Середа, 30 червня 2004 p.

Ранкову тишу кімнати гуртожитку на четвертому поверсі 24 червня розірвав грюкіт у двері. Дівчата, що до ночі готувалися до іспиту, не могли одразу зрозуміти, що діється. «Вдягайтесь і спускайтесь донизу, — сказав, щойно ввійшовши, хлопець із гуртожитку. — Ви маєте опізнати тіло дівчини, яке лежить між гуртожитками на асфальті». Погляд обох дівчат сковзнув по застеленому ліжку сусідки по кімнаті...

ТРИВОЖНИЙ СИГНАЛ

Вахтерка одного з сусідніх гуртожитків, яка чергувала вночі, побачила, що на сьомому поверсі у вікні кухні сидить дівчина, звісивши ноги на вулицю. Вона стала бити на сполох, зателефонувала до вахтерки того гуртожитку, де сиділа дівчина, але запобігти трагедії вже не змогла.

До місця події виїхала бригада з прокуратури Ленінського району. Дослідчу перевірку проводив слідчий Сергій Гайда:

- Ми приїхали на місце подій оперативно, близько 6-ої ранку, одразу після телефонного дзвінка, але дівчина вже вчинила самогубство. На жаль, фінал фатальний. За словами її подруг, Наталя була схильна до суїциду, дуже переймалася здачею курсової роботи. Допоки не з'ясовано, чи вживала вона перед самогубством якісь таблетки чи алкоголь.

ЦІЛКОМ БЛАГОПОЛУЧНА РОДИНА

Якби можна було уявити собі ідеал доньки, то це однозначно була б Наталка Захарчук. Народилася у місті Бар 3 лютого 1983 року. Дівчина виховувалася в ореолі повноцінної сім'ї — батько й мати працюють на Барському цукрозаводі. Завжди піклувалися про своїх дітей. А їх у них троє — старший син, середня донька Наталка, наймолодша — теж донечка.

Оскільки між старшим братом і Наталкою велика різниця у віці, то так сталося, що вона стала основною помічницею по догляду за наймолодшою сестричкою, була чепурушкою. Вчителі Барської школи №3, де навчалася дівчина, шоковані тим, що сталося. Вони знали її як сумлінну ученицю. В атестаті лише чотири «четвірки», усе інше — тільки «п'ять».

На сімейній раді було вирішено, що Наталка вступатиме до ВДТУ, на факультет машинобудування...

«Я УСІМ ЗАВАЖАЮ»

Відколи Наталку почали пригнічувати депресії, ніхто не пам'ятає. Але, за словами її найкращої подруги Ірини з Хмільника, яка навчалася з нею в одній групі з першого курсу, Наталка не була такою засмученою раніше. Навпаки, це була душа компанії, готова прийти на допомогу у будь-який момент. «Нещодавно у мене були особисті проблеми, вона мені так допомогла, а сама... Чому вона не попросила про допомогу?! Чому?» — бідкається Ірина.

Вахтерки з гуртожитку зазначають: «З цією дівчиною не було жодних проблем. Вона нікого не водила на вечорниці, занадто пізно не приходила, й у кімнаті у дівчат завжди був порядок. Справді, жила за усіма правилами гуртожитку. До неї багато хто звертався по допомогу. Вона жодного разу нікому не відмовила».

Розповідає Наталка з Барського району, сусідка по кімнаті:

- Тетяна, третя наша сусідка по кімнаті, подивилася з вікна кухні і сказала мені: «Там лежить вона, наша Наталка». У мене в горлі застряг мовчазний крик. В голові крутилося одне: вона навмисне не переодягалася ввечері, не розстеляла ліжко, тобто звечора себе «накрутила», стиха вийшла з кімнати, піднялася на 7 поверх і... Я відкидаю будь-які припущення щодо якихось таблеток. У нас сильнодіючих засобів навіть у кімнаті не було. Їй привозила мама заспокійливе — хіба що валер'янку чи корвалол.

Тепер усі дорікають собі, що не змогли розгледіти в Наталці критичної маси, за якою стояла схильність до суїциду. Батько переймається, навіщо він відпустив її на навчання. Я ганьблю себе, що не змогла до кінця відкрити її душі: вона часом бувала мовчазна, задумлива, прогулювалася гуртожитком на самоті. Я запитувала у неї: «Що трапилось?» Вона у відповідь: «Я усім заважаю». У неї не було нещасливого кохання, у неї взагалі не було хлопця. Батьки Наталки були стривожені її станом, вони хотіли забрати її назад до Бару, але, усе ж, четвертий курс, майже усе позаду. Куди вони її лишень не возили — і до монаха, і до бабки у Бар...

«ТОБІ ПОРОБЛЕНО І ЗАДАВНЕНО»

Так кажуть більшість українських «знахарок», які просто заробляють гроші на молодих особах, які бажають знати своє майбутнє. Через забобонність українців, яка нам історично притаманна, батьки, що бажають дитині щастя, звертаються не до лікарів по допомогу, а до всевидющої «бабці-знахарки». За два тижні до трагедії батьки водили Наталю до місцевої бабки у Бару, яка сказала, що їй пороблено на самотність, так званий «вінок безшлюбності». Студенти, які знали Наталю, мешканці гуртожитку стверджують, що вона була особливо замкненою останні два тижні. Скоріше, її і без того хиткий стан психіки остаточно порушила ця «новина».

Ось що сказав Юрій Крищенко, заступник директор студмістечка університету:

- Вчора дівчина здала іспит на 9 балів. Це прекрасна оцінка, тобто проблем із навчанням у неї не було. Якби нам «дали сигнал», ми б пильнували дівчину. У нас мешкає близько 6 тис. студентів, усі вони особистості, зі своїми проблемами і переживаннями. При університеті працює психолог, який би міг провести ряд бесід із Наталею. Можливо, ми б помістили її в ізолятор чи профілакторій, де студентка пройшла б реабілітаційний курс.

На ранок Микола Прищак, заступник проректора з виховної та наукової роботи в галузі гуманітарних наук професора Тамари Буяльської, збирав нараду у методкабінеті. Основною темою обговорення було привернути увагу до проблем студентства. Адже педагогічний склад університету несе відповідальність за кожного з тих, хто навчається.

Найприкрішим залишається те, що вірні дії і педагогів, і батьків, і друзів є частиною постскриптуму трагедії. На жаль, трагедії, що сталася. Про що вона думала перед останнім кроком, так ніхто й не дізнається.

Ми не беремося ставити Наталі лікарського діагнозу, але відомо точно, що депресивний стан загострює почуття самотності, відчужує людину від суспільства, а у підсвідомості лунає підступне шепотіння «цілительки»: «Тобі пороблено на самотність»...

Оксана МАКСИМЕЦЬ, Олексій КЕРМАН

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com