Середа, 26 травня 2004 p.

...У колисці маленький Макарчик щось лепетав. Певно, «розказував» мамі, що йому наснилося. Славненьке таке дитя! (тьху-тьху, щоб не зурочити).

— А кажуть, — «снідоносця» виплодила, — розповідає Ірина. — Мало не щодня «шпигають», життя отруюють...

Їй, 33-річній матері, і дійсно не позаздриш. Вона — ВІЛ-інфікована. Такий діагноз і у батька хлопчика. І все-таки Ірині вистачило мужності народити. А хтось скаже — «дурості». Мовляв, цієї «зарази» і так вистачає. Не поспішайте з висновками. Адже вона — жінка, а, отже — матір...

"ПРО СВІЙ ДІАГНОЗ Я ДІЗНАЛАСЯ 8 БЕРЕЗНЯ"

— Ірино, коли вам стало відомо, що ви інфіковані ВІЛ, і як ви це сприйняли?

— Вперше я дізналась про хворобу, коли рік тому здавала донорську кров. Це була моя 80-та кровоздача. Якою була реакція? А якою вона має бути, коли, по суті, повідомили вирок, що моє життя скоротилося щонайменше удвічі? Звичайно, ніхто з нас не застрахований ні від автокатастроф, інших нещасних випадків, але ж тут зовсім інше. Це був навіть не шок, а повна душевна порожнеча і безнадія.

Ірина вважає, що, швидше за все, «підхопила» ВІЛ під час роботи, оскільки працювала маніпуляційною медсестрою.

Кожен день руки у крові. Очевидно, власна недбалість і призвела до таких наслідків. За збігом обставин, це трапилося 8 Березня, так що я сама собі піднесла такий «подарунок». Бо статевий шлях відкидаю повністю, а до категорії «групи ризику» я не відношуся — не наркоманка і не алкоголічка.

Ірина виявилась сильною жінкою. Вона вирішила жити. Помістила оголошення в одній із столичних газет, що для створення сім’ї шукає чоловіка із статусом ВІЛ. Отримала понад 250 листів. А потім приїхав він.

— Василь приїхав з Хмельницького. ВІЛ дістав через ін’єкційне вживання наркотиків. За наркотики, до речі, довелося «посидіти». Тоді його щойно звільнили, він пройшов курс лікування. Через місяць ми обвінчалися.

Коли молоді люди дізналися, що у них буде дитина, якийсь час вагалися чи варто її народжувати. Зі своєю «бідою» пішли на прийом до лікаря Ігоря Матковського. Той сказав, що «вагітність — не біда, а щастя». І що ми маємо великий шанс народити здорову дитину.

— У мене, — каже Ірина, — є дорослий син. Йому вже 18-й рік. Але були ускладнення після пологів, і лікарі були переконані, що більше народжувати я не зможу. Відверто кажучи, я 15 років лікувалася від безпліддя. Як бачите, Бог дав... 19 травня Макарчику минув місяць.

До речі, взимку Ірина, тоді ще вагітна, та її чоловік взяли участь у ток-шоу, присвяченому Міжнародному дню боротьби зі СНІДом, яке проводив обласний Центр СНІД. По суті, вони єдині на усе місто не побоялись заявити, що вони ВІЛ-інфіковані.

— Дійсно, люди були шоковані. Багато хто дорікав, що ми множимо «снідоносців». Навіть моя матір та матір чоловіка були категорично проти. Це вже зараз змирилися і навіть допомагають. Дехто не розумів, для чого ми «виносимо сміття з хати», адже багато від нас відвернеться. Що ж — відвернулися. Але ті, хто нам у цьому житті не потрібний, на кого не можна покластися. Залишилися — справжні друзі.

ЧИ МАКАРЧИК ЗДОРОВИЙ, БУДЕ ВІДОМО У 1,5 РОКУ

Зараз Ірина з нетерпінням чекає результатів аналізів — здорова дитина чи ВІЛ-інфікована. Вони будуть відомі аж через півтора року.

— Я все-таки сподіваюся, що все буде добре, оскільки під час вагітності та пологів проходила курс лікування. Щодо планів на майбутнє — передусім хочу поставити на ноги сина. Ну, і жити далі, допомагати таким, як я, особливо тим, хто тільки дізнався про свій діагноз. Знаю, їм нелегко. Багато хто робить спроби самогубства, дехто шукає порятунку у наркотиках, горілці. Я хотіла б показати на своєму прикладі, що навіть з таким діагнозом можна жити нормальним повноцінним життям. Я — член обласної громадської організації «Шанс-плюс», яка допомагає ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД знайти своє місце під сонцем. Ми хочемо донести до людей, що нас не треба цуратися, боятися з нами спілкуватися, сидіти за одним столом. Адже у нас такі ж сім’ї, ми виховуємо дітей і маємо такі ж, як усі, проблеми. Враховуючи швидкість поширення ВІЛ, люди повинні бути готові.

