«Не можу і не хочу вірити у смерть свого синочка, який загинув 30 травня. Для мене він буде живим до кінця моїх днів, а його смерть — незрозумілою і таємничою... Багато хто може говорити різного, але я вірила своєму сину, в нас з ним не було ніяких таємниць. Минуло 40 днів. Минуло вже і 25 липня, коли б йому виповнилось 20 років. Ще недавно я думала, щоб таке подарувати Саші, щоб запам’яталося, а вже сьогодні для мене зупинився весь світ, пусто і байдуже. Я не можу себе знайти ні вдома, ні на роботі, ні навіть у церкві, нехай Бог мене простить.
Ти був для мене найкращим сином в світі: добрий, веселий, милий, ніжний. Ти був для мене сином і дочкою. Кажуть люди, що це доля, що так назначено, і на тому світі треба добрих людей. Тільки як мені з цим змиритися?
Сергій дуже переживає за своїм братом, вони росли як близнюки, кругом разом, допомагали один одному, почали разом будувати будинок. Такі молоді, але чекати допомоги не було звідки. Їхній батько, мій колишній чоловік, присвятив себе горілці, слухав усіх, тільки не свою сім’ю. І ми з дітьми хотіли тільки одного — щоб він залишив нас, щоб у сім’ї був спокій. І навіть смерть нашого сина його не змінила. Я жила тільки своїми дітьми, і вони розуміли мене, завжди захищали, тому що набідувалися разом зі мною.
На похоронах сина я нікого не бачила і нічого не чула. Але всім людям очі не закриєш. І вони бачили і чули... Через цей лист я хочу звернутись до свого колишнього чоловіка і його родини. Ви згубили все моє життя і навіть після смерті моєї дитини не можете заспокоїтись, щоб не брехати. Звичайно, людей можна обманути. А як ви думаєте відповідати перед Богом? Чи є ще зараз люди, які заради старенької хати будуть клясти своїх дітей і онуків, як це робили ви? Ви завжди думали тільки про гроші і хати. Ви не бачили і не хотіли бачити як ростуть мої діти, як хворіють, що їдять, як навчаються, як працюють. Ви навіть не знали, коли у моїх дітей дні народження. І через це зло ви були для нас чужими людьми. Я дуже прошу — залиште назавжди мою сім’ю у спокої і біля могили мого синочка не топчіть землю, дайте йому вічний спокій.
Я хочу висловити материнську подяку за допомогу і співчуття усім людям, які у ті важкі хвилини були поруч з нами».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =