НІКОЛИ НЕ ГРАЛА, ПЕРЕДАЧУ НЕ ДИВИЛАСЯ І... ВИГРАЛА 10 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ!
І щастить же людям! Завідуюча канцелярією Ямпільського районного суду М.С.Садовська, дружина начальника районного управління юстиції, не тітка з ферми, де роками зарплати не бачать, купила пральний порошок у вуличних продавців, які нерідко за 5-7 гривень в день гнуть спину на хазяїв, і... виграла на телебаченні рекордну в районі суму грошей.
- Маріє Семенівно, у Вашому, слава Богу, довгому житті вже траплялися колись подібні фокуси — грати, вигравати?
- Ніколи я не грала ні в які ігри. Більше того, передачу ту — «Чудесне прання» — майже не дивилася ніколи. Все сталося зовсім випадково. Йшла з роботи, купила по дорозі пральний порошок, продавець дала конверт та й каже: «Зараз проходить акція «Чудесне прання», люди з інших районів, областей виграють — спробуйте і ви, вам пощастить», — розказала, як вирізати назву порошка, штрих-код і як все це вислати на телепередачу в Київ. Я так і зробила. Хіба я могла тоді повірити, що її слова справдяться!? (Як отримаю гроші — куплю коробку цукерок і ще щось та подарую їй за це). Через тиждень до мене передзвонили з Києва і сказали, що мій конверт потрапив у виграш, і попросили назвати цифри, під якими захована сума виграшу або «банкрут». Це було близько 23-ї години, я вже відпочивала, але телевізор ще працював, і я все бачила і чула на екрані. Назвала їм спершу цифру 5. Під нею виявилося п'ять тисяч гривень! Потім назвала цифру дев'ять. І знову мені випало п'ять тисяч гривень. Більше не стала ризикувати, бо ж міг би бути «банкрут» — і весь виграш би «згорів».
- І тепер десь там, «під ложечкою», вас не щемить: от якби ще назвала цифру — могла б і ще
50 000 виграти і всього було б 60 000, оце сума!
- Але ж могла б і цього не мати — «банкрута» назвати... Я не знаю, чи я ще ці отримаю. Зараз багато всяких акцій проходить... Дадуть — добре, а ні — то ні. (Думаю, Марія Семенівна, якщо буде «ні», знає, як позовну заяву в суд написати, і з нею жартувати не будуть... — В.К.).
- Яка була реакція у вас в перші хвилини після виграшу?
- Раділа дуже.
- І тут же порадували рідних?
- Нікому не сказала до ранку.
- Невже?! Ну, ви даєте! Як вам це вдалося?! Це ж волячі нерви треба мати, щоб аж до ранку дочекатися з такою радістю, або бути працівником суду, де вміють тримати свої емоції в руках.
- Я двадцять два роки працюю в суді. Всякого набачилася. Пройшла від простого секретаря судового засідання до завідуючої канцелярією. Маю досвід. Тому не хотіла «опростофілитися», вирішила дочекатися ранку. Але вже звечора мені стали телефонувати дуже багато телеглядачів. Телефон не вмовкав до півночі. Всі вітали, захоплювалися. А я ще не зовсім вірила в те, що сталося.
- І кому ж з рідних ви першому сказали про це вранці?
- Дочкам. А вони одразу повірили, стали вітати. Потім чоловікові сказала, який зовсім не вірив, що з моєї затії щось вийде. На роботі мене першим привітав голова суду Микола Федорович Боднарук. Побажав, щоб і в подальшому я грала і вигравала. Тепер дійсно ще раз спробую.
- Ваша судова канцелярія вже вся закупила ті пральні порошки і грає?
- Ні, вони кажуть, що тоді почнуть грати, як побачать, що мені гроші прийшли, а так не вірять... Мені з Києва прислали анкету, щоб я її заповнила, нотаріально завірила і відправила їм, і після того вони пришлють на мій банківський рахунок гроші. З цієї суми я сплачу податок і... поставлю могорич колегам по роботі. А ще куплю нову пральну машину і подарунків дітям та онукам.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =