Середа, 4 серпня 2004 p.

«Мене били у живіт та тикали пальці в очі», — розповідала депутат обласної ради Галина Іллівна Водзінська, яку, за її словами, побили колишні колеги. „«Ніхто з нас її не бив. Це в неї якась чергова вигадка», — заперечували ті.

ЖЕРТВА ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ

Люди втрачають свою гідність та право називатись людиною. Люди топчуть своє «я», незважаючи на те, що усе бачить Бог, і рано чи пізно за свої вчинки треба відповідати.

Ситуація, яка трапилась з керівником агрокооперативу приватних пайовиків «Злагода» села Озаринці Могилів-подільського району та депутатом обласної ради Галиною Водзінською, не піддається здоровому глузду.

Розповідає потерпіла:

- Минулий рік через погодні умови був надзвичайно несприятливим для сільського господарства. Багато культур вимерзло, а через посуху — не зійшло. Але навіть за таких обставин наше господарство вижило. Та все ж вимушені були взяти кредит та сплачувати відсотки. Засіяли понад 350 га озимих культур і робили усе, щоб вижити та дочекатись урожаю. І ось у цей момент невелика група осіб вирішила вийти з колективу, забрати свої земельні та майнові паї і господарювати окремо. Але це вже була весна, і те поле було засіяне озимим ячменем ще з осені. З людьми, які хотіли вийти з колективу, ми узгодили це питання так. Наш трудовий колектив збирає урожай, потім ми віддаємо земельні ділянки їм та частку урожаю.

Але сталося так, що 13 липня ці люди вирішили зібрати урожай самовільно. Коли я побачила на полі найнятий ними комбайн, то запитала, що діється. «У нас же домовленість, в нас у колективі 930 чоловік, а ви ж в них хліб забираєте», — казала їм. А вони: дивіться, щоб ваш комбайн не зламався на кілках. Тоді я сказала, що нікому не віддам хліб. Що тоді почалося! Мене почали «обзивати». Жінки кинулися мене бити, пхали пальці у очі. А чоловіки стояли та дивились. Казали, що живою я з поля не піду. Одна жінка сказала комбайнеру: «Вмикай комбайн, перемелемо її, все одно свідків немає». Пам’ятаю, сказала лиш одне: «Бог усе бачить, він головний свідок». А потім під’їхала машина з кооперативу. Мої пайовики ледь відтягнули від мене кривдниць, і повезли до лікаря. Місцевий лікар направив мене в районну лікарню. А звідти – на область. Як виявилось, мій діагноз: черепно-мозкова травма, струс головного мозку, численні забої тулуба та кінцівок, гематома нирки – все це із висновків лікарів. Зараз я ще слабка, але коли вийду з лікарні, все-таки вирішу це питання, бо я ж голова кооперативу. Хоча б заради тих 930 пайовиків, які можуть залишитись без хліба. Я не здамся нізащо в світі.

«ОЗАРИНЕЦЬКИЙ МІЖСОБОЙЧИК»

...Озаринці. Всього у восьми кілометрах від Могилева-Подільського.

... Кажуть, що село поділено не лише на особливі, зрозумілі лише сільським жителям, «родоплемінні» клани. Вони вже не перший рік ведуть між собою важку «холодну» війну, яка іноді переростає в гарячу.

Влізати глибоко в цей затяжний озаринецький «міжсобойчик» в районі ніхто з начальства всерйоз не бажає. Незважаючи на те, що побито жінку-керівника чималого господарства, до речі, одну на весь район депутата обласної ради, матір двох дітей. Ця вся історія, схоже, мало кого цікавить так, щоб відкрито ставати на чиюсь сторону…

Скільки добра було на тому спірному ланку? Всього менше двох гектарів озимого ячменю. Для господарства, яке має більше 2 тисяч гектарів землі, збирає зараз пшениці по 33 центнери з чималої площі, гороху по — 19, ячменю – по 30 центнерів з кожного гектара, а ще має 130 гектарів непоганих цукрових буряків, 180 гектарів кукурудзи, той „злополучний земельний пай – не велика втрата. Якби ті її 1,8 гектара ячменю навіть згоріли, то це практично ніяк не відбилося б на економіці цього порівняно великого господарства, яке зараз намагається відроджувати навіть тваринницьку галузь, скуповуючи молодняк в населення і має всього 6 тисяч гривень заборгованих податків.

