Щотижнева газета "33 канал" (м. Вінниця, Україна)

Говорити про ситуацiю, яка склалась навколо мене та моєї посади, на загал не хотiлось. Здавалось, що незрозумiлi моменти цих подiй будуть вирiшуватись цивiлiзовано, в рамках чинного законодавства, людської гiдностi та моралi.

Але так сталось, що мене загнано у глухий кут. У мене практично не залишилось вибору.

Боятись говорити правду — це значить абстрактно брати участь в очiкуваннi зла. А ще страх — це джерело натхнення людей, що чинять «беспредєл», провокатор всiляких ганебних справ, за якi згодом може бути дуже соромно... I марно шукати в собi виправдання перед власною совiстю, його просто не буде.

А ще я хотiв вибачитись перед своїми колегами, прiзвищ яких не називаю, але мiж рядкiв вони знайдуть, впiзнають себе. Це потрiбно для спiвставлення, для вияснення сутi проблеми, якою хворiє наша Вiнниччина. На своєму вiку з 1987 по 2003 рiк, з невеликими перервами, я працював керiвником Чечельницького та Барського районiв, але такої зухвалої поведiнки керiвникiв вищого рангу щодо нас, «районникiв», бачити не доводилось.

Це лише деякi моменти соцiально-економiчного та соцiального розвитку району за 2002 та 2003 рр.

«Менi сказали — давай 10 тонн «зелених»!»

Де я мав брати у своєму районi такi грошi? Потрiбно було обкладати «оброком» усi пiдпорядкованi менi пiдприємства... Я вiдмовився, i з того часу почав «не справлятись iз своїми обов'язками».

Скажiть, якщо у владних кабiнетах вже перейшли на бандитський жаргон та рекет, то про що ще можна говорити?

Так я став «неугодним», мене «пресували» i звiльнили «за показники», хоча Барський район по них шостий в областi. Мене, всупереч логiцi та здоровому глузду, звiльнили з посади за формальним приводом — «втрата контролю над цiнами в районi»! I це тодi, коли в Бару та селах однi з найнижчих цiн на цукор, хлiб, борошно, макарони... Це була спланована акцiя проти мене, про неї мене попереджали!

- Вам так i сказали: готуйтесь до звiльнення?

- Так, вiдкритим текстом заявили, мовляв, Валентине Федоровичу, один народний депутат — сват впливового у нашому районi мiлiцiонера, домовився, iз ким треба, про посаду для родича. Тебе, Масний, попруть, його поставлять. Не напишеш заяву «за власним бажанням» — знайдемо на тебе «компру», посадимо... Спершу я не повiрив, бо мiй район за всiма показниками мiнiмум шостий, а що тодi робити iз керiвниками решти 21 району? Тим бiльше, як може керувати районом людина, яка все життя присвятила мiлiцiї i жодного дня не зналась iз проблемами села, агросектора, сiльгоспвиробництва? Тому я вирiшив перехитрити, перевiрити опонентiв — написав заяву, але спецiально не поставив на нiй дати. Знаю, що вчинив негарно, але що менi залишалось...

- Мiлiцiонера дiйсно призначили?

- На вiдсутнiсть дати нiхто навiть не звернув уваги, i вже буквально наступного дня пiсля спiвбесiди та медогляду той, що мене пiдсиджував — сват нардепа — справдi зiбрався їхати на Київ, отримувати добро. Знаючi ситуацiю люди у Вiнницi та районi були шокованi таким розкладом, а я зателефонував i сказав про їхню промашку iз датою. Адже заява без числа вважається юридично недiйсною! Так я пережив першу хвилю «наїзду». Потiм знову викликали мене i сказали: «Треба писати заяву». Якщо я не пiду, тодi звiльнять 5 iнших глав райадмiнiстрацiй... Виходить, що я така персона, що «важу», як п'ять голiв разом? На це «прохання» вiдповiв так: «Це шантаж i торги навколо моєї посади. Я не вiрю i особисто хочу почути думку про свою роботу!» Що було далi, якими матюками мене покривали... Тодi стався «наїзд» з iншого боку, мовляв, не хочеш iти добровiльно, приїдуть, перевiрять, знайдуть i посадять. А iз столичних газет дiзнався про звiльнення за «нестримання цiн на продукти першої необхiдностi». Так мене пiдставили i виставили з району. Тепер цим займається суд одного iз столичних районiв, який має зупинити цей «беспредєл»: «Хочу — милую Масного, хочу — казню!»

- У вас були конфлiкти до цього?

- Я б назвав це дещо iнакше. Як? Судiть самi, менi телефонують i ставлять перед фактом: ввечерi — у тебе в районi! Я здивувався, ну, що можна вночi побачити? Фабрики-заводи закритi, контори теж, хiба на фермi корiв доять. Але було затребувано присутнiсть начальника мiсцевої вiйськової частини. Для чого? Без пояснень вiдрахувалися шiсть триосних вiйськових вантажiвки iз «кунгами», i поїхали вони, куди треба... Якою була моя реакцiя? Районного прокурора я повiдомив одразу, але що вiн може зробити, коли призначенням чи звiльненням людей на мiсцях фактично заправляють так: «Дорогi мої голови, кого не влаштовує прокурор у районi, заважає працювати, бiзнесу — скажiть, i до вечора вiн вже не працюватиме!» Цi слова багато хто чув.

- Вашi колеги продовжують мовчати?

- Мабуть, що нi, бо звернення до нардепа про збiр 150 тисяч доларiв на подарунок — тому свiдчення. Тим бiльше, що коли навколо мене закрутилась вся ця катавасiя, пiдiйшли люди, сказали: «Думаєш, тебе жмуть за показники? Помиляєшся! Просто ти не хочеш брати участi в процесi, тобто зборi грошей, хабарiв. Для голiв районiв вже не дивно, коли приїздять i «в упор» вимагають: «З тебе 10 тонн «зелених»! Тобто, 10 тисяч доларiв на подарунки, подачки тощо... А ще тонко натякають: «Ти ж розумiєш, скiльки ця посада коштує? Треба брати участь у фiнансуваннi!» Але менi байдуже, бо Масний нi у кого не брав, нiкому давати не збирався! Як iшов на цю посаду, то треба було думати, звiдки грошi братимуться!

- Але кошти збирали i на лiкарню?

- Дiйсно, в першому кварталi на райони прийшла рознарядка, кому i скiльки треба зiбрати на закiнчення будiвництва онкодиспансеру. Знаю, що усього треба було до 500 тисяч гривень, а Барський район мав внести 60 тисяч. Як i з кого доводилось «рекетувати», я точно знаю, довелось пiдходити до директорiв! Усiма правдами й неправдами нашкребли тiльки 40 тисяч, процес триває! Останнi жили люди в районах тягнуть, рiднi колективи обдiляють, в перспективу кошти не вкладаються — бо ж треба онкохворих рятувати. I в цей час не в лiкарню, а в євроремонти кабiнетiв, приймальнi й конференц-зали вкладаються шаленi грошi, сотнi тисяч гривень, такий шик, якого не було навiть за Компартiї. Джерело фiнансування цих 300 тисяч для комфорту досi невiдоме, на облрадi цих витрат бюджету не передбачалось... Як тодi можна сприймати пiсля цього телезвернення до вiнничан про турботу, прозорiсть мiсцевої влади, пiклування буквально про кожного?

- А на банкетах що подавали?

- Я вам так скажу, всi цi виїзди на район, типу розiбратись в ситуацiї, навести порядок, на мiсцях розiбратись у причинах — дута показуха! Бо нiчого конкретно пiд час цих виїздiв на свiже повiтря не вирiшується, походять по полях, послухають звiти чи скарги — i на вечерю... Чого тiльки там немає на столах!

А коли справляють день народження — це схоже на «жертвоприношення» — всi вишиковуються у черзi, до iменинника запускають по двох — голів району та райради — iз конвертами з вiдповiдною сумою та подарунками. Все по списку та розписаних хвилинах...

- Хто вирiшував долю Барського спиртзаводу?

- Це наше пiдприємство — одне iз найпотужнiших у державi, i стояло! Реалiзацiї немає, колектив без зарплати, бо наряди на спирт iдуть iз Києва, «Укрспирту» Мiнагрополiтики. З цiєї проблеми я разом iз вже колишнiм директором — депутатом облради Чернецьким неодноразово пiднiмали питання, їздили в столицю, у Кабмiн, так би мовити, лобiювали нашого виробника — результат «нуль!» Скiльки разiв хоча обiцяли «зелену вулицю», але... Як i хто просував рiшення, менi невiдомо, бо в один прекрасний день я у Вiнницi на нарадi, менi дзвонять з Бару, на спиртзаводi представляють новопризначеного директора. Але ж так не робиться, це державне пiдприємство, а я навiть чомусь не в курсi... Чому, хто, звiдки? Нiчого не маю проти цього нового керiвника, присланого з Донецька, але тiльки вiн вийшов на роботу — iз столицi наступного дня пiшли наряди? Нашого вiнничанина «ушли», iншого прислали — i завод стабiльно запрацював. I скажiть пiсля цього, що не кадри вирiшують все?

Розмовляв Роман КОВАЛЬСЬКИЙ

Від редакції: Зараз таким чином призначений директор Барського заводу арештований. Керівництво заводу звинувачується у причетності до виготовлення фальсифікованої горілки. Як стало відомо, присланий із Донецька директор вже до цього відбував покарання. Щоправда, більше року ніхто не помічав, що насправді твориться на цьому заводі із відходами спирту...

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

Середа, 16 червня 2004 p.