Середа, 28 квітня 2004 p.

Рятувальники з Вінниці не привезли втішної звістки. Нещодавно Україну облетіла звістка про те, що у горах Північного Кавказу зникло 6 українських альпіністів. Серед них було двоє вінничан - Віталій Сидорук та Олексій Чередниченко. Рятувальники з Вінниці, які вирушили на пошуки зниклих, уже повернулися додому. На жаль, вони не привезли втішної звістки.

Рятувальники, які вели пошуки в районі перевалу Фрунзе на Ельбрусі, знайшли записку, яку написали вінницькі альпіністи. Вона була у місці, де туристи зазвичай залишають свої послання. Там ідеться про те, що, незважаючи на несприятливі погодні умови, за обмеженої видимості та при сильному вітрі, вони збираються продовжувати рух в напрямку льодовика Бетюк-Тюбе. Та, попри факти, які говорять не на користь того, що альпіністи ще живі, надія на їх повернення не помирає в серцях рідних, друзів.

НА КАВКАЗ ПОВИННО БУЛО ІТИ ЩЕ ДВОЄ ВІННИЧАН

Олексій і Віталій альпінізмом почали займатися ще підлітками. Коли збиралися у свій черговий похід, то були уже досвідченими скелелазами. На Кавказ з ними повинно було їхати ще двоє вінничан. Та трапилось так, що один із них захворів, а у іншого не було спорядження. Всього в гори відправилося 6 чоловік – Олексій, Віталій, троє альпіністів з Хмельницького (усі випускники Вінницького медуніверситету) та один киянин.

Студенти Вінницького медичного університету Віталій та Олексій на Кавказі, 2003 рік

Віталію — 26 років, випускник медінституту. Він з Ладижина, круглий сирота. Після закінчення медуніверситету його направили в Кіровоградську область, але проходити інтернатуру дозволили у Вінниці – тут у нього друзі. Про Віталія кажуть, що він життєрадісний, дуже відданий друг. Та альпіністи й не можуть бути іншими. Коли ти у зв’язці, то відповідаєш не лише за своє життя.

Олексій Чередниченко – 25-річний студент 4-го курсу медінституту. Сам він родом з Прилук Черкаської області, де мешкає і його родина – батько, мати та брат. Там Олексій закінчив педучилище, а потім поступив у Вінницький медуніверситет.

- Він дуже розумний хлопець, — розповів близький друг Олексія. — На вступних іспитах хімію здав на «відмінно», і проблем з навчанням у нього не було. У групі його любили. Олексія рідко можна було побачити без усмішки на обличчі – завжди міг підняти настрій друзям. Мені і з Віталієм доводилося зустрічатися. Дуже гарний, веселий хлопець. Вони постійно влаштовували вилазки та походи на природу, тому з ними ніколи було сумувати. Олексій мені казав, що збирається в похід і повернеться 8 березня. Та коли його не було, ми зрозуміли, що щось трапилося…

«В КОНТРОЛЬНИЙ ЧАС НАШІ АЛЬПІНІСТИ НЕ ВИЙШЛИ НА ЗВ’ЯЗОК»

Заявити про свій похід група прийшла у Вінницьку обласну федерацію спортивного туризму. Розповідає Володимир Бондарчук, керівник цієї організації:

- У нас є маршрутно-кваліфікаційна комісія, яка вирішує, випускати альпіністів чи ні. Оскільки в цій групі усі були досвідчені скелелази, то ММК дала «добро». Вони заявили про туристичний похід другої категорії складності. Це так звана «двійка» – з шести категорій, вона неважка. Тим більше, керівник у них був хороший – минулого року підкорив семитисячник (гору висотою 7 тисяч метрів).

Наша група повинна була прийти на місце, зареєструватися. Потім дати нам телеграму: «Виходимо по маршруту такого-то числа». Тільки після цього розпочинається наш контроль. Хлопці повинні були прийти 8 березня. Якщо в контрольний час вони нам не дали телеграму, що з ними все гаразд – ми б’ємо на сполох.

Та наша група ніде не зареєструвалася. Потім погіршилися погодні умови, і, можливо, вони боялися, що їх не випустять. Телеграму про їхній вихід ми також не отримували. Але 11 березня, коли від них не було жодної звістки, ми забили тривогу. Зв’язалися з МНС України, вони – з МНС Росії, розпочали пошуки. На допомогу місцевим рятувальникам вирушило і чотири з Вінниці – Борис Дудник, Михайло Мерончак, Віктор Мордюк та Михайло Опря.

Люди в поселенні, звідки виходили наші альпіністи, казали, що бачили неподалік групу з 6 чоловік. Вони були з України. Рятувальники пройшли повністю по їх маршруту, облетіли його на гелікоптері. На одному з перевалів знайшли українські консерви та недопалки. Ми на 90% упевнені, що то сліди наших.

Може бути таке, що коли група дійшла до другого перевалу, то відхилилася від маршруту. Вирішили потренуватися на західному схилі Ельбрусу, розбили під скелею намет, та їх завалило снігом. Щоб накрити їхній намет, потрібно 100-200 кілограмів снігу, а там його тонни. Тому якщо ця версія вірна, зараз їх знайти неможливо. Ми спорядимо групу вже в серпні, коли сніг розтане.

Не виключаємо і можливості того, що їх могли пограбувати і забрати спорядження.

Та зараз «порядок» такий – хто куди хоче піти в похід, туди іде. Ніхто заборонити не може. Якщо документи будуть не в порядку, то контрольно-пропускна служба може не пустити. Але її можна обійти. Хто тебе буде шукати, якщо навколо на десятки кілометрів жодної живої душі? І щоб отримати розряд, потрібно заявитися, зібрати потрібні документи, а потім ще й захиститися. Але багато хто не хоче цього робити. Якби ця група не заявилася у нас, то їх взагалі б ніхто не шукав і не знав про їх зникнення.

Для альпіністів кращими за гори можуть бути тільки ще вищі гори, для гірських туристів – краще за походи лише довші походи. Найкращий для них допінг – адреналін та відчуття свободи. Мабуть, саме його відчайдухи шукають на гірських вершинах, у бурхливих ріках. Чи там є щось таке, чого не можна знайти тут, внизу?

Люди займаються екстрімом, ризикують усім заради безглуздих, на наш погляд, речей, які можуть відібрати у них життя. Здається, що вони не думають ні про рідних, ні про друзів. Але якщо ці люди не будуть ризикувати, то помруть від нудьги. Або в них самих помре те, що ми так любимо та цінуємо.

Можливо, альпіністи народжуються саме для того, щоб віддати своє життя горам. Як данину за ті хвилини задоволення та радості, що вони їм дарують.

Анна КОЛЕСНІКОВА

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com