Правда, висять на ньому 120 тисяч гривень кредитів, які було взято на цей сільськогосподарський рік. Але й це не велика сума для такого господарства і, як запевнила мене головний бухгалтер Світлана Володимирівна Кучмей, погасять його вчасно, бо в цьому році є чим. Це торік мали 300 тисяч збитків, а в цьому зовсім інша пісня...

Правда, незважаючи на те, що господарство вже почало реалізовувати зернові і свіжа копійка задзвеніла в касі, в рахунок зарплати все ще видають сіно, солому... Всього заборговано людям за важкий труд 143 тисячі гривень. Сіном і соломою тут не відбудешся... І які б добрі, благі наміри не були в керівництва, як би воно не запевняло, що незабаром жити стане краще, жити стане веселіше – людям годувати сім’ї вже сьогодні потрібно, їм оплату вже зараз подавай, бо мають право... От і виникають провокаційні питання про те, чому Галина Водзінська в цих скрутних умовах може будувати аж в Могилеві-Подільському своїй дочці дім, а ті, що працюють в господарстві дні і ночі, не можуть отримати навіть чесно зароблену мізерну зарплату?

От і назрів, як кажуть, бунт на кораблі. В цьому році вже покинули господарство зі своїми паями шість чоловік і, якщо так далі піде, то поки що успішне переукладання договорів оренди може загальмуватися. Приклад «екстремістів», які вступили в прямий гарячий конфлікт з Галиною Іллівною, заразний...

Заступник голови Могилів-Подільської райдержадміністрації з аграрних питань без свого шефа не посмів промовити й слова про те, що ж сталося з депутатом обласної ради, керівником «Злагоди» на полі, чому вона в лікарні?.. І помічник Могилів-Подільського міжрайонного прокурора Юрій Кушнір, який розслідує цю справу, був дуже обережним і нічого конкретного не сказав про те, хто тут правий, а хто винний. Хоч, запитували про те, що сталося, його не лише ми. Прокуратура з цього приводу, за словами пана Кушніра, вже має запити, інформаційні листи, треба думати, не від простих селян з Озаринець... В район приїздив нещодавно розбиратися в тому, що сталося, навіть заступник голови обласної ради.

Єдиний, хто, хоч і не дуже охоче, розповів про суть конфлікту на полі, яке належить панові Тихолазу, був сільський голова пан Іван Мельниченко:

- Конфлікт відбувся на земельній ділянці, яка була виділена в натурі землевпорядною організацією Вінниці у березні 2004 року. Побили чи не побили там Галину Іллівну, я цього стверджувати не можу. Сьогодні на сесії сільської ради ми прийняли рішення зібрати схід села і це питання розглянути там...

- Іване Васильовичу, чия то була земля? Хто на ній посіяв ячмінь?

- Посіяв озимий ячмінь агрокооператив «Злагода» в 2003 році, але без договору оренди на цю земельну ділянку. На неї був виданий Державний акт матері Анатолія Васильовича Тихолаза в січні 2003 року. Ця жінка в грудні цьогож року померла. Син законно успадкував цей пай.

- А далі агрокооператив мав з ним укласти договір оренди?

- Так, але цього не було зроблено. Між тим, існує земельне законодавство, де сказано, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок законним власникам землі, або землекористувачам, відбувається без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування землею.

Саме цю статтю Закону, як потім з’ясувалося, дуже добре вивчили Тихолази і вирішили самостійно реалізувати її на практиці – не оравши, не сіявши – заволодіти врожаєм «Злагоди» із своєї земельної ділянки. Але не врахували вони, мабуть, як слід те, що повернення самовільно захоплених ділянок відбувається не в рукопашну, а через суд. До речі, і Галина Іллівна теж мала б звернутися до нього, і без запрошення не ступати на чужу приватну територію. Одним словом, обидві сторони вирішили розібратися у всьому без суду. І «розібралися»... Коли цей конфлікт закінчиться – ніхто не знає, все лише починається...

Що ж буде, коли депутат обласної ради таки доведе в суді, що перелічені нею вище травми вона дістала на полі Тихолазів? Ці селяни сядуть в тюрму?

- Тоді їй не жити в селі,- почув пряму відповідь.

Ольга Кобилянська була тисячу разів права – земля штука дуже небезпечна, за неї і брат на брата може піти з вилами, не кажучи вже про односельчан...

Юлія БУГАЙ, Андрій ВЛАСЕНКО

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com