Середа, 7 липня 2004 p.

Грандiознi людськi колони — з усiх київських районiв, з усiх кiнцiв України! — з'явились вранцi 4 липня на столичних вулицях. Пiд прапорами з написом «Так! Ющенко» вони прямували на Спiвоче поле, на мiтинг пiдтримки лiдера «Нашої України».

Незвичайне було видовище! Весь амфiтеатр, розташований на крутих берегах Днiпра поблизу древнiх стiн Києво-Печерської Лаври, став оранжевим — його заповнили тисячi i тисячi людей з лозунгами, знаменами, прапорцями...

Днiпровськi пагорби не вмiщали людське море, на схилах стало тiсно, а колони все прибували i прибували! Тiльки в делегацiї Вiнниччини, за даними реєстрацiї, було бiльше 2 тис. чоловiк. Вся географiя України була на плакатах. Звертав на себе увагу великий рукописний щит «Народе мiй! Не стань на колiна знову. Iван Богун, 350 рокiв тому». Українськi вбрання, єврейськi шапочки, татарськi шаровари, вiйськовi однострої, камилавки священикiв, каски шахтарiв... Всi змiшались у натовпах, всi спiлкувались дружно.

Треба було бачити, як пiд час виконання хiтiв вiдомих естрадних гуртiв «Хвилю тримай!», «Тартак», «Океан Ельзи», «ВВ», солiстiв Олександра Пономарьова, Олега Скрипки, Ельзари Баталової з Криму, Тараса Петриненка народ пiдспiвував i пiдтанцьовував, розмахував у такт тисячами прапорiв — дiйсно, «тримав хвилю» прапорами!

Опiвднi вдарили лаврськi дзвони. До мiкрофону пiдiйшов Вiктор Ющенко:

- Дорогi спiввiтчизники, друзi мої! Сьогоднi на днiпровських кручах ми стоїмо плiч-о-плiч. Нас, громадян України, об'єднала любов до України i тривога за її долю. Наша країна стоїть на межi мiж минулим i майбутнiм. Ми зiбрались тут, бо настав час вибору, який змiнить наше життя. Сьогоднi вся Україна — вiд Луганська до Львова, вiд Чернiгова до Криму — вимагає змiн. Прагнуть змiн нашi батьки i матерi, якi працювали весь свiй вiк, але сьогоднi живуть у нестатках. Вони втратили свої заощадження, низька пенсiя прирiкає їх на бiднiсть. На схилi лiт наші батьки хочуть поваги i спокою, вони їх заслужили.

Ми прагнемо змiн всi. Нам, громадянам України, остогидло виживати за постiйного росту цiн, без шансу на нормальне житло, без надiї на медичну допомогу. Ми хочемо мати роботу i чесно працювати. Ми переконанi в тому, що наш розум i нашi руки нас прогодують.

Прагнуть змiн нашi дiти. Ми готовi все зробити заради них. Проте сьогоднi вони беззахиснi перед несправедливістю, бiднiстю та духовним розтлiнням. Багатьом дiтям доводиться роками чекати батькiв i матерiв, які по свiтах шукають заробiтку. Як i всi ви — а я батько п'ятьох дiтей — я хочу, щоб молоде українське поколiння мало майбутнє.

Менi, як i вам, болить серце бачити, як влада розкрадає багатства нашої країни, як вона торгує нацiональними iнтересами. Наша держава заслуговує на гiдне мiсце, на повагу в усiх столицях свiту. Нас переконують, що в Українi вiдбувається економiчне зростання, що досягнута економiчна стабiльнiсть, що здiйснюється ефективна євроiнтеграцiя. Чому ж тодi за соцiальними стандартами ми так вiдстаємо вiд наших сусiдiв? Невже ми не зможемо заробити чесною працею на заможне життя? Невже нам бракує чогось вiд того, що є у сусiдiв?

Давайте звiдси, iз київських гiр, ще раз оглянем Україну. Ми побачимо щедру землю i багатi надра. Ми побачимо, як мiльйони українцiв щодня i щогодини працюють, добуваючи вугiлля, плавлячи метал, вирощуючи хлiб. Ми побачимо вчених, що розробляють найсучаснiшi технологiї, якi здатнi конкурувати на всiх свiтових ринках. У нас є все, щоб бути заможною, процвiтаючою європейською державою.

Давайте згадаєм свою iсторiю. На її скрижалях засвiдчена незламнiсть українського народу. Пiсля найважчих випробувань, голодоморiв, воєн, ГУЛАГiв, освенцімiв сини i дочки пiднiмали Україну з руїн. Любов до своєї країни i любов до свободи живуть у кожному iз нас. Наш народ, його завзяття, його iсторiя, культура i мова є найцiннiшими скарбами України.

Сьогоднi нацiональнi багатства наповнюють тiльки кишенi олiгархiчних кланiв. Доступ до соцiальних благ став не правом для всiх, а привiлеєм для обраних, i винна у цьому кримiнальна влада. Сьогоднi громадянин не вiльний у своїй країнi, бо вiн беззахисний перед свавіллям чиновникiв, податкiвцiв, мiлiцiї i прокуратури. Слiдство стало фарсом, а приниження стало нормою. Людина не може знайти справедливостi в судi, i винна в цьому безвiдповiдальна корумпована влада.

Сьогоднi єдиний український народ дiлять на схiднякiв i захiднякiв, дiлять за нацiональнiстю i мовою, дiлять iсторiю i вiру. Винна в цьому знову ж таки цинiчна влада. Насправдi конфлiкт в Українi тiльки один — мiж владою i народом! Вона хоче, щоб ви боролись один з одним, а не з нею!

Я сьогоднi повторюю ще раз очевидне: щоб вивести Україну на правильний шлях, нам потрiбно одне, тiльки одне — чесна, вiдповiдальна i ефективна українська влада. Менi не раз доводилось показувати, як повинна дiяти українська влада. Я пригадую, як Нацiональний банк України, яким я керував, дав Українi стабiльну гривню. Уряд, який я очолював, повернув борги людям, збiльшив за рiк мiнiмальну зарплату i пенсiю в 1,5 раза. Нацiональна економiка почала зростати. Ми створили новi робочi мiсця i тримали цiни пiд контролем. Був наведений елементарний порядок у бюджетнiй сферi. Припинилися масовi вiдключення електроенергiї. I найголовнiше — всього цього ми досягли, не позичивши жодної копiйки нi в кого.

Менi не дали завершити розпочате. Але я сказав тодi на сходинках парламенту України: «Я iду, щоб повернутись!» Три роки пройшли у постiйнiй роботi, я зустрiчався iз сотнями тисяч людей i знаю — моя справа має найширшу пiдтримку у мого народу. I в найважчi хвилини я пригадував, з якою вiрою в мої очi i очi моїх полiтичних побратимiв дивились очi дiтей i наших бабусь.

Ваша вiра дала менi сили. У мене є програма для України, яка дозволить здiйснити все задумане. У мене є команда, яка здатна виконати цю програму. Я пам'ятаю все, чому вчив мене батько, Ющенко Андрiй Андрiйович, вчитель з села Хоружiвки Сумської областi, в'язень концтаборiв Дахау, Бухенвальд, Освенцім, його табiрний номер 11 367. Я пам'ятаю все, що сказала менi моя мама, все, що говорили мої побратими i полiтичнi друзi, все, що я почув вiд вас i прочитав у ваших листах. Не в кабiнетi, а в дiалозi з вами, з усiєю країною я знайшов iдеї, якi визначать нове майбутнє нашої країни.

Вже через рiк ми збудуємо державу, в якiй дамо роботу рукам i розуму кожного, нiкому не доведеться шукати кращої долi за кордоном. Пенсiї i зарплати забезпечать кожному гiдне життя. Кожний громадянин матиме доступ до належного медичного обслуговування, а кожна дитина зможе отримати якiсну освiту. Влада буде працювати для людей, корупцiї буде покладено край! Всi будуть рiвними перед законом. Бандити будуть сидiти в тюрмах. Розцвiте село — колиска i душа нашого народу.

Я бачу Україну державою, яку цiнують i шанують її власнi громадяни, до якої з повагою ставляться на Сходi i на Заходi. Я бачу Україну, в якiй, як казав великий Олександр Довженко, «...житимуть по закону Божому i людському». Я знаю, дорогi мої, що дорога до нашої перемоги буде нелегкою. Влада хотiла вкрасти ваше виборче право — ми його захистили у парламентi України. Влада хотiла вкрасти вашi мiльйярди з бюджету — ми її змусили повернути. Влада боїться чесних, прозорих i вiльних виборiв, бо вони стануть її вироком. Величезнi грошi, злодiйство, адмiнiстративний ресурс, — все кинуто на те, щоб не дати народу висловити свою волю. Але ми не боїмось влади, це вона нас боїться, вона боїться власного народу, боїться правди i свободи, якi є в серцi кожного iз нас!

У мене немає нi телеканалiв, нi прокуратури, нi податкової адмiнiстрацiї. Я спираюсь на сили народу, я вiрю у свої i вашi сили. Я прошу у Бога ласки i милостi для України. Я прийняв рiшення — я iду в Президенти! Прошу вас, повернувшись додому, скажiть усiм — я вiрю в Україну, я знаю свiй обов'язок, ми разом переможемо! Слава кожному iз вас, слава Українi!

Ірина ЗОНОВА з Києва

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com