Середа, 9 червня 2004 p.

Їм всього 2 тижні. Вони сплять в одному ліжечку і не заважають одна одній. Дівчатка ще не мають імен. І їх називають просто «близнята». Але їм вже пора притиснутися до материнських грудей і почати гуляти разом з татком.

...21-річна Лариса росла в одному з сіл поблизу Вінниці. Старша сестра мала свою сім’ю. Лариса жила з мамою. Після школи дівчина поїхала у Київ, там працювала у нічному клубі офіціанткою. Заробляла добре, наймала квартиру, гарно одягалася. Вона вже вважала себе киянкою, бо два роки жила у столиці. І навіть познайомилась з гарним хлопцем.

Олег... Їй здавалося, що вона його кохає. І тому погодилась на його пропозицію жити разом. А потім Лариса завагітніла. Сказала про це Олегу, а той відмовився одружуватись і взагалі сказав, що проти дітей він нічого не має, але не сьогодні. Пропонував Ларисі зробити аборт. Але дівчина не погоджувалась: «А якщо я після цього не зможу мати дітей?» На що вона розраховувала — невідомо. Бо на облік як вагітна не ставала, аналізи не здавала, ніякі лікарі її не дивилися. Мало того, Лариса навіть не знала, що вона носить двійню.

Весною цього року прийшла у районну лікарню, та коли там зробили УЗД, то сказали, що в неї має народитися дві дитини. Дівчина просила зробити їй аборт. Але викликати кримінальні пологи ніхто з лікарів не наважився. І вона поїхала додому.

Викликає подив, чому ніхто з лікарів не повідомив керівництво лікарні, що до них приходила молода дівчина, яка не стояла на обліку і яка шукала лікарів, які б погодились на кримінальний аборт. Може, бачили, що дівчина все одно його зробить, тому й не збиралися встрявати у цю справу і вмовляти її відмовитись від аборту.

А рівно через місяць на «швидкій» районної лікарні пролунав дзвінок — «Приїжджайте, у нас тут домашні пологи!»

Коли лікарі зайшли у хату, то побачили таку картину: у Лариси відійшли води, рідної матері поруч не було. Тільки стоїть купа подружок, які намагаються приймати пологи. На щастя, лікарі встигли вчасно і дівчину забрали у лікарню. Там лише через добу вона народила двох прекрасних, здорових дівчаток з хорошою вагою і нормальним зростом.

Вони різні: одна — менша, жвавіша, з біленьким личком, друга — крупніша, повільніша і смаглявенька. Лікарі навіть дивувались цьому, бо дівчатка не двійнятка, а саме близнятка.

Однак одразу Лариса сказала, що буде відмовлятись від них. «Гроші у мене є, але можливості сидіти з ними не маю».

Приїздила її сестра, і Лариса наче погодилась забирати дітей. Але слідом приїхала мама — підняла гвалт на всю лікарню і сказала, щоб вдома її з дівчатками не бачила. Після цього Лариса впевнено сіла писати відмову.

«Я здорова, українка, наркотичних засобів не вживала, батько дітей здоровий, українець, на обліку з приводу психічних захворювань і наркотиків не стояв... Відмовляюсь від своїх материнських прав на дітей і не буду мати претензій до людей, які їх удочерять». І вийшла з лікарні.

А лікарі почали шукати для них батьків. Було кілька сімейних бездітних пар, які стоять на обліку. Однак усі вони не хотіли брати дівчаток разом.

— Але ми не погоджуємось на розлучення сестричок, — сказав Валерій Щербань, заступник головного лікаря центральної районної лікарні. — І тут справа дуже делікатна. Розумієте, від них відмовилась матір, а значить, порвався духовний зв’язок. Якщо ми роз’єднаємо дівчаток, то вони будуть взагалі беззахисні у цьому світі.

Головна проблема в тому, що дівчатка здорові і після двох тижнів їх потрібно виписувати з пологового відділення. А у дитяче відділення їх переводити нерозумно — там лікуються хворі діти, а це означає свідомо наражати на небезпеку новонароджених дівчаток. Будинок малюка приймає дітей не раніше 2-місячного віку. І от, згідно із законом, ці два місяці дітьми просто накидаються. Тому хочу звернутись до людей, які відчувають, що зможуть стати гарними батьками цим здоровим дівчаткам — подаруйте собі радість батьківства, а дівчаткам — сім’ю. Ви одразу матимете дві доньки, дві дитини, дві радості.

Ірина ЯРОШИНСЬКА

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com