доки не буде виплачено Олегу Ткачуку 88 тисяч. Саме після цього піднявся скандал навколо цієї справи. Представники міськздоровуправління та лікарні просили суд відстрочити виконання вироку до того моменту, поки вони не подадуть скаргу у Вищий суд і не буде його вироку. Суд не погодився.

Але, як не дивно, цього ж дня рахунки було розблоковано.

«Нам стверджують, що 88 000 гривень — це значна частина бюджету лікарні. Але, як видно з документа, бюджет складає 5 880 200 грн. То це всього лише 1,5%?»

— Зрозумійте, мені кошти не буде виплачено до тих пір, доки міське фінансове управління цільовим направленням не спрямує 88 тисяч на рахунок лікарні для покриття моральних та матеріальних збитків. А вони не поспішають виконувати постанову суду, — каже Олег Ткачук. — Чиновники — люди підневільні, постанову суду не хоче виконувати керівництво міста. А це вже зневага до закону України в цілому.

Зрозуміло, що подібного прецеденту в Україні ще не було. Зрозуміло і інше — якщо влада вимагає від своїх громадян законослухняності, то і сама має виконувати ці ж закони. Але — подає нам зовсім інший приклад...

Наталія СТРЄЛКОВА, фото Сергія ХІМІЧА

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com