Середа, 14 липня 2004 p.

Жителів села Пирогово розбудили сирени. Неслися три «швидких»…

«Раптом збагнула, що через цей жахливий випадок могла втратити єдиного сина, а з ним – і надію на майбутнє, і сенс свого життя взагалі», - сказала мама Андрія.

Молодший син родини Кременчуків, 17-річний Сашко (імена і прізвища усіх героїв статті змінені), зі своїм товаришем близько 20-ої години 5 липня прогулювалися біля зупинки, як-то кажуть, на своїй території. Назустріч їм йшла компанія напідпитку – двоє хлопців й дві дівчини. Слово за слово, хлопці зачепилися. «Чужак», не довго думаючи, вирішив «провчити» малолітку і «дав йому» прямо в око. На підмогу підоспів Сашин старший брат, теж з другом. Поки старші намагалися розібратися, один з «чужаків» дістав ножа і почав ним наносити удари...

Розповідає мама потерпілого андрія:

— Я стомлена прийшла з роботи, хлопці десь пішли недалеко. Аж раптом вони примчали, у мого сина сорочка в крові. «Що сталося?» – запитую. «Мамо, усе гаразд. Нам потрібна машина». Хлопцям по 22 роки, син має водійські права. От вони і помчали. Десь через півгодини повернулися всі втрьох, так нічого і не сказали... Раптом бачу, Сергій почав втрачати свідомість...

Потім я дізналася, що вони, поранені, закривавлені, їздили шукати негідника по гарячих слідах. Усі втратили багато крові, і це ледь не коштувало їм життя. Тепер, бачите, чергую тут, у лікарні, біля реанімації. Дітей своєчасно прооперували, я тут за двох мамів, бо Світлана у «Пироговці», біля молодшого сина. У Сергія зачепило печінку, у нього два поранення. А у мого сина поранення черевної порожнини з пошкодженням шлунку. Лікарі кажуть, що стан їхній стабільний, вони при свідомості. Я тут більше доби, вони й мені рекомендують піти додому відпочити, говорять, що вони вже дорослі, не потребують надмірного догляду. Але, знаєте, я – мама, якій складно це пояснити. Прикипіла тут, і усе.

Родина Кременчуків – цілком самодостатня. Батьки виховали двох прекрасних синів. Старший навчається у Києві, перейшов на IV курс інституту, молодший – тільки-но вступив до одного з вінницьких вузів. Діти не були конфліктними, у них жодного разу не було проблем із сусідами, між собою хлопці завжди були дружні.

Мама Сашка і Сергія:

— Я побачила, що вдома немає хліба, попросила хлопців сходити купити. Аж тут такий жах. Навіть пригадати не можу, як, що, о котрій годині усе сталося. Сусіди викликали «швидку». Як з’ясувалося, кожному потрібна була окрема карета «швидкої». Молодший тримався до останнього, казав, що у нього подряпина. А виявилось, що у нього найскладніший стан – поранені серце та легені.

Не шукай біди, вона тебе сама знайде. Мене дивує безкарність. Якийсь покидьок може дістати ножа і зазіхнути на життя будь-кого просто так. На мою думку, це не просто п’яна людина, яка зробила це зопалу. Це свідомий цинічний вчинок. Стільки поранених дітей – це ж яку психіку потрібно мати?!

Юлія, дівчина Сергія, підтримала розмову:

— Ми зустрічаємося із Сергієм вже протягом року. Нічого не віщувало біди. Він відвіз мене додому, ми попрощалися. Через 15 хвилин телефоную йому на «мобілку», ніхто не відповідає. Дивно... Телефоную знову. Відповідають: Сергія забрали до реанімації. Тепер кожного дня чергую тут, допомагаю, відві­дую батьків. У мене гарні стосунки з мамою Сергія. Я розумію, як їй зараз нелегко. Але хлопці – молодці, у них спортивний гарт. Я переконана, що вони швидко підуть на поправку. На жаль, зловмисники зникли з місця подій, прихопивши із собою свою зброю. Вони десь переховуються, але ми їх обов’язково знайдемо.

Хлопці залишилися живими, і за це ми щиро дякуємо сусідам, лікарям «швидкої», оперативним хірургам МКЛ №2, хірургам торакального відділення обласної лікарні ім. М.Пирогова на чолі з завідуючим відділенням Михайлом Полянчуком, який особисто оперував Сашка.

До Сергія та Андрійка мене не пустили. Такий порядок у реанімації. А в палату інтенсивної терапії дозволили тихенько зайти і поспілкуватися із Сашком. Лікарняне ліжко, бинти, крапельниця. Мама, що тримає за руку сина, повернулася до мене і зі сльозами на очах промовила: «Він сьогодні попросив у мене їсти! Я почуваюся такою щасливою!».

Олександр тільки-но відійшов від наркозу після операції, запитав, як там брат та його товариш.

Я не стала обтяжувати молодшого розмовами. Він сьогодні тільки почав говорити, кожне слово завдає йому неабиякого болю.

Та особисто я знаю, що добре слово теж може стати терапією. І знаючи, що Сашко всерйоз займається футболом, є форвардом своєї команди, побажала йому таких же п’єдесталів слави, як у його кумира – Зинедіна Зідана. Хлопець подякував мені і сказав, що сподівається принести користь державі на науковій ниві.

Офіційно хлопців визнано потерпілими. Але безкарність може перетворити наше суспільство у дике криміналізоване узбіччя цивілізації, де людське життя вже нічого не варте. І де гарантія, що «під ніж» наступного разу не потрапить син високопоставленого правоохоронця. Винні мають бути знайдені і покарані.

До речі, цікаво, а як почуваються ті дівчата, що були поряд з ними?

Оксана КАЛИНОВСЬКА

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com