В одному з сіл Іллінецького району працював агрономом 30-річний Микола П. Знав ще з навчання у сільгоспакадемії, що існує кілька різновидів конопель. Промислові, без вмісту наркотичної речовини використовують, наприклад, у морозиві «Стоп, наркотик!» А є коноплі з підвищеним вмістом наркотичних речовин. Саме такі використовують натуральні наркомани. У так званому «відстійнику» — закинутому місці — Микола підпільно вирощував маріхуану. А збутом займалися двоє спільників такого ж віку.

У виділенні коштів на потреби Вінниці знову помилка! І поки спікер ВР пообіцяв найближчим часом всім відомі 6 млн. Вінниці повернути, місто поки що не може розпочати освоєння виділених Кабміном з технічною помилкою 4 із 15 планових мільйонів на реконструкцію Соборної. Чому?

Минулої п'ятниці Президент України звільнив Олександра Чалого з посади першого заступника міністра закордонних справ. Багатьох вінничан така звістка шокувала, адже Олександр Олександрович — наш земляк, свого часу закінчив Вінницьку школу №4. Містом поширилися чутки, що «Чалий потрапив в опалу», мовляв, «неугодним» став, бо заявив, що Україна на довгий період не має шансів на євроінтеграцію.

Під ранок минулої п'ятниці у будинку подружжя пенсіонерів з с. Білої Ямпільського району спалахнула пожежа. Щоб врятуватись, 72-річна жінка кинулась до дверей. І як не пробувала, вони не відчинялися. Знад-двору хтось їх закрутив дротом.

У студентів починається гаряча пора — здача курсових і дипломних робіт, а там і екзамени. Багато кому доводиться задуматись не про знання. Бо навіть вундеркінду може трапитися викладач (а то й не один), який прозоро натякне, як успішно скласти його предмет. У деяких вузах, і це ні для кого не секрет, студенти вже наперед знають, скільки попросити у батьків на екзамен, захист курсової.

Війна компроматів, про яку давно говорили, дійсно розпочалась. Цього разу всебічного розслідування та оприлюднення факту придбання за бюджетні кошти Вінниці службового авто ВАЗ-21099 за 39900 грн. для начальника міського управління спорту та фізичної культури вимагають 4 депутати Вінницької міськради.

«Максімус» — так, за попередньою інформацією, називатиметься найбільший у Вінниці торговельний центр загальною площею до 30 000 квадратних метрів, будівництво якого розпочато біля міської ДПА в парку Дружби народів на Вишеньці. Колись, на початку 80-х, біля колишнього готелю «Дружба» мали звести спортивний комплекс та басейн, але встигли профінансувати лише фундамент. В кінці 2005 року інвестор — міжнародна компанія, що володіє мережею супермаркетів у Прибалтиці та Росії, планує відкрити торговельно-офісний комплекс із 2000 робочих місць.

Піднімають гроші прямо з асфальту, роблять гроші з повітря! – як тільки не ділили рік тому під час тендеру цей привабливий паркувальний бізнес фірми та фірмочки, що обіцяли міському бюджету «золоті гори» – від 600 тисяч до 1 мільйона гривень зборів на рік. А вийшло... Як завжди, бюджет «кинули», і вже за місяць на парковках Вінниці очікується новий переділ, бо лише 11,3% — близько 34000 гривень від запланованих на 2004 рік 300000 грн. отримав з початку року бюджет Вінниці. Скандал із жалюгідними надходженнями — всього 700 гривень у квітні від всіх фірм, що обслуговують аж 30 паркувальних зон, чи більше 1800 місць для авто, сплив на останньому засіданні виконкому.

В 1996 році Президент Леонід Кучма підписав дуже серйозний Закон «Про звернення громадян». Як же наші чиновники зуміли «поімєть» його! Він їм зовсім ніби вже і не закон. Взяти хоча б для прикладу мої багаточисельні звернення до нашого губернатора.

Цей день пройде для нас усіх непомітним. І, може, більшість з нас навіть не згадає, що ці 23 вінничан закрили нас собою. Бо у тих «маршрутках» могли бути ви, могли бути ваші діти і ваші дружини. День 20 травня для них став початком іншого життя. Життя, наповненого болем і німим питанням – чому? Двох з нами вже немає. 54-річна Ганна Танасійчук та 16-річна Маринка Ларченко назавжди пішли, так і не зрозумівши — невже для цього вони повинні були народитися і жити?

Ми з радістю повідомляємо всім читачам, що при редакції нашої газети почав діяти клуб позаштатних кореспондентів. Ми дуже цінуємо внесок кожного із вас у нашу спільну працю. Дякуємо всім, хто надіслав на нашу адресу свої листи. З нетерпінням чекаємо їх від тих, хто ще не наважився цього зробити.

Нещодавно у селі Комсомольському (Козятинський район) правоохоронці затримали двох братів: 36-річного та 40-річного. Останній, до речі, раніше судимий за зберігання наркотиків, переховувався на горищі їх будинку.

Як краще розпорядитись своїм майном? Це питання хвилює багатьох наших читачів, а особливо – людей похилого віку. Що краще — заповідати чи подарувати коханим родичам, приміром, свою нерухомість? А, може, скласти договір довічного утримання?

23 травня о 14.00 у Вінниці на території автодрому поблизу облДАІ відбудуться змагання з картингу серед представників місцевих ЗМІ. Організаторами їх проведення виступає обласна громадська організація «Молода Просвіта» та Вінницький міський картинг-клуб «Екстрім-карт».

Напередодні Дня Перемоги в селі Буші Ямпільського району терміново проводили схід села. В сільському будинку культури, з величезним портретом Леніна на фасаді, за червоними столами президії і кумачевою трибуною вирішувалося питання не лише сільського масштабу, а й, по суті, загальнодержавне, міжнародних і міжрелігійних відносин.

У місцях позбавлення волі очікувана кожна передача чи посилка з дому. Отримав таку «вісточку» і 32-річний С., який відбуває покарання у вінницькій колонії. І перш, ніж йому видали посилку, контролери оглянули її вміст. Серед іншого там знаходились пакетики з «Мівіною». Коли їх розірвали, з двох випали пакетики з... маріхуаною. Вага її склала 36 грамів.

Кажуть, що матір, незважаючи на те, що її донька вже стала дорослою, заміжньою жінкою, продовжувала виховувати її, як і в дитинстві — за допомогою кулаків та лайки.

Пам’ятаєте часи, коли за народження 10 та більше дітей давали орден «Матір-героїня»? Тоді з багатодітних сімей журналісти робили репортажі і обов’язково показували велику каструлю, у якій вариться суп, а у коридорі фотографували кілька рядів дитячого взуття. Таких репортажів вже давно немає на сторінках газет і у телесюжетах. Власне, як і саме звання «Матір-героїня» перестало звучати. Бо вважається, що сьогодні виховати навіть двох дітей є вже подвигом.

Зі слів Сергія Маняка, ця історія розпочалася близько року тому. На Вінниччині його знають, як активного громадського діяча та захисника.

Дівчинка народилася 7 листопада 1941 року в подільському містечку Ямполі, і назвали її Сарою на честь матері батька — єврея Абрама. Народити дитину від єврея в цей страшний час та ще й назвати єврейським ім'ям, коли діяло тут єврейське гетто і євреїв розстрілювали часом тільки тому, що вони євреї — це уже велика мужність. До того ж, батько маленької Сари був не просто євреєм, а й офіцером Радянської Армії. Але найдивніше, що Сару народила навіть не єврейка, а циганка!

В багатоповерхівках України змонтовано приблизно 90 тисяч ліфтів, із них кожний п’ятий (більше 18 тис.) уже відробив своє та потребує проведення технічної експертизи, щоб виявити, чи можливо їх надалі використовувати.

По-особливому запам'ятався цьогорічний День Перемоги жителям с. Дружелюбівки Калинівського району. Всі вони — від сивочолих ветеранів до малечі — зібрались погожим весняним ранком у центрі села. На святковому мітингу не тільки вшанували земляків, полеглих на полях Другої світової, але й урочисто відкрили біля школи меморіальний знак в пам'ять тих, кого розстріляли тут фашисти у січні-лютому 1944 року.

