БРУСЛИНІВ СТАРШИЙ ЗА МОСКВУ.
Як радгосп-мільйонер став пусткою. Хто винен — керівники, народ чи влада?
Над Бруслиновом майорить березневе небо. Я слухаю небо, землю і діда:
- Оце, доню, бач, до чого дореформувалися? На тракторній бригаді вітер свище, від кормоцеху один скелет, бо, що можна, на металобрухт порізали. До скобля усе витягли. Пустка! А колись же був радгосп-мільйонер! Оце як прийду на господарство — то серце тиждень не відпускає, болить. Помирає село. За 8 років 90 дворів повалилося. Школа аварійна, медпункту нема… Я, вважай, свій вік вже прожив, а онуки? Що залишу їм у спадок? Вік проробив, обіцяли державні акти на землю зробити, та тільки гроші зібрали, а віз і нині там…
Дореформувалися?
Виготовлення державних актів на землю — болюче питання для бруслинівчан.
- Вже двічі гроші здали на ті акти, перший раз — 60 грн., другий — 85, і ні грошей, ні актів, — обурювалися селяни. — Спеціально, мабуть, тягнуть резину, дочікуються 2005 року, щоб хапнути нашу землю…
- Он в Уладівці, Олександрівці, хоч і з натугою, але люди живуть. А у нас все розтранжирили… Чи розпиляти ломачку, чи змолоти зерна — їдеш у Майдан-Бобрик, корову, вибачте, злучити треба — теж, бо в селі нема ферми. А щоб сказати про якусь баню, щоб перед смертю змити леп — мови нема. Усе розтягли.
«НІ ОДИН БАТІГ ОБУХА НЕ ПЕРЕБ'Є»?
Біль та відчай селян вихлюпувався на бруслинівську землю, котрій лукаві лиходії завчасно складають некролог.
- Ось я, — розповів пенсіонер Юрій Іванович Кисіль, — пропрацював у цьому господарстві 44 роки, дістав ІІ групу інвалідності. За останніх 5 років ніхто мені копійки не дав. Лошатко дали по 4 грн. за кіло ваги, вирахувавши із зарплати 600 грн. Я півтора року його протримав, а продав за 580 грн. Заробив. За земельні паї нам нічого не дають, то я вирішив своїх 3 гектари забрати в особисте користування. Продав порося, аби виорали. Щоб купити насіння — збув теля. А як сіяти? І все одно, навіть, якщо дідівським методом сіятиму, щось та візьму. А хто не взяв свою землю, то й цього не матиме. Вище писати, скаржитися — що воно дасть? Зараз кругом таке робиться. Ні один батіг обуха не переб’є.
У бруслинівській ситуації дійсно виходить, що спасіння потопаючого у руках самого потопаючого. Тому 120 чоловік вирішили вийти зі своїми паями (понад 200 гектарів) і передали їх в оренду підприємцям Володимиру Семенюку та Володимиру Заїці.
- Але складається враження, — каже Віра Семенюк, — що нам спеціально ставлять палиці в колеса і зволікають з виділенням паїв. Сільська рада відсилає в район, мовляв, це компетенція райдержадміністрації. Там теж нашу заяву місяць розглядали. А час не терпить, весна ж. Невирішеним залишається питання із видачею техніки на заборговану зарплату. Бо ж у декого борг сягає 4 тисяч грн., а всього по господарству — близько 450 тисяч. Кажуть, через суд добивайтесь. Люди звернулися до суду, та тільки толку з того, коли рішення не виконуються.
ІСПИТ НА ВІДПОВІДНІСТЬ ЗАЙМАНІЙ ПОСАДІ
Усе це так допекло селянам, що вони влаштували справжній екзамен сільському голові. Людей цікавило, чому зібрані у Бруслинівському відділку гроші на виготовлення актів (понад 20 тисяч) пішли не за призначенням; чому сільська влада крізь пальці дивиться як майно переправляється на пункти прийому металобрухту; чому бруслинівська техніка перекочувала у Вербівку?
- Це у вашій компетенції, — звернулися сільчани до сільського голови, — ви, як представник влади в селі, мали б бити на сполох, звертатися у прокуратуру.
- От мені, — казав пенсіонер Іван Пшеничнюк, — у 2002-му доручили збирати гроші на виготовлення актів. Казали — хутчіше-хутчіше. Я гроші зібрав, передав, а тепер люди йдуть до мене — поверни. Зробили злодія. Коли це СВАТ думає повернути людям по тих 60 грн.?
Сільський голова Іван Дячок
Вербівський (до сільради входить 3 села — Вербівка, Бруслинів і Новоселиця) сільський голова Іван Дячок так прокоментував ситуацію:
- Тут ніхто не хоче обманути чи обділити людей. На сесії ми заслухали голову СВАТ «Жовтень» П.І.Кондратюка і визначили термін, до якого він зобов’язався перерахувати кошти в інститут землеустрою на виготовлення актів, а також повернути людям по тих 60 грн., які здавали раніше.
Стосовно ж звинувачень сільчан на його бездіяльність як сільського голови, Іван Григорович пояснив, що сільська рада має свої делеговані повноваження. А втручатися у господарські справи акціонерного товариства він не має права.
Хотілося б почути з цього приводу і точку зору пана Кондратюка, однак у день мого приїзду його на місці не було. Як сказали селяни, його взагалі важко упіймати, бо уникає зустрічі з людьми.
А ВЛАДА СПОГЛЯДАЄ
… Убити людську надію важко. Тож селяни ще сподіваються, що їх Бруслинів, а село, кажуть, старше за Москву, буде жити і не заросте дикими заростями бруслини. Принаймні, бачити свою маленьку батьківщину квітучою дуже хотів би Іванко, який дивом вцілів у 43-му, коли на Маланки фашисти дотла спалили Бруслинів, залишивши лише одну хатину, де того дня народився хлопчик.
«Нам спеціально ставлять палиці в колеса...»
Прикро, що літинська влада у даній ситуації замість того, щоб допомогти селянам стати на ноги і жити гідним життям, займає споглядальну позицію: виживе село чи ні?
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =