Середа, 9 червня 2004 p.

Академічні, або, як ще кажуть, університетські містечка у цьому світі традиційно були окрасою і гордістю тих міст, в яких розташовувалися. Кембрідж і Оксфорд відомі, насамперед, не як міста, а як найпотужніші й уславлені осередки освіти. Вінниця, звичайно, не Оксфорд. Але про її медичних та аграрних фахівців, як і, власне, про територіальну окрасу міста цими академічними закладами, говорити не доводиться. Я особисто, на жаль, завжди лише шкодував, що третій, не менш відомий державний вуз Вінниці — педагогічний, який виплекав у своїх стінах цілу плеяду відомих в Україні і далеко за її межами імен й територіально розташований у самому, сказати б, серці Вінниці, не набув ознак академічного містечка.

«Прохідний двір» — так традиційно й узагальнююче можна було назвати цей заклад за зовнішніми ознаками. Ні тину, як кажуть, ні воріт. Хоч кози припинай... Будь-який бродяга міг тинятися тут годинами, а то й пляшечку «роздушити» з другом.

Побувавши якось тут на виступі, не мав я більше бажання споглядати зовнішню й внутрішню убогість цієї «альма-матер» багатьох відомих не лише у Вінниці людей. Подумалось — правда про рибу. Звідкіля, як кажуть, вона гниє... Але то вже таки була не моя «парафія»...

А оце їду якось у переповненому вщерть трамваї й, нависаючи над двома симпатичними й зовні досить інтелігентними жіночками, хоч-не-хоч, змушений слухати їх розмову.

— Ти вже скінчила свій ремонт?

— Яке там... Мій сам нічого не розбирається й майстрам заважає. То плитку якусь підібрав — зривати тепер доведеться, то мозаїку затіяв, що зовсім не підходить до нашого інтер’єру.

— А ти давно була в університеті?

— Та вже... Я ж у декретному.

— То піди тепер та й подивись, як люди роблять.

— А що? Я, правда, чула, що новий ректор там щось...

— Щось?! Ти біжи таки подивись. Впевнена — такого ти ще не бачила.

— Де? У нашому, педагогічному?!

— Так, так. У нашому.

Трамвай зупинився, й людське місиво виштовхнуло мене зовні. Але розмова та відклалась. Десь. У голові. Й зависла в мені цікавістю й очікуванням.

Інформацію про те, що мого хорошого знайомого, заступника голови облдержадміністрації Олександра Васильовича Шестопалюка після захисту докторської й присвоєння йому професорського звання призначено ректором Вінницького державного університету ім. М. Коцюбинського — я мав. Але що він там і як?.. Все не мав часу заглянути. А оце вже вирішив точно — поїду.

Десь з рік уже, мабуть, господарював тут Олександр Васильович. Знаючи його, я сподівався побачити зміни на краще. Але те, що побачив!.. Не вірилось, що за якийсь рік таке можливе. Педагогічний за всіма зовнішніми (а потім, виявилося, й внутрішніми) ознаками набув таки вигляду студентського містечка. Інтер’єрно ненав’язлива легка ажурна, однак міцна й недоступна стороннім металева огорожа обгорнула містечко з усіх боків. Чудові вхідні й бокові ворота, вимоглива охорона, колоритні чіткі й зрозумілі графічні ознаки навчального закладу. Все вже було на місці, як і нові лави, доріжки, алеї. Це ще в моє розуміння вкладалось. Але коли зайшов у вестибюль, то й справді мало не сів. Мармурова велич сходів, гарно оздоблені колони, пілястри, арки, продуманий світлорозподіл в небаченому склі, затишок, килими, доріжки, нові меблі. Все співало.

Олександра Васильовича, на жаль, не застав.

— Десь на території, — сказала секретар. — Щось там заміряє. Дорожню плитку привезли.

— Сам заміряє?

— Сам. Він усе сам. З рулеткою в кишені постійно.., — й усміхнулась.

— І як він? Як його? Сприйняли?

— По-різному було спочатку. Та після того, що він зробив для університету... В нас же тут було... А, — махнула рукою. — Самі, мабуть, знаєте.

— Знаю.

— Тепер бачили?

— Бачив. Територію, коридори й вестибюль.

— То подивіться ще й аудиторії, лекційні зали, переходи.

Я подивився. І згадав про рибу. Звідкіля вона починається, а не звідкіля гниє!

Володимир КУЗЬМЕНКО, письменник, журналіст, заслужений працівник культури України

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com