«КУРЯТНИКИ» — ЯК НАЙВИЩА ФОРМА ВІННИЦЬКОГО «ЗОДЧЕСТВА». Тепер за 102 гривні кожен власник першого поверху може розширити своє помешкання на 40 кв. метрів?»
«Напевно, ця історія типова для Вінниці. Сотні вінничан сьогодні звертаються із скаргами на так звані «малі архітектурні форми» — прибудови перших поверхів. У народі їх вже назвали «курятниками». Я — Ганна Подольська, лікар з 35-річним стажем, мешкаю в будинку по проспекту Космонавтів, 42.
«Всі будують, і я побудую, і ви нічого не зробите»
Так мене запевнив власник коледжу, який оселився на першому поверсі мого будинку. Він захотів збільшити територію свого коледжу на 40 квадратних метрів і розпочав під моїми вікнами будівництво, незважаючи на те, що дозволів у нього не було. Я одразу ж звернулася у прокуратуру, підтримали моє звернення і решта мешканців під’їзду. Прокуратура Ленінського району дала припис про негайне припинення будівництва, на що директор коледжу Мізрах відповів прокуратурі, що припинив будівництво до отримання дозволів. Але воно велося виключно у вихідні дні. Прокурор, до якого я зверталася, із посмішкою казав: «У мене в суботу та неділю вихідний, я нічого зробити не можу». Один із заступників мера, до якого зверталася, запевнив, що в жодному разі без моєї згоди така прибудова у дворі під’їзду не буде існувати і не буде узаконена. Точнісінько такої думки був і архітектор. Він із подивом сказав, що у Мізраха немає жодних дозволів на будівництво. Тепер я розумію, що всі ці розмови велися, аби був час на будівництво цього «курятника».
«Чому я маю жити на «даху»?
Тепер я живу на даху. Живу у страху, що у мою квартиру в будь-який момент можуть потрапити злочинці. Щоночі дворові коти влаштовують тут розваги. Спати неможливо. Це суцільний жах. Звернення у міліцію ні до чого не призвели. Дільничний лише каже: «Що я можу зробити? Домовляйтесь з Мізрахом. Хай він вам грати ставить». Невже у свої 63 роки я маю жити, як у тюрмі?
25 років тому, коли ми отримували у цьому районі, який став престижним, квартиру, колишній міський голова Юрій Іванов запевняв мою родину, вручаючи ключі, що це тихий і спокійний район і тут завжди нам буде зручно. І що тепер?
За ці безсонні ночі, ночі страху за власне життя і життя родини, я втратила здоров’я. Вже третій місяць перебуваю на лікарняному — крововилив у очі. Мої колеги-лікарі кажуть: «Ви знаходитеся на атомній бомбі. Будь-який стрес — це повна сліпота».
Все життя я була законослухняною людиною. 35 років рятувала життя інших людей. І що тепер? Після всіх протестів до влади приходить черговий лист — узаконити прибудову, заплативши штраф 102 гривні. Виходить, що будь-який вінничанин може стати власником 40 додаткових квадратних метрів у нашому місті всього за такі гроші?
«Він зробив мене божевільною, а чоловіка відправив у міліцію»
Тепер на нашому «курятнику» справжній смітник. Люди із верхніх поверхів викидають туди все, що попало. Начальник ЖЕКу, яка, до речі, переконувала, що він все робить у рамках закону (цікаво, у чому її інтерес на такі переконання?), сказала: «Прибирати дах ніхто не буде». Коли я звернулася до винуватця історії, то він мене затягнув та закрив у своєму кабінеті, почав кричати, що зриваю йому навчальний процес. А потім викликав міліцію і «швидку» психіатричну бригаду. Лікарі з обуренням констатували, що підстав для цього немає. Точнісінько так він вчинив з моїм чоловіком. Просто викликав міліцію, і мого 65-річного чоловіка закрили на 3 години у відділенні, а потім відпустили, нічого не пояснюючи. Я розумію, що самовільний забудовник — поважна в місті людина. Виходить, що він вище законів, прокурорів, депутатів міста? Але що робити простому вінничанину, якщо все у нас продається і купується? А остання легенда, яка поширена у дворі — я найняла кілера та б’ю вночі вікна.
«Свої «гробові» я віддам за те, щоб знести курятник»
Останні місяці я купую кожен день свого життя. Пенсія та лікарняні йдуть виключно на медикаменти. Місяць тому мені зробили складну операцію на очах. І буквально через два дні — чергове випробування. Я так розумію, що цей чоловік, напевно, поставив собі за мету мене знищити. Він вирішив дах оббити оцинкованим залізом. Тепер я взагалі не можу вийти на балкон і подивитися у вікно, бо сонце забиває очі і у будь-який момент я можу осліпнути.
Поки міські депутати не узаконили цей «курятник», я хочу звернутися до мера і кожного міського обранця — дайте шанс. Будь ласка, своїм вольовим рішенням доведіть, що «курятники» — це не найвищий прояв «зодчества» часів вашого правління. Я готова віддати всі свої «гробові», аби знести прибудову, якщо у місті немає коштів на наведення порядку, тим більше, що дозволів на неї досьогодні немає. І ще: дайте мені шанс пожити на цій землі у власній квартирі, у власному місті.... Це останній крик про допомогу».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =