Середа, 28 квітня 2004 p.

«Доброго дня, шановна редакціє газети «33-й канал»! Знайомство з Вашою газетою відбулося випадково. Купивши в кіоску газету і перечитавши її, я зрозуміла, що це моя газета і її я хочу прочитувати щотижня. Цікаві і різноманітні статті, і життєві ситуації. Дійсно ця газета дуже потрібна людям. Все без прикрас — і будні, і свята. Саме та правда, якої нам зараз так не вистачає. Дуже багато є видань і в них різної інформації, але, читаючи їх, відчуваєш, що все не те — не від серця, не від душі.

Я хочу поділитися з Вами своїм горем і болем, а чи дізнаються про це читачі газети — вирішувати Вам.

Все почалося років три тому. Моя мама, пенсіонерка, звернулася в місцеву лікарню зі скаргою на біль. Обстеживши її, лікар сказав, що нічого страшного там нема — внутрішній геморой і поліпи. Виписавши свічки і мазь, маму відпустили додому. Отак ми і лікувалися ці два роки. Покращення не було, біль ставав все сильнішим. Вмовивши маму пройти обстеження в обласній лікарні, у лютому ми поїхали в одну з міських лікарень. Обстежувались у проктологічному гнійно-септичному центрі. Там виявили, що у мами рак прямої кишки. Розпитував, чому ми так довго чекали і нічого не робили. Потрібна була операція. Лікар нам сказав, що потрібно приїхати через десять днів і дізнатися про кінцевий результат. Не чекаючи ці десять днів, мама пройшла обстеження в онкологічній лікарні. Був підтверджений діагноз: «Рак прямої кишки 2 ст. Анемія.»

Пройшовши УЗД, онкопатології виявлено не було. Було призначено пройти курс радіотерапії після лікування анемії, а після цього — операція. Ви не уявляєте, скільки в нас було надії, якби Ви тільки знали... Обстежуючи маму, лікар звернув увагу на варикозне розширення вен. Незважаючи на це, призначив прокапати, для підняття гемоглобіну, плазму. Я була проти, тому що багато чула, які можуть бути наслідки. Але це ж призначив лікар!!!

Капали плазму в місцевій лікарні. Якби я знала, то ніколи, чуєте, ніколи б на це не погодилася. Та наші лікарі вирішують все без нашої згоди. Навіть не вважають за потрібне попередити пацієнта про можливі наслідки. Так ось, після першого капання все було добре і мама почувала себе добре. Після другого капання мамі зробилося погано. Ніхто не звернув належної уваги на погіршення стану. Можливо, якби відмінили капання, все було б по-іншому. Після третього капання мамі зробилося зовсім зле. Нам сказали, що це нормальна реакція на переливання. В лікарні мама пробула два тижні, виписали її додому в дуже важкому стані. Але в нас була надія.

Чи могли ми тоді знати, що під час переливання крові ракові клітини розвиваються дуже швидко? Чи могли ми тоді знати, що при такому варикозному розширенні вен капати кров небезпечно? Чи могли ми тоді знати, що при несумісності кров згортається, утворюючи тромби? Ми цього не знали, а лікар повинен знати, тому що він відповідає за життя. Як це можна бути такими байдужими? Зараз дуже важкий час, і не кожен має змогу заплатити. Та хіба від цього повинна залежати увага лікаря?

В березні ми знову поїхали в онколікарню. Обстеживши маму знову і розпитавши мене про час погіршення стану, лікарі збирають консиліум. Ставлять вже інший діагноз: «Рак прямої кишки 4 ст. Механічна жовтяниця. Ракова інтоксикація» — і відправляють у місцеву лікарню на «доживання».

Шановні лікарі, роблячи такі помилки, майте хоч совість їх визнавати, а не викручуватися, покриваючи один одного!

Кров почала згортатися, утворюючи тромби. Я забрала маму додому, а через день вона померла, у віці 60 років. В свідоцтві про смерть була зазначена причина смерті. І знаєте, яка? Варикозне розширення підшкірних вен, гіпертонічна хвороба серця! А серце в мами було здоровим. Розказуючи це Вам, я багато чого недописую, але я це буду згадувати все моє життя.

Вісім років тому трагічно загинув мій чоловік, уражений електричним струмом. Помер він теж не відразу. Два рази ми викликали «швидку» і чули у відповідь: «Везіть своїм транспортом», — поки не подзвонили і не сказали, що подамо на суд. «Швидку» ми зустріли на середині дороги до лікарні, але було вже пізно. Лікар, який робив розтин, довго не міг заспокоїтися, що такого здорового і міцного чоловіка, із здоровим серцем навіть не спробували врятувати. Було йому тоді 28 років.

То хто ж ви, люди в білих халатах? Скільки потрібно ще часу для того, шоб ви зрозуміли: для вас це просто пацієнти, і їх сотні, а для нас це рідні і найдорожчі люди! Яка може бути довіра? Коли ж і в нашій країні за такі злочини будуть карати?

Оксана ПЕТРЕНКО, середньостатистична вінничанка

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 41, 42

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 21

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 21

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com