Моя добра знайома, 25-річна Оксана з Ямпільського району, минулої осені померла від СНІДу. Дуже шкода, земля їй пухом. На жаль, ця хвороба «любить» паніку. Вірус «відчуває» це і розмножується в людському організмі із скаженою швидкістю. Не треба опускати руки. Тим більше, що наука не стоїть на місці і зараз чимало людей «на експерименті», тобто є надія.

"А ПОМИРАТЬ НАМ РАНОВАТО..."

Такий оптимізм дійсно гідний подиву. Коли ми їхали на таксі на П’ятничани, де Ірина наймає квартиру, водій запитав: «Вам на кладовище?» «Боронь, Боже, — відказала Іра, — нам туди ще ранувато...»

Ні, вона таки дійсно мужня жінка. Тим більше, що сьогодні залишилась з маленьким Макарчиком... одна.

— Василь нас покинув, — сказала жінка, — пішов до іншої. До речі, вона теж ВІЛ-інфікована. Свого часу, коли вперше прийшла до нас, я її заспокоювала і ще й казала, мовляв, жениха тобі знайдемо. Було б знаття... Зараз вона сховалася за міцною спиною мого чоловіка, але ж від Бога не сховаєшся. Невже не розуміє, якщо чоловік відмовився від свого сина, то не замінить батька її 8-річному хлопчику? А Василь — Бог йому суддя.

А ще Ірина сподівається, що відгукнеться чоловік з таким же діагнозом, який зуміє стати гарним батьком для Макарчика, а для неї — супутником непростого життя.

Ірина не приховувала, що їй важко, але й не скаржилася. Хоча у матеріальному плані їй дійсно не просто. Тільки порахувати: сьогодні баночки дитячого харчування — це 22 гривні — вистачає на 3 дні. А ще ж одяг, памперси, заплатити за квартиру, самій за щось жити...

— Дякувати — допомагають моя матір та матір Василя. Остання живе у Канаді і, незважаючи на вчинок сина, від онука не відмовилася. Шкода, що Канада не приймає емігрантів з таким діагнозом.

Ігор Матковський, заступник головного лікаря обласного Центру профілактики та боротьби зі СНІДом, сказав:

— Ірина — не єдина ВІЛ-інфікована, що зважилася народити. З початку 2004 року в області народилося 13 дітей від ВІЛ-інфікованих матерів (торік — 9). Наше завдання зробити усе, щоб дитина народилася здоровою. Тому останні місяці вагітності ВІЛ-інфіковані безкоштовно отримують антиретровірусні препарати, а коли дитина народжується — такий препарат вводиться і новонародженому. Усе це забезпечує ймовірність народження здорової дитини на 95%. Звісно, ризик потрапити у решту 5% теж існує, але, зрештою, ніхто не може позбавити жінку материнства.

НА ВІННИЧЧИНІ ВІД СНІДУ ПОМЕРЛО 93 ОСОБИ

Щороку у третю неділю травня у всьому світі відзначається День пам’яті померлих від СНІДу. Відгукнулися на цю сумну дату і у Вінниці — у Свято-Покровському кафедральному соборі відслужили панахиду по 93 вінничанах, померлих від СНІДу, а у Центральному парку провели акцію.

— Наш захід — не лише поминання жертв СНІДу, — зазначив Ігор Матковський, — але й нагадування усім, що хвороба реально загрожує кожному, оскільки сьогодні за темпами поширення інфекції Україна має найвищий показник у світі.

За словами Ігоря Матковського, на 1 травня 2004 року на Вінниччині за весь період спостереження (з 1987 року) виявлено 712 ВІЛ-інфікованих. Ця цифра постійно росте. Щодня в Центр приходить 15-20 відвідувачів, які хочуть пройти обстеження.

16 травня на Фонтанній площі парку багато людей ходили з червоними стрічками — всесвітнім символом солідарності з ВІЛ-позитивними та тими, хто живе зі СНІДом.

Як зазначив Олександр Мельник, голова молодіжного центру «Форум», члени якого роздавали буклети, інформаційну літературу, основна зброя проти ВІЛ — знання. У першу чергу вони потрібні для молоді, бо саме ця категорія (згідно із статистичними даними, кожна четверта людина у світі, що живе з ВІЛ/СНІД, молодша 21 року) потерпає від СНІДу найбільше.

Акція відбулася за підтримки міського відділу сім’ї та молоді, обласного благодійного фонду «Позитив», інших спонсорів.

Інна ЧЕРВІНЧУК

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com