Середа, 9 червня 2004 p.

Зранку, 31 травня, хтось з таксистів, які стоять у Вінниці в районі «Електромережі», спустився під міст, щоб набрати води — вони часто там машини миють. І побачив хлопця, який висів на шнурках від кросівок над річкою. Про те, що це 19-річний Саша Мельник, автомеханік з Сабарівського «вуму», стане відомо тільки через три дні.

Після похорону по місту почали розказувати усіляке про смерть молодого хлопця. Одні говорили, що Саша програв велику суму грошей, довго не міг віддати, от його і повішали кредитори. Бо в ці дні, мовляв, у Вінницю приїздили кавказці вибивати борги з тих, хто програвся їхньому землякові.

Інші стверджували, що він сам повішався, бо не мав як віддавати борг. Треті перебивали і доводили, що «Сашко багато говорив, от і поплатився». А четверті вказували на негаразди у сім'ї.

Що ж стало причиною смерті цього молодого хлопця? Боляче йти до батьків у такий день, боляче ворушити у їхніх душах скорботу.

…Коли ми приїхали у Сабарів, у дворі сім'ї Мельників було багато молоді — перший день Петрового посту припав на 9 днів за Сашком. Його не стало саме на Зелені свята, в ніч на 31 травня.

Три дні тіло Сашка лежало у моргу як неопізнане. А в цей час його брат Сергій думав, що він у мами, а мама була впевнена, що Саша з братом на роботі.

Що було потім, достеменно поки не встановлено. Знають тільки, що того дня він разом зі своїми друзями і їхніми сім'ями гуляв на Вишеньці, потім сидів з друзями у кафе на автобазарі «Сатурн». А потім кажуть, що телефонував комусь і говорив, що усіх їх любить і просить на нього не ображатися.

Після цього його мобільний вже не відповідав. Лише на третій день якийсь незнайомий хлопець сказав, що тільки що купив цей телефон на Центральному ринку.

Розповідає мама Саші:

- Востаннє бачила синочка в суботу, 29 травня. Ще нагадала йому, що завтра велике свято, щоб не думали з братом йти на роботу. А напередодні, 28 травня, у мого старшого сина був день народження — 21 рік. Він має вже сім'ю, донечку. Ми ще в Саші усі жартома питали, мовляв, чи не збираєшся одружуватись. А він каже: «Через 8 років одружуся. Я ж маю кудись дружину привести. А одружитися легше за все».

Саша говорив так тому, що після розлучення батьків мама фактично переїхала жити в село до бабусі. У брата Сергія своя сім'я. А Саша не хотів переїжджати у село, бо тут, у Сабарові, виріс, тут його робота, усі його друзі, брат. Тому він після роботи йшов то до брата, то до друзів. Кажуть, гнітило його те, що він не має куди повернутись — з батьком стосунки були напружені.

Матір кілька раз поривалась на заробітки в Італію, а Саша її все просив: «Мамочко, не залишай мене одного. Ти працюєш, я працюю — якось видряпаємось».

- Він у мене дуже добрим і тихим був, — продовжує мама Саші, — ніколи голосу не підвищив, завжди захищав мене, допомагав. Знав, що він — єдиний, до кого зможу прихилити голову на старості. У мене дуже хороший старший син, невістка добра. Але в них своя сім'я. Саша не раз просив мене, щоб ми найняли квартиру у Вінниці. Але його зарплата йшла б тільки на ту квартиру.

…Сергій приїхав до мами в село 2 червня: «Саша в тебе?» Коли побачив мамине обличчя, зрозумів — щось сталося. А мама ледь промовила: «Він же ніколи так надовго з дому не йшов…» - і сіла на підлогу. Сергій швидко поїхав до Вінниці. А мама не могла залишатись у селі.

- Було 10 хвилин до «маршрутки», я її дочекатися не могла. Взяла таксі. І поїхала на роботу до Саші, щоб телефонувати по лікарнях. Але стою, набираю, а бачу, приїхав Сергій і йде з опущеною головою. Я просто злетіла з того третього поверху: «Де Саша?» - «Мамочко, немає більше нашого Саші».

Кажуть, що останній час Сашко замкнутим був. І стільки ознак біди було! І собака ями рила на подвір'ї. Невістка Руслана засипає ті ями під горіхом, а собака риє. Люди кажуть, що це до покійника у хаті. За кілька тижнів до смерті сина його матері наснилося, що вона вирубала усі вишні у селі, а його бабусі — що вона розвалила піч. А ще мама згадує, як рік тому саме в тій кімнаті, де стояла Сашина труна, цілий день вікна кімнати заліплювали чорні мухи. «Весь день я ті мухи била, а вони наче лізли звідкись… Хіба знала, що через рік поховаю сина з цієї кімнати».

Згадують, що Саша був дуже товариським, щедрим і веселим. У нього було багато друзів. Вони усі нормальні, відповідальні хлопці, без усіляких «беспредєлів». Згадують, як минулого року зник їхній товариш, він разом з Сашком працював у автомайстерні. Виявилось, що його вбив якийсь родич і закопав у себе на подвір'ї в селі. То хлопці самі поїхали до того родича, «притиснули» його, і він зізнався у вбивстві. А потім друзі, не знаючи юридичних тонкощів, самі почали викопувати тіло свого друга. Та пройшов час — і з тіла залишилось одне желе. Саші довелося разом з іншими вигрібати все те з землі. Після цього він дуже важко переживав, погано спав, і все казав: «Щоб ніхто такого не бачив».

Не було у житті Саші багато щастя. Не встиг він пізнати кохання, не встиг порадіти життю. Дивлюся його альбом. Багато фотографій, де Саша поряд з машинами. Тими, які ремонтував, і тими, які хотів би мати. В останній місяць Саша зробив усі свої фотографії, які роками лежали у плівках. Ніби відчував, хотів залишити себе на цій землі.

- Мені сина вже ніхто не поверне. Але я хочу знати, яким був його останній день життя. Бо чомусь у свідоцтві про смерть написали, що він помер ще 29 травня і причина — самогубство. Чия це помилка? Крім того, визначити, чи було це самогубство, має тільки прокуратура після закінчення розслідування. У мого сина не було причин йти з життя…

Ірина ЯРОШИНСЬКА

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com