Середа, 7 квітня 2004 p.

У понеділок Валерій Григорович Гудима вийшов на роботу у Тульчинський суд, як це робив уже півроку. З обіду на роботу він не вийшов, але ніхто з колег на сполох не бив. Мало чого могло статися. Другого дня суддя знову не прийшов. Тоді вирішили, що він захворів. Втім, коли з Вінниці подзвонила його дружина (вона з дитиною мешкає в області) і поцікавилася, де знайти чоловіка, до будинку, котрий наймав Валерій Григорович, одразу ж направили машину.

Ворота та двері були зачинені. На стукіт ніхто не відчиняв, тоді вирішили скористатися запасною зв’язкою ключів... А за кілька хвилин на місці трагедії вже були і правоохоронці, й працівники прокуратури.

Навіть досвідчені опери, котрим доводиться бачити неприємні й просто жахливі моменти кримінального життя, вжахнулися.

— Холодок по тілу пробіг, коли я зайшов до будинку, — розповів Анатолій Головко, слідчий Тульчинської прокуратури. — З Валерієм Григоровичем доводилося зустрічатися тільки по роботі, ми нормально працювали, розумілися, адже і він, і я майже одночасно переїхали до Тульчина.

Ст. суддя Віктор Бартко дивується: «Що змусило колегу піти на такий крок?»

Правоохоронці спочатку припускали версію насильницького вбивства. Суддя ж усе-таки. Комусь його рішення могло не сподобатися... Та тільки ця версія найменш вірогідна, бо ж працював Валерій Гудима недовго, якихось показових та занадто важких справ йому ще не доводилося розглядати. Щодо погроз, то їх теж не було, принаймні, разом з ним у кабінеті завжди сидів старший суддя — Віктор Андрійович Бартко. Тульчинська прокуратура саме збирається перебиратися у нове відремонтоване приміщення, де усі судді матимуть по власному кабінету. А поки що кабінет ділили на двох, і телефон теж.

— Жодних погроз чи навіть натяків на них я від колеги не чув, — каже Віктор Андрійович, — він частенько розповідав мені про дитину, турбувався, що так далеко від домівки працює. Доводилося добиратися аж у Вінницю, а це важкувато. Та й накладно. Він був дуже м’яким та ще не впевненим у собі, кожну справу брав близько до серця. Занадто вразливий. Обов’язково запитував усі незрозумілі питання справ. Самі знаєте, раніше було суддям легше, а сьогодні закони «пливуть», тільки встигай вивчати. Валерій годився мені у сини, тому я намагався дати слушну пораду. Він мав веселу вдачу, спиртного у рот не брав. Навіть на нашому професійному святі тільки пригубив. А от курив останнім часом багато.

У Тульчинському районному суді неприродна смерть колеги викликала шок. Голова суду Володимир Носов з серцевим нападом потрапив до лікарні. Усі колеги поїхали на похорон у Хмільник, де проживають батьки Валерія Григоровича.

Для останніх смерть молодого та гарного сина стала невиліковною травмою. Батько Григорій Васильович у перші хвилини тільки й промовив, що не вірить у це, та повторював: «Не міг він скоїти таке, не міг...»

Тульчином одразу поповзли різноманітні чутки. То два хлопці скоїли суїцид. А тепер ось подібна трагедія... Навіть стверджували, що суддя повісився у залі засідання суду.

Казали, що причиною такого кроку міг бути якийсь конфлікт на роботі. Остання версія теж не знайшла підтвердження, бо ж Валерій Григорович мав веселу вдачу, був комунікабельним та знаходив мову із усіма.

Якби і був якийсь конфлікт, то про нього б неодмінно дізналися і в канцелярії, і в секретаріаті. Нічого б не можна було приховати у таких тісних умовах.

Що змусило суддю піти з життя — поки що не відомо. Можливо, негаразди у власному житті, невлаштованість. Відносно невелика зарплата, далека відстань від сім’ї, батьків у незнайомому Тульчині. Натомість величезна відповідальність, купа паперової роботи.

До посади судді Валерій Григорович працював і судовим виконавцем, і адвокатом.

Нова робота, кажуть, була йому не до вподоби. Навіть у зарплатні і то він втратив.

Нових друзів не мав, просто намагався ладити зі всіма. Він був не схожим на типового суддю, йому більше пасувала робота гуманітарна, просвітницька. Одне до одного і, можливо, купа дрібних негараздів викликала нервовий збій, маленькі проблеми іноді б’ють сильніше за великі.

Є ще один момент, котрий змусив багатьох не повірити у суїцид — відсутність посмертної записки рідним, дружині. Жодного слова ніде і нікому. Кімнати ж будинку були чисто прибрані, не зафіксовано жодних слідів грабунку чи безпорядків. Слід від мотузки на шиї (стронголяційна борозна) має типову для суїциду конфігурацію та підтверджує саме добровільну смерть. Прокуратура ще не зробила висновків. Найближчі два тижні будуть опитані і колеги, і сусіди. Медексперти зроблять точні висновки, зроблять необхідні аналізи. Версія суїциду зараз головна.

Піти з життя Валерій Григорович вирішив у кімнатці, котра веде на стріху, там стояла міцна драбина, притулена до стіни, по ній суддя і виліз на стріху, прив’язав мотузку до балки на горищі й зістрибнув з драбини. Тоді, коли міліція уперше переступила поріг будинку, вона ще не знала, що два роки тому, точнісінько на тому місці, на тій же балці повішався директор Тульчинського відділення «Укртелекому», дружина його з тих пір у будинку не живе. Кажуть, що директор на такий крок пішов після поїздки до Вінниці, де начебто йому перепало на горіхи.

Бабуся, сусідка Олена Кувінько, сама прийшла у прокуратуру, аби розповісти про цей факт. Вона ще стверджує, що на увесь Тульчин є ще кілька таких будинків, котрі підштовхують людей до самогубства. І старожили добре знають ці адреси та намагаються триматися подалі від тих забудов. А от нові мешканці нічого не підозрюють та починають будуватися.

В цьому будинку повісився суддя. А рік тому — директор «Укртелекому»

Трагедія сталася на досить привабливій та тихій вуличці Тульчина, котра зберігає чимало історичних таємниць. Тут можливі і підземні ходи, і навіть місце, де точилися бої, поряд річка, котра захищала Тульчин. Старожили кажуть, що ці два випадки аж ніяк не можуть бути банальним збігом обставин. Можливо, колись на цьому місці був скоєний якийсь важкий гріх (масова загибель людей), а можливо, нечиста сила знайшла «вихід», кажуть, що виною усьому наш атеїзм — будинок не можна було зводити де попало. Скажімо, якщо тут колись була дорога, то життя у хаті не буде. Хто ж тепер дізнається, що там таке у тому містечку? Втім, містику з цієї смерті ніяк не відкинеш.

Людмила ГОЛОВАШИЧ, Тульчин

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com