Середа, 14 квітня 2004 p.

«Прочитав у «33 каналі» статтю «Пропорційна система змінить українські партії» автора Сергія Ільїна за 17 березня 2004 року. І, як кажуть, за голову взявся. Навіть за тоталітарної системи Радянського Союзу такого не було. Все-таки існувала якась пропорційна система. Хай навіть рознарядки, але були там і безпартійні, колгоспники, доярки, механізатори, робітники, швачки, токарі, інші спеціалісти і професії. А що ж зараз? Верховна Рада добилась, що посадили політичні партії на наші шиї, щоб ми їх утримували. І простому безробітному, інженерам, вчителям, лікарям голови не висовуй.

«О, правда! Мій народ смішний безкрає... сліпий, горбатий і чудний. Він старцем з лірою блукає, і навіть хто він — він не знає» (Тарас Шевченко)

У мене велике горе сталось. Раптово помер зять, чоловік онуки, 27 років. Прийшли племінниці провести в останню путь. А де ж ваші чоловіки? — питаю.

— А вони працюють у «нових українців».

— Ну, сьогодні ж неділя.

— У «нових панів» вихідних не існує.

Дожились. Ніхто з нами не рахується. Хто ж тоді буде ходити в народних слугах? Оті злодії— депутати, що мають за кордоном тисячі мільйонів, мільярди. Атож, їм тільки депутатського статусу не вистачає, щоб їх ніхто не чіпав. Недоторканність. Так що ж це діється, люди добрі! Вкрали в нас роботу, зарплату, кусень хліба, а тепер і свободу слова. А в нардепах будуть ходити наші гнобителі. Чиновники усвідомили, що ми бидло і з нами можна не рахуватись, робити що завгодно. Гинемо ми від холоду, голоду, під колесами машин чиновників.

У цій же газеті була стаття батька про загибель його сина, збитого машиною сином начальника. Переповідати нічого не буду, мені дуже шкода батька, який втратив 28-річного сина, я йому співчуваю. І гірко мені писати ці слова, але яка свята наївність, батько ще вірить у справедливість. Дай Боже мені помилитися, але все це ігри, щоб затягнути слідство і ще гірше заплутати.

Бо крук круку око не виклює.

Десь років два тому була гучна справа. Крупного чиновника з райдержадміністрації піймали на гарячому, коли він брав хабара. Заявник пронумерував валюту. Так що відмовитись від хабара було неможливо. Ну й що, той чиновник і досі працює. А долари перейшли з однієї кишені в іншу, поповнивши ще суму. У нас зараз настільки всі корумповані, що правди не знайдеш. Таких випадків можна назвати сотні. Але що з того. Я дещо відхилився від теми. Кому ж потрібні пропорційні системи. Але прикро, що вже вкотре комуністи зраджують своєму народу. Невже таким чином вони хочуть прийти до влади? Не вийде, товариші.

Народ добре пам’ятає, як у лідерів КПРС завжди була своя правда, яка прикривалась справжньою брехнею. Все це задумано виключно для злодійської більшості, і головне, щоб перекрити кисень опозиції. Звертаюсь до всіх: люди, ми вже в мішку! Поки не зав’яжуть, покладіть край свавіллю Верховної Ради. Подивіться, що з нами роблять. Десятки тисяч українців виїжджають за кордон у пошуках роботи. Наші громадяни з дипломами вищої освіти виконують там найважчу, найчорнішу роботу. Хто ж до цього довів?

Наші слуги народу, урядовці з благословення нашого Президента. Деякі політики висувають ідею, щоб у народних масах формувати почуття громадської активності, як це, мовляв, робиться в розвинутих країнах. Але якими засобами на даний час це можна зробити? Адже в комунальних, кишенькових ЗМІ я не можу висловити те, що думаю. Це по-перше. По-друге: в моїй п’ятиповерховій «хрущовці» з чотирма під’їздами газети передплачують всього три сім’ї. Таке робиться і в селах, наймасовіший інформатор — радіо, але в селах воно мовчить. Та там не всю правду дізнаєшся. Ось ми ще щасливі серед інших, що у нас є така газета, як «33 канал». Тут до речі назвати такі слова нашого Великого Кобзаря:

«О, правда! Мій народ смішний безкрає... сліпий, горбатий і чудний. Він старцем з лірою блукає, і навіть хто він — він не знає».

Такий... безпам’ятний! Хто ж нас такими робить? Зараз нам хочуть нав’язати, щоб ми обрали кота в мішку. Але у нас немає єдності, отож з нами і роблять, що заманеться. Хіба ж не можна відкликати депутатів, які скомпрометували себе? Якби у нас була національна свідомість, то ще б могли впливати на будь-яку економічну чи політичну формацію, бо єдність — велика сила. А в нас 11 років свідомо знищують заводи, сільське виробництво, а ми мовчимо. Де ще таке можливо! Десь 20 червня 1997 року я чув по радіо пророкування, що наш народ вимре, а ті, хто залишиться, змішаються з іншомовним населенням. І до цього йде. Бо раніше ідіоти звихнулись на комустичній ідеології, а потім другі — на квітучому американському капіталізмі. А вибрали дикий капіталізм і мають те, що мають. Всі наші досягнення знищені, і тепер знищують нас різними засобами.

Старі дурні. Не шкода вам себе, тож подивіться на своїх діточок, онуків, що ви їм залишаєте?! Кого обираєте в парламент, і чому даєте себе обдурювати?

Пора вже зрозуміти, що Україна не стала незалежною, вона навіть Україною не стала, незалежними ми станемо тільки тоді, коли у нас буде справжній господар і парламент, щоб нам не диктували ні справа, ні зліва, що і як нам робити.

Нам казали, що спершу треба обрати свободу, а потім думати про хліб. А тепер не маємо ні свободи, ні хліба. Скоро і повітря у нас заберуть».

Григорій КИРИЧЕНКО, фото з архіву

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com