Середа, 9 червня 2004 p.

Очікуючи 1 червня початку загальних зборів у Тучі Козятинського району, власники майнових паїв, переважно старенькі бабусі з паличками та дідусі, жваво обговорювали «НП»: вночі, десь опів на четверту, на одного з ініціаторів зборів — Цезаря Поліщука — було скоєно напад.

— Подумати лишень! Три пляшки фугасної суміші кинули на хату! Дві — на дах, а одну — у вікно. Просто Боже провидіння, що усе обійшлося...

— Це зумисне! Щоб збори зірвати. У Гундерчука (ще один чоловік з ініціативної групи — авт.) теща померла, сьогодні похорон, певно, думали, що тому не до зборів, то вирішили Цезаря «знешкодити»...

— І за що? За справедливість? Оце так розправляються з неугодними.

...Тим часом на подвір’ї потерпілих Поліщуків працювала оперативна група з райвідділу міліції. Збирали «вещдоки», фотографували, знімали відбитки протекторів машини, якою приїхали злочинці. «Явний підпал», — констатував старший з правоохоронців.

Олена Іванівна, господиня, налякано розповіла:

— Я ще не можу відійти — ноги підкошуються, такий шок пережила. Спершу на вулиці щось гримнуло. Вирішила — гроза. А тоді глянула у вікно — полум’я. Ще подумала: ого, яка блискавка! Коли ж шибка розлетілась у друзки і на мене полилася чи то солярка, чи то бензин, мову відняло. Бо ж поруч онук спав, дочка на канікули з Козятина привезла. Потім почула, як від’їжджає машина. Чоловік одразу вискочив надвір, почав гасити дах. Знаєте, хтось з нас таки щасливий. Бо та пляшка, якою цілились у вікно, вдарилась об раму, і у неї відбилося «горлишко». Запал залишився на вулиці, а до хати залетіла тільки рідина. Якби не це — то ми до ранку згоріли б.

...І все ж, незважаючи на «НП», збори селян відбулися. На порядок денний виносилось питання майнових паїв. На думку селян, керівник селянсько-фермерського господарства їх просто «кинув». Тож «ображений» народ дав волю емоціям.

— Ну, що нам робити? — запитували представників з району. — Може, так, як у Марківцях, лайно лити?

...Про «лайнові розборки» у листопаді 2002-го гримів увесь Козятин. Ще б пак: такої «вишуканої» помсти у районі ще не було. Це ж треба було додуматись, аби у кабінеті керівника тамтешнього господарства, а ним, виявляється, був Микола Слободянюк — батько Віктора Слободянюка, тоді заступника голови Козятинської райдержадміністрації, зловмисники розлили «нечистоти». Кажуть, «ароматний презент» розмастили на столі, на кріслі, і навіть на телефоні... Хуліганів, а саме під таку статтю підпадають подібні дії, правоохоронці не знайшли досі. Як не встановили і мотивів. Хоча народ одразу став розмірковувати: «батько нюхає за вчинки сина»?

Втім, повернемося до села Тучі, над яким, за словами сільчан, і справді нависли чорні хмари відчаю та безпорадності. Це, між іншим, зафіксовано перевіркою головного управління сільського господарства і продовольства ОДА з виїздом на місце. Тільки деякі факти порушень: «заборгованість по зарплаті станом на 22.03.04 р. — 27071,04 грн. (з усного пояснення головного бухгалтера — вона буде погашена з урожаю 2004 року); відсутній колективний договір; розірвано договір з Гундерчуком у односторонньому порядку; за оренду земельних паїв у 2003 році селянам виплачено тільки 80% тощо». Начальник обласного сільгоспуправління Василь Черній рекомендував працівникам СФГ звернутися до суду щодо неправмірних дій керівництва для захисту своїх конституційних прав.

Хоча тут одразу виникає запитання. А для чого тоді управління сільського господарства?

— Віктор Миколайович Слободянюк прийшов до нас у 99-му, — розповів член ініціативної групи Анатолій Гундерчук. — До того він був директором Козятинської нафтобази, і, оскільки тоді сільгоспвиробники гостро відчували дефіцит пального, ми вбачали у ньому свого рятівника. Спершу, дійсно, гріх сказати, усе складалося непогано. Та й перший рік після реформування КСП у СФГ «Влад» було більш-менш. Люди працювали, Віктор Миколайович розраховувався за паї, але, починаючи з 2001 року, поля належним чином не оброблялися, люди забули, що таке зарплата, кудись поділася худоба, 100 голів, а уся наша техніка перекочувала у Марківці. Але ж це людські паї, їхні сльози! Тричі ми зустрічалися з Віктором Слободянюком і у присутності представників з сільгоспуправління району та області хотіли дійти згоди. Проте Віктор Миколайович заявив, що майна не віддасть, бо воно нібито під заставою. Для нас це було як сніг на голову. Зазвичай, питання застави вирішуються на загальних зборах пайовиків, але ж у Тучі таких зборів не було! І це можуть усі підтвердити. Ми навіть не бачили переліку майна і не знаємо структури пайового фонду. Однак пан Слободянюк стверджує, що збори були. Зрештою, люди висловили йому недовіру і оце перед посівною написали заяви про розірвання договорів оренди. Передали паї у СФГ «Світанок» сусіднього села Куманівка, Володимиру Шевчуку. У Слободянюка із 127 пайовиків залишилися тільки 15 чоловік.

— Як розвиднілося! — казали селяни. — Бо ж у «Світанку» і зарплату виплачують регулярно, і за паї нормально розраховуються, не те, що нам торік дали протравлений овес.

— От скажіть, — запитували у представників району виступаючі, — може, ми темні і не розуміємося на усіх тонкощах реформування (90% мешканців села — пенсіонери — авт.), але складається враження, що усі ці закони не для дядька, а для начальства. Бо як можна віддавати наше майно під заставу і водночас купувати «джип» за 40 тисяч доларів? Це ж можна було 4 нових ЮМЗ-80 купити для господарства! Що це за хитра арифметика: тракторний парк оцінили у 7 тисяч грн., а напівзруйновану будівлю клубу — у 34 тисячі? Тепер нам пропонують на майнові клуб брати. Авжеж, нам залишається тільки танцювати!

— Або ще. В рахунок майнових надавались послуги: кому город виорати, кому ще яка потреба... Здавалося б — добре робить. Але ж такі астрономічні «тарифи», що в голову не вкладається. Скажімо, дає «Волгу», щоб відвезти хворого до Вінниці в лікарню — 600 (!) гривень. То, вибачте, на таксі у 3 рази дешевше буде.

— А штрафи? Це взагалі щось несусвітнє! Оце чергувала на бригаді дівчинина. З нею песик бігав, все не так страшно одній вночі. То те дівча пішло до скирти з мішком набрати соломи, щоб у будку собаці підстелити, її засікли і вирахували із зарплати 515 грн. Можете уявити! 515 гривень за оберемок соломи! А одному механізатору, той бідолаха цілий рік працював без копійки, при нарахуванні зарплати «знайшли» перевитрату пального щось аж на 1400 грн. Якраз те, що чоловік заробив за рік. Хіба це нормально — «гасити» заборгованість по зарплаті штрафами? Взагалі доходило до абсурду: за те, що курка вийшла в поле — відраховувалось з паю 50 кг зерна... Якийсь терор!

— Тепер же, відколи ми вийшли зі своїми паями, нам ще й погрожують. Оце якось серед білого дня металобрухт вивозили, ми почали протестувати, то як накрили мокрим рядном...

Розв’язати гордіїв вузол майнових проблем у Тучі погодилась допомогти Асоціація «Землевласник Поділля». За її порадою в селі обрали майнову комісію і вирішили у 20-денний термін провести інвентаризацію наявного на сьогодні у господарстві майна. Ну, а на те майно, що відсутнє, подати відповідну заяву у прокуратуру.

Голови на зборах не було, хоча запрошення йому надіслали заказним листом.

Інна ЧЕРВІНЧУК

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com