НІМЦІ ТУТ ТРИМАЛИ КОНЕЙ
а вінничани у «тимчасових» бараках живуть вже по 40 років...
Про мешканців бараків №7 та 17 по провулку Литовському у Вінниці Булгаков сказав би: «Нормальні люди. От тільки квартирне питання їх зіпсувало».
- Зіпсувало? — плачучи, каже пенсіонерка з 17-го бараку Марія Трошина. — Та тут криком кричати треба. Подивіться, стеля дихає, страшно спати лягати. Світла місяць не було! За цей «вугол» цеглу на 5-й поверх на плечах носила, смолу варила, вапно гасила у титанах, з вагонів цемент розвантажувала. Коли поселилась, казали тимчасово, а вийшло так, що тут донька народилася, онук, зараз йому 20 років. Я не п'яниця, ніде не прокралася, а на схилі літ, бачу, доведеться бомжувати...
В цьому будинку, де колись була конюшня, живуть люди...
Марія Василівна вже втомилася чекати на обіцяну квартиру. Каже: «Не дали заробленої, та й у списку «під знос» обійшли. Дочка 17 років у військовій частині, з них 10 — суто на будівництві відробила заради житла — теж нічого не дали. Зараз на вимушених заробітках».
Цікаво, що в БТІ, коли мешканці почали цікавитися статусом свого помешкання, даних на будинок по Литовському провулку № 17 взагалі немає. Не знайшли такого будинку і в архіві.
«Мені якось шмат стелі на голову впав...»
- У нас склалося враження, що на паперах цей барак вже давно знесли і хтось отримав наші квартири. Я, скажімо, за офіційними документами числюся тут із 73-го року, хоча насправді — з 59-го. Донька моя — з 81-го. Де ж ми раніше жили? Куди лишень не зверталися! І до Порошенка, і у Верховну Раду писали, про місцеві органи вже й мовчимо. Начальник ЖЕКу відверто сказав: квартир не чекайте, а від начальника КЕЧ Власова почули: «Треба було раніше цим займатись».
Тут є ще один нюанс. На офіційний запит мешканців про статус їхнього помешкання начальник Вінницької КЕЧ району, підполковник Олег Власов відповів, що «будівля по провулку Литовському №17 є гуртожитком для сімейних військової частини А-2597. Після розформування військової частини гуртожиток переданий на баланс БУ-1 Вінницької КЕЧ району».
- Але ж оплата нараховується, як за квартиру! У зимовий час по 80 грн. платимо за цю «ферму». Було навіть таке, що влітку квартплата була вищою за пенсію. Та у ордерах на отримання житла було вказано, що це квартира №... у будинку №17. Тому ми й поставили питання про приватизацію житла. Але, як нам пояснили, наші кімнати приватизації не підлягають, бо це гуртожиток.
У бараці під №7 ситуація ще більш кричуща. Підлога місцями попрогнивала, штукатурка пообвалювалася, у туалет взагалі страшно зайти.
- Мені якось шмат стелі на голову впав, — поскаржилася одна жінка. — Якби на дитину, то вбило б. (У бараці проживає 10 дітей віком від 3 до 10-12 років — авт.)
Мухамедієва Галина Борисівна розповіла:
- Цей барак побудований ще у 37-му році. У воєнні роки це була німецька конюшня. Кожна кімната — окреме стійло. Тут утримували також полонених. Війна вже 6 десятиліть як скінчилася, а ми у цій конюшні і досі, як ті полонені. Холод, сирість. 2 старі плити на 11 сімей.
Депутат міськради, голова обласної організації «ВО «Батьківщина» Олена Вітенко зазначила:
- Я від щирого серця хотіла б допомогти цим людям. Звернулася в КЕЧ та вищі інстанції Міноборони. Але отримую тільки відписку за відпискою. З Міністерства оборони спускають «на низ», а люди як мучилися, так і мучаться. Та тут, у цих бараках, дійсно можна проводити зйомки фільмів воєнних років. Скільки часу минуло після Перемоги, невже ці люди не заслужили гідних умов життя? Якби будинок належав міській раді, питання можна було б якось вирішувати. А для цього КЕЧ має передати будівлю у комунальну власність міста. Та тут знову проблема: міськрада не може приймати аварійні будинки. Виходить замкнене коло.
До речі, випадки такого байдужого ставлення до цивільних, котрі працювали при військових частинах, непоодинокі. Обводять кругом пальця, і куди людина не микається — усім абсолютно байдуже. Кому ж, як не їм — «квартиромученикам» бараків Замостянського району міста, нащадкам перемоги над фашизмом — щоденні тривоги нагадують про труднощі та біди воєнного лихоліття?
...«Квартирне питання» мешканців вінницьких бараків, на жаль, залишається відкритим і вкотре переконливо свідчить про позбавлення простих громадян власності і неучасть держави у реалізації конституційного права на житло. Ось така у нас у Вінниці «цивілізація трущоб».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =