ДЛЯ ХРАМІВ ІТАЛІЇ, ФРАНЦІЇ ТА ІСПАНІЇ ЛИВАРНЯ З НЕМИРОВА ВИЛИВАЛА ДЗВОНИ.
100 років тому немирівський завод (контора Петра Фельнагеля) підкорив світовий ринок
У 90-х роках минулого сторіччя Петро Олександрович був власником найстарішого в усьому Південно-Західному регіоні заводу по відливу церковних дзвонів.
Про свого славного діда розповідає його 81-річний онук, мешканець м.Гнівань Микола Леонідович Давидкевич:
— Дід був високоосвіченим (навчався у Барселоні) і дуже мудрим чоловіком. Цікаво, що у сім’ї було два сини — мій дід і його брат. І одружилися вони в один день, а за жінок взяли рідних сестер. Перша дружина подарувала йому п’ятеро дітей, але при народженні п’ятої дитини померла під час пологів. Залишившись з 5-ма маленькими дітьми, через рік дід одружився вдруге і від другого шлюбу мав ще двоє дітей.
Дідове «дітище» знали навіть у Франції, Іспанії та Італії, про що свідчать нагороди та відзнаки, надіслані звідти за відмінної якості дзвони.
Як доказ Микола Леонідович показав унікальні документи, датовані 1897-1905 роками: рекламний проспект заводу та копії листів-подяк, свідчень та атестатів з різних куточків царської Росії. Не можу втриматися, щоб не подати хоча б один воістину історичний шедевр, оскільки написаний нашими земляками:
Благодарность за колоколъ въсомъ 50 пуд., который вышелъ прочнымъ, красивой отдълки съ сильнымъ и приятнымъ звуком, слышенъ звонъ его на разстояныи 7 верстъ.
Священникъ М.Городецкій.
1905 года Апръля 20 дня.»
— Дідове підприємство, — продовжив мій співбесідник, — мабуть, можна назвати прообразом кооперативів. Як власник дід намагався зробити усе, щоб не мати дефіциту замовників, і навіть надсилав їм один дзвін безкоштовно. Очевидно, відчуваючи брак міді, завод приймав на переливку биті дзвони в рахунок плати за нові. За усім процесом дід слідкував особисто, тому не боявся давати гарантію на вироби: «Письменный документъ на п’ять лът съ тем обязательствомъ, что если въ теченіи этого времени колоколъ разбился отъ звона, т.е. далъ трещину, то я переливаю на новый безвозмездно...» Варто зазначити, що був дід і благодійником, надавав допомогу Немирівській жіночій гімназії. Взагалі прості люди йшли до нього, бо знали, що ніколи не залишить їх у біді.
Про те, що дзвони Фельнагеля відзначалися дійсно «пріятнимъ, громкимъ и продолжительнымъ звукомъ, также замечательною прочностью», можуть підтвердити старожили Гнівані, адже, кажуть, на служби до місцевого костьолу їх скликали дзвони виробництва саме Немирівського ливарного заводу. Найбільший з них — «Зигмунд» — важив 100 пудів! 5-пудовий дзвін називався «Кароліною», а 1-пудовий — «Сигнатуркою». Були там і дрібніші — на 20 і 30 фунтів.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
