«Ось і пройшло знову дороге нам свято зі сльозами на очах — День Перемоги. Фронтовики, котрі ще «тримаються» на світі, хоч і обділені нашою владою, бадьоро стараються виглядати на людях.
Мало залишилось у Зозові ветеранів війни. Тільки 2003-й рік забрав у небуття 2-х фронтовиків: Сигизмунта Лебедівського та Івана Ільчука. Ось я запитую сивочолих солдатів війни: як вам тепер живеться, дорогі наші?
— Усе зеленіє та розцвітає, витьохкують солов’ї, кують зозулі, усе оживає у природі, так хочеться ще побачити цей білий світ хоча живеться, прямо скажу, тяжко, — каже сивочолий Сергій Кирилович Рабенчук.
— Оце підправив солдатську могилку: побілив вишню та горіх, огорожу, вирвав траву. Правда, вже кілька років мені допомагають це робити Василь Одарченко та його жінка Олена, Микола Гурбій та його жінка Надя, спасибі їм, що знаходять час привести у порядок це святе для нас місце.
Гнавши гітлерівців, ми вірили, що будем краще жити, ніж у 30-40-ві роки. За краще життя клали голови мої товариші. На жаль, зараз цього немає. Колись за рубель я брав шість буханок хліба, а тепер півбуханки. Кілограм тюльки (якої кортить хоч інколи скуштувати) коштував 20-30 копійок — тепер 6-7 гривень.
Словом, ціни «підняли» до неба, а рівень життя впав до землі...
Але ще хочемо дожити до того дня, щоб зрозуміти, що воювали недаремно...
Ось така не святкова вийшла у нас розмова. Новоспечені пани, котрі тепер керують, крім ілюзій, нічого нового не принесли. Життя замість покращення з кожним роком падає. Багато було нам обіцяно, але жодного відсотка з обіцянок не втілено у життя.
Зарплати задержуються, людей скорочують і обманюють? Хотілося б, щоб Вінницьке державне телерадіо висвітлювало реальну правду, а не розраховану на простачків. Покажіть людям плоди реформи. Хоча б руїни Вахнівського комплексу, на будівництво якого весь район посилав людей...
Покажіть бур’яни на полях області, де скоро будуть повзати змії чи бігати зубаті вовки...
Виборці на екранах кожний день впізнають тих, хто довів до цього, тільки з хвалебної сторони. Покажіть, як демонтують заводи, усе, що тільки можна. Як зять президента хоче за копійки купити «Криворіжсталь», який годує тисячі бюджетників. Бо набридло одне і те ж: «Ми подаємо достовірну інформацію...». То ж де вона, достовірна?! Хотілося б її побачити...»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =