«Я і такі, як я, дуже хочемо отримати відповідь від тих, хто це придумав: «Чому Ви, вельможі, так ненавидите селянина?»
Проживаю я в селищі біля Вінниці. У нас дуже мальовниче селище. За часів радянської влади у нас працював велетень-завод, було чимало робочих місць, а тепер, через скорочення, працює мізерна кількість людей.
Багато повиїжджало за кордон бути рабами, покидаючи свої домівки, дітей, яким дуже потрібні батьки, престарілих батьків. А хто залишився — змушений хоч щось тримати, щоб вижити — чи корівчинку, чи свинку. Бо як жити?
За часів радянської влади в нашому селищі був колгосп ім. Леніна. Приїжджали до нас переймати досвід поляки, німці, чехи. А зараз то був ТОВ, що товче, а тепер ТСП, що псує. Всюди вітер віє, все розвалили. І новий господар, який заїжджає тільки тоді, коли збирають врожай, щоб скоріше його вивезти і продати, а до цього часу Богу молиться. Бо така у нього робота. Добре, що хоч зжалюються — хліб привозять із націнками. А як гарно він обіцяє — не переслухаєш. Набожний брехун — ось така думка багатьох працівників господарства.
А тепер перейду до найболючішого. Ми з чоловіком сидимо дома, бо в господарстві нема що робити. 7 років ми не отримуємо заробітної плати. Тільки й була надія на корівку. І дітей вчити не можемо, бо навчаються у вищих закладах і все за гроші, а менша дочка в школу ходить, і її потрібно одягнути, взути, та ще й кожен семестр давати на потреби школи. А як тепер жити? Що робити? Одні скажуть: подумаєш, 13%, а для нас, селян, і одна копійка гроші. Бо вона дається нам ой як нелегко.
Бо у вельмож діти в «Артек» їдуть, а наші діти сіно заготовляють, городи порають.
Дружини вельмож у салонах краси сидять, а ми, селянки, у хлівах корівок доїмо, щоб мали вельможі і молоко, і сир, і сметанку.
Вельможі на іномарках їздять, а наші чоловіки возами — сіно возять. То скажіть, будь ласка, що це таке? Ви ж нам нічим не допомагаєте.
Знову повторюсь, за часів радянської влади молоко здавали державі по 9 копійок (було), але ж хліб по 16 коп., жом обов’язково давали безкоштовно, та й у людей корів менше було. Наш гурт налічує 120 корів, а пасеться на 10 га землі, порахуйте, чи може ця корівка напастися, щоб Вам дати 13% і нам якусь копійчину.
Жом купуємо по 50 грн. за тонну, а потрібно хоч п’ять тонн. Висівки купуємо 45 коп. за кг, макух — 2 грн. за кг.
А сироватка — 45 коп. за 1 літр в магазині.
Зате нам за 1 літр молока всього-на-всього 75 коп. — це взимку, а влітку — 40 коп.
Де правда? Не душіть селян. Ми, селяни, дуже терплячі, але кінець терпінню все ж таки може прийти. Вибачайте, що, може, багато написала, але це дуже наболіло.
Наталка ПЕТРЕНКО, селянка
P.S. Надрукуйте мого листа, буду дуже вдячна».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