- Я вже їх простила. Усі ми були молодими. А спочатку плакала — за що ж мені таке? — згадує 57-річна Галина Василівна Савчук з села Курашівці Мурованокуриловецького району.

Якщо вам доводилось недавно побувати на прийомі у лікаря або ж ви перебували у лікарні, то ця ситуація буде вам знайомою. Призначаючи лікування, лікар зазначає, що існують дуже хороші ліки, які можуть допомогти. А про те, що саме лікар є дистриб'ютором фармацевтичної фірми, яка продає ліки, хворий дізнається пізніше. Хоча сьогодні вже ніхто з лікарів не приховує, що кожен з них є представником різних компаній, які пропонують біологічно-активні добавки (БАД). Питання в тому, чи дійсно ці вітаміни можуть заміняти медикаментозне лікування?

Кохання з першого погляду — річ така неординарна. Ніхто не знатиме, кого саме воно візьме до свого полону. Представники богемного життя — не виняток. Їх інколи теж вражає стріла Амура. Цю історію розповіла людина, яка має безпосереднє відношення до вінницьких знаменитостей. З етичних міркувань імена головних героїв змінено. Але впізнати їх буде неважко багатьом. Із слів мого співрозмовника, цей роман розпочався так.

Інвалідом Наталя стала, викинувшись із вікна через нещасливе кохання. А вже потім, прикутою до візка, відчула щастя від взаємності....

«Як грім серед ясного неба, так і повідомлення Липовецького районного управління статистики в місцевій пресі викликало сполох і нерозуміння того, що ж все-таки діється в сільському господарстві. Адже керівники району постійно твердили про позитивні результати реформування агропромислового комплексу.

Ільфа і Петрова із «12 стільцями» зіпсувати чи критикувати – марно. Тому не буду зупинятися на одноіменній виставі, а зразу перейду до інтерв’ю із Наталією Крачковською, крилату фразу якої «и тебя вылечат... и меня вылечат» із фільму «Іван Васильович змінює професію» знають всі.

«Прочитав у одній вінницькій газеті велику статтю про спорудження пам’ятників у нашому обласному центрі. У ній багато місця відведено невдало проведеному конкурсу на пам’ятник Кобзарю та міркування з цього приводу заступника начальника управління містобудування і архітектури міськради С.О. Царенка і головного спеціаліста відділу охорони культурної спадщини і дизайну цього управління Н.Б.Козерацької. Прочитав і, нарешті, зрозумів, чому така гірка доля спіткала виставлені роботи скульпторів, чому жоден із 12 проектів не був обраний журі, хоча, за книгою відгуків, деякі з них заслуговували на увагу.

«Доброго дня, шановна редакціє газети! Читаю вашу газету з запізненням, але люблю читати. В №14 я прочитала лист Наталки Петренко «Чому ви, вельможі, так ненавидите селянина?». Мені хотілося б, щоб і Наталка прочитала цього листа. Цитую: «Багато повиїжджало за кордон бути рабами... залишивши дітей, батьків...» Вельможі думають про себе, а я думаю про себе. В даний момент я ж-и-в-у і п-р-а-ц-ю-ю за 3000 км від рідної хати, від сина, від чоловіка, від чотирирічної онучки, від моїх сестер і братів, бо нас усіх семеро, від могил батьків і рідних.

«Шановний пане Володимире! Ще ніколи в житті, як-от тепер, прочитавши лист, у нашому випадку — Вашого «відкритого листа письменникам Вінниччини» в газеті «33-й канал», — мені так не хотілося відразу все покинути і сісти за відповідь. Але це саме той випадок, коли витерпіти і змовчати несила.

«Рокiв 30 тому наш гуртожиток по вул. Стеценка, 58 був холостяцьким, де в кiмнатах передбачались тiльки лiжко-мiсця. Але, як це в життi буває, поступово вiн трансформувався у сiмейний — хтось привiв дружину, хтось — чоловiка, народились дiти... Сiм’ї, за згодою тодiшнього керiвництва i профспiлкового комiтету, займали окремi кiмнати i цiлi секцiї.

Уже протягом кількох років наша охорона здоров’я реформується й реорганізовується. Однак зміни поки ще не настільки відчутні, як цього хотілося б, і реформа має швидше декларативний характер.