Середа, 14 квітня 2004 p.

Режимне підприємство. Суворі, але в міру виховані, і навіть надміру компетентні для типових прапорщиків охоронці. Вже до цього дізналась, що вони тут отримують більше, аніж у Вінниці професори. А що вже казати про інших. Спеціалісти, які супроводжують, «вбивають ерудицією». І навіть у мене, «журналюги», навченої штучок пропагандистської мішури, викликають довіру. А їм нікуди діватись! Проти професії, яку вони вибрали, всі — переважна більшість громадян, владні мужі і державна політика... А тому зрозуміли, що лише відкритістю, власним досвідом, відвертим діалогом, мовою цифр та підрахунків можуть щось змінити...

Сьогодні в Україні існує страшніший «чорнобиль» — всенародне зубожіння...

Вони — група найбільшого ризику. Але чомусь змінювати професію свою не хочуть. І зробили заручниками не лише себе, а й свої сім'ї, які тут, поряд, у містечку. Відкриваю секрет: вони супроводжують мене до реактора Хмельницької атомної станції. Так, саме до місця, яке в уяві кожного стоїть на рівних хіба що із нечистою силою...

За 3 метри від Тетяни Редько — реактор. Коли він працює, тут присутня тільки одна людина — найвищого рівня допуску...

І в моїй — також. Але пора ж колись наважитись з'ясувати — яка ж вона, «ця нечиста сила». Не розчаровуйтесь — я на вашому боці, і в мене слово «мирний атом» викликає відкритий супротив. Я їду на Хмельницьку атомну електростанцію, яка найбільше лякає вінничан, із переконанням, що все це треба закрити, і негайно, бо це робить Німеччина і ще деякі країни світу. Але проти мене грає «пристойна команда знавців». А вони намагаються переконати мене, що сьогодні в Україні існує страшніший «чорнобиль» — всенародна «НІЩЕТА». «Не мирного атома треба боятись, а зубожіння, що затягує у прірву десятки мільйонів українців. Це ще гірший Чорнобиль. А це фізичне тіло в надійних руках дасть людині тільки благодать... І не атом занапастив Україну, а невиправдана людська недбалість». Залишаю для вас можливість зробити висновки із слів професіонала.

Атомна енергетика, стверджують атомники, може найшвидше вивести Україну із кризи і зробити її процвітаючою і заможною державою. Ось вам і аргументи: в один день один блок заробляє два мільйони (а в Україні є атомні станції, де їх по 4-5, але половина — заморожені). І цей єдиний продукт у нас готові купувати в необмеженій кількості на світовому ринку. Так, дехто через розкіш — щоб від себе подалі. Але в більшості ті, хто сам ще не доріс мізками це зробити. За переконаннями атомників, при вміло налагодженій роботі в цій галузі ми за десять років можемо увійти в Європу багатою країною... І забудемо назавжди слово — немає грошей... А 10 років лише на ХАЕС стояв другий заморожений блок, який «постарів» на декілька мільйонів доларів, бо так вирішили наші політики — сподівались на халявні гроші з-за кордону від закриття АЕС, в тому числі і Чорнобиля. А коли нас із цим «кинули» (а чого б і ні, якщо недолугі), вирішили його знову відбудовувати і запускати: як вам така політика — «ми ще ні, але і вже ні»?

Атомники знають, що із атомом не жартують. Отож, ми маємо вибирати: потрібні нам атомні чи ні. Саме неупереджено вибирати, а не вже більше десяти років у цій галузі вести політику, що ми самі не знаємо, чого хочемо. І атомні не розвиваємо і не закриваємо. А за ці роки ми цим атомом могли б поставити на ноги медицину, освіту, забезпечити безбідну старість, не допустити зубожіння... А стали б заможними, як Німеччина — тоді і вибирали б. Зважте, європейські країни хочуть відмовитись від атомних лише тоді, коли стали багатими, підняли інші галузі. До речі, Японія постраждала не менше нас від атомних бомб, але атомна енергетика там існує посьогодні.

