«..З НЕПОРОЗУМІННЯМ, АЛЕ ЩЕ — З ПОВАГОЮ!»
Письменнику Володимиру КУЗЬМЕНКУ
«Шановний пане Володимире! Ще ніколи в житті, як-от тепер, прочитавши лист, у нашому випадку — Вашого «відкритого листа письменникам Вінниччини» в газеті «33-й канал», — мені так не хотілося відразу все покинути і сісти за відповідь. Але це саме той випадок, коли витерпіти і змовчати несила.
Ви так переконливо пишете про «найкращі традиції 37-го», ніби самі жили в той час, пам’ятаєте їх і є їх свідком. Але ж ні! Якщо все це Ви з публікацій, зі слів жертв тоталітаризму — це вже інше... Залишіть їм самим про це загальнолюдське горе повідати нам.
Точнісінько так само почули Ви десь, від когось чи самі придумали, що буцімто пан Володимир Яворівський, як Ви пишете, «давній агент КГБ». Звідки Вам про те знати? Маєте конкретні підтверджуючі документи — то подайте їх громаді! Але ж не маєте... І не можете мати!
І ось чому. Я не знайомий з Володимиром Яворівським, і мені байдуже — був він агентом КДБ чи ні. «Та не однаково мені...» Як офіцер КДБ я також працював колись з «добровільними помічниками», а не, як прийнято тепер писати, «сексотами»: ці люди, здебільшого солідні, висококультурні і добропорядні, щиро хотіли добра своїй землі, тій Вітчизні, що звалася «СРСР», де ми з Вами жили; вони були, є і будуть — не тільки в СРСР чи незалежній Україні, але й у США, Німеччині, Канаді... (Скажімо, таким був і Даніель Дефо, який вірою і правдою служив своєму народові. На батьківщині його знають як письменника і розвідника, а ми — як письменника і агента). Це завдяки їм свого часу дізналися не лише про очікуваний напад фашистів на СРСР і добули таємниці створення ядерної зброї, але й... стали їздити на звичайнісіньких «Жигулях» (до цього — «Фіат»)...
Такі люди (добровільні помічники, агенти, «сексоти» чи як іще Ви їх можете назвати) були і у червоних, і у білих, і у оунівців також. Скрізь і завжди вони працювали для своїх. Агенти чи розвідники — все одно!
Я ось чому про це. Якби, наприклад, пан Яворівський насправді виявився «агентом КГБ», а теперішня спецслужба взяла та й передала з якихось міркувань до Ваших рук для обнародування його досьє, то і я б тоді зміг порушити професійний кодекс мовчання. І Ви, пане Володимире, вичитали б тоді в цьому моєму листі до Вас серед СПРАВЖНІХ (а не надуманих!) колишніх агентів КДБ ТА-А-КІ ПРІЗВИЩА, знайомі всім нам, що довго після цього були б шоковані, назавжди б втратили інтерес до цієї теми і ніколи більше не звинувачували б інших у тому, чого не знаєте в даному випадку самі, і вибачилися б перед паном Яворівським і нами, читачами, принаймні, до того часу, поки не дістанете до рук оригінальних документів «по темі»...
Але я вірю в те, що ви ніколи не дістанете їх, як ніколи не почуєте від мене імен тих, які допомагали нам захищати інтереси Батьківщини і допомагають нині.
До того ж, коли Ви, шанована мною людина, використовуєте у своєму листі такі фрази, як «...замаскувався у стані опозиції під прикриттям...», «...відкрив усім очі на справжнє обличчя...», «...натягуючи на себе личину патріота...» і робите це перед виборами, то мені як професіоналу це вже щось нагадує...
Поспілкуйтеся з жертвами репресій...
Честь маю!»
Ваш добрий знайомий ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ, член Спілки журналістів СРСР з 1983 року, а з 1991-го — член Національної спілки журналістів України, майор КДБ СРСР, а з 1995 року — підполковник запасу Служби безпеки України
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =