БЕЛЬГІЄЦЬ УПІЗНАВ ЦИБУЛІВКУ НА ФОТО У КОМП'ЮТЕРІ... Там врятували йому життя...
Плач, серце... Плачте, очі,
Поки не заснули.
Голосніше, жалібніше,
Щоб вітри почули.
Село Цибулівка жило своїм звичним тихим життям. Поросли бур’яном пагорби, під якими поховані тисячі євреїв, яких звозили сюди німці зі всіх куточків Радянського Союзу. І так би стояли ці пагорби забуті, якби одного разу цей подільський краєвид не побачив у Інтернет-конференції колишній в’язень одного із шести тутешніх гетто Йосип Ісакович Кауфман, нині мешканець Бельгії. Дивом йому вдалося врятуватися та виїхати із країни.
Ще у чотирнадцять років він потрапив до Цибулівки разом зі своїми близькими. Жили у конюшні, хоча хіба то було життя — існування, моторошне та принизливе. Перебивалися куцими харчами, та таємними передачами, котрі носили в’язням, під страхом покарання, місцеві жителі.
Ті жахливі картини життя, коли мертвих та напівмертвих євреїв скидали у силосні ями, коли помирали від холоду і голоду на очах у всіх сотні і сотні людей, навіки закарбувалися у пам’яті.
...Успішний та влаштований Йосип Ісакович давно мріяв повернутися у ці місця, але боявся, що не знайде ні того села, ні тієї яблуні, до якої тулився хлопчиськом...
І раптом в екрані комп’ютера таке схоже село... Він одразу звернувся до координатора об’єднання «Вічна пам’ять» Мюди Гехман. А у вересні минулого року «Мерседес» заїхав до Цибулівки та зупинився біля будинку Галини Черній, саме ім’я її матері Євдокії Арсеніївни викарбуване золотими літерами в ізраїльській Стіні Плачу. Поїхали по селу, вже на виїзді Йосип Кауфман замахав руками та закричав: «Nou! Nou!» Машина загальмувала біля курганів. Знайшлася і та яблуня, тепер вона крислата, стара, стояла в кінці городу. Йосип Ісакович припав до дерева, обняв його і щось шепотів.
Шукали у селі й Яшу Юшку, про якого пам’ятав старий єврей, та виявилося, що то вуличне прізвисько, насправді — Яків Кравець, нині покійний. Отже, зустрітися ще раз цим людям через роки не вдалося.
Осінь та зима була присвячені довгим переговорам. Бельгієць майже щодня телефонував до тростянецького архітектора та цікавився, як просуваються справи на будівництві меморіалу. Для того, аби вимурувати символічну силосну яму — яму смерті — знадобилося понад 300 кубометрів каміння, а поряд — мармурові стели.
Під час відкриття цього меморіалу були гості з Німеччини, Ізраїлю, а онук Йосипа Кауфмана виконав на скрипці «Местечко пылает».
І на згадку місцевій школі був подарований комп’ютер.
Місцеві жителі допитували гостей, чи відома доля інших євреїв, котрі були у цьому гетто, та називали прізвища, котрі зберігали у пам’яті вже багато років. Тоді голодні євреї кидали у знак вдячності за печені картоплю та буряк свої прикраси та вигукували: «Це від Шейфа, від Євсала, Гераша, Мотеля...»
На території Тростянецького району було сім гетто, де загинуло понад 25 тисяч євреїв, а земля Цибулівки дала притулок 1200 життям. Вічна їм пам’ять. І не дай Боже ще комусь це пережити...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