Скажіть, чи велика різниця для оточуючих, коли на атомній один працюючий блок чи чотири, якщо вони працюють автономно? А ось для країни — це мільярдні прибутки.

Але ж життя дорожче — говорить мій розум. Невдовзі дізнаюсь, що тут, причому в переважній більшості, працюють сім'ї — династії. Дід, інженер-атомник, послав вчитись на це свого сина. Але ще до Чорнобиля. А син, який працював на ЧАЕС у час трагедії, продовжує робити свою справу вже на Хмельницькій атомній і дозволяє синові своєму здобути цю професію і працювати тут.

Правда, важко повірити, що перед тобою добровільні камікадзе...То яке «за» у їхній голові перемагає?

Вони переконані, що атом не страшніший за інші явища, якщо із ним працюють професіонали і є суворе дотримання заходів безпеки...

Нам багато страшних уроків дав Чорнобиль. Але і їм не менше. Тому на атомній я побачила рідкісне для України явище — КОМПЕТЕНТНОСТІ — люди відповідали своїм місцям. Інженери, що заступають до пульту, як мінімум мають рівень знань кандидата наук. Але ще 3 роки вчаться лише в учбовому комбінаті на його макеті.

Тут займають посади відповідно до своєї клепки та здібностей. І керівництво робить ставку саме на це. А спробувало б воно цього не робити. Результат знаємо — радіація не вибирає, де начальник з родиною, а де сім'я чорнороба....

Отож тут засвоїли урок Чорнобиля. А він дуже простий — все і всі мають бути на своїх місцях.... А тоді решта — в безпеці.

Але ж нам історія давала і інші «чорнобилі» — ну, хоча б революцію, коли невміле керівництво країною призвело до «диктатури пролетаріату». Хіба менше жертв забрав цей червоний «чорнобиль»? А «чорнобиль» голоду, створений невмілою політикою та некомпетентним веденням сільського господарства? Хіба він не забрав мільйони життів українців? А недолуга міжнародна політика, що призвела до Великої війни... 60 мільйонів життів — хіба це не Чорнобиль?

А ГУЛАГ?.. І це не витівки природи, а «діяння» людини.

Господи, то чому ми нічого не навчились? Чому ми не навчились, що «чорнобилі» із масовим знищенням підстерігають людей та країну в кожному напрямку, де є некомпетентність, недбалість та невміла політика? Хіба не людина за цим всім стоїть — незалежно, хто це — президент, мер чи губернатор. Хіба ж всім нам так важко усвідомити, що тільки людина, яка займає своє місце, приведе до процвітання, а бездар погубить, і чим він вище сидить — тим наслідки будуть страшнішими.

А тепер скажіть: хіба зараз ми так часто бачимо на своїх місцях людей у керівництві країною? Подивіться, які універсали наші міністри — сьогодні вони міліціонери, завтра — податківці. Спеціалісти широкого профілю. А фізкультурники — ті взагалі найуніверсальніші. Де тільки вони не керують у владних кабінетах. А той, хто нафтою по всій країні відає — кажуть, лише технікум подолав. А скільки доводилось нам із вами споглядати мерів, губернаторів, голів рад, котрі не лише не могли сказати, що вони хочуть, а й, швидше за все, не знали.... А чиновників, директорів-управлінців, голів СТОпів, ПОПів та інших керівників... Скільки такими людьми вже розкрадено, спустошено, понівечено, згублено усього процвітаючого, доброго, людяного та морального. Боїмося атому, а боятися треба людей. Таких людей.., бо й у Чорнобилі саме такі не знали, з чим мають справу...

Куди заведе ця «суцільна некомпетентність» — давайте думати разом. Доки ще є чим...

І якщо комусь не вистачає «чоловічого розуму», то зверніться до «бабського» — ми підкажемо...

Тетяна РЕДЬКО, Нетішин-Вінниця

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com