Середа, 4 серпня 2004 p.

Тринадцятого липня Ямпільський районний суд виправдав і звільнив з-під варти Анатолія К. Звинувачення Ямпільської прокуратури про те, що він вбив людину, не знайшли підтвердження в цьому суді.

Через кілька днів Анатолій з матір’ю – простою жінкою з опухлими від праці руками, котра щодня продає молоко від власної корови, майже перед самим судом і міліцією прийшов до мене додому і... попросив взяти в нього інтерв’ю. Відмовити йому в цьому я не міг, хоч знав, що останнє слово ще не сказала прокуратура, котра мала час на оскарження вироку і таки звернулася з апеляцією в обласний суд, бо, як кажуть, відступати їй, із зрозумілих причин, нікуди.

- Де ти працював, коли це сталося?..

- На маслозаводі, сир пакував. Хотів там на подальше заробити якусь копійку, нас же четверо у батьків, на особливу допомогу від них розраховувати важко було...

- Що ж там сталося, хто позбавив того нещасного чоловіка життя?

- Вранці до мене додому несподівано приїхали працівники міліції і сказали, що я арештований за розбій. Закрили мене в КПЗ за вбивство і все… Не пояснили нічого… Мама найняла адвоката, але вони не допускали його до мене. А потім підробили підписи, що буцімто я відмовився від адвоката.

- А що ж вони хотіли від тебе?

- Хотіли мені… цього трупа вчепити. А я його навіть в очі не бачив. І не знав про нього до тих пір, поки мені працівники міліції не сказали хто він.

- А коли вони тобі це повідомили?

— В КПЗ, коли закрили мене там. Сказали, що пред’являють мені таку статтю, що за вбивство я сиджу там.

- Як ти все це сприйняв?..

- Я був переконаний, що це помилка, що все з’ясується і мене скоро відпустять. Але проходить десять днів… Відвезли мене у тюрму і тоді я вже зрозумів, що буду сидіти…

- І були моменти відчаю, коли ти розумів, що з тюрми можеш вже не вийти?

- Я це розумів, оскільки вони все підробляли – підписи, час підганяли, свідків підговорювали. А ще свідок говорить так, а вони в справі пишуть по-іншому, в підтвердження своїх слів, які вони понаписували, як наче все було. І все під час так підганяли, що наче я був якраз в той момент на місці злочину.

- А як ти думаєш, чого це вони так робили, знаючи, що цим можуть молоду людину «закопати» на все життя, чого вони такі жорстокі?

- Ну, як же чому?.. Щоб відмазати того, хто дійсно міг вбити, бо в нього дядько прокурор, а він сам – міліціонер.

Так, хлопці вінницькі підтримували, з якими я сидів. Я ж їм розказував як воно що було, давав їм читати своє обвинувачення. Казали, що мене посадили ні за що, дивувалися, за що ж я так довго сидів там взагалі?.. Я писав ямпільському прокурору, а він все відповідав, що слідство розбереться, що в суді розберуться.

- А чого ж так довго розбиралися?

- Вони тягнули... Я їздив на суд через тиждень, кидали мене постійно на КПЗ, щоб я в одиночці сидів... А в тюрмі, в невеличкій камері, нас було 22 чоловіки. В два яруси ліжка, туалет тут же, взимку навіть при найбільших морозах камеру майже не опалювали, дивилися, щоб лише вода не замерзла. Ми грілися чаєм, хто як міг.

- А хто-небудь скаржився на ці умови утримання?

- А який сенс? Скарги все одно ж не могли вийти за межі тих чотирьох стін.

- Серед тих 22 чоловік, з якими ти сидів, були подібні, як у тебе, історії?

- Багато там людей ні за що сидять. То крадіжки підроблять їм, то алкашу склянку горілки наллють, а потім якусь статтю йому припишуть, той розпишеться і сидить. Таких наркоманів, алкашів там багато. Працівники міліції б’ють тебе, щоб ти на себе якусь статтю взяв, знущаються над тобою, що хочуть, те й роблять з тобою.

- А коли ти відчув, що в тебе серйозно захворіло серце?

- Коли чотири місяці просидів, почало воно у мене боліти. Від переживання, нервування, оскільки я знав, що ні за що сиджу в тюрмі, що сиджу там за когось, хто на свободі.

- А ти переконаний, що той чоловік вбив?..

- Так, оскільки він ходив по Ямполю і хвалився, що за коробку сірників вбив мужика. А той другий мовчав, а цей хвалився…

- Ти просидів під вартою майже рік, а скільки часу просиділи вони?

- Вони ж були на свободі!.. Один був свідком, а інший проходив по справі, але позбавленим волі не був. Разом з тим вбитий чоловік – чийсь батько, комусь дорога людина… Але ніхто, по суті, за цей дуже важкий злочин не покараний. Що це за правоохоронно-судова система така?..

- Як сталося, що ти все ж на свободі?..

- Мама зверталася у вищі інстанції у Вінницю, Київ. Я на свободі тому, що справа під контролем в Києві, вони просто не змогли по «бєспрєдєлу» осудити. Мама ж зверталася до Ніни Карпачової, до влади, у неї ціла торба листів від різних чиновників. Якби не вона, то я б сидів багато років в тюрмі. Мене б осудили по «бєспрєдєлу» на скільки б захотіли, а оскільки справа проходила під контролем, то вони боялися.

- Ти думаєш подавати на них в суд?

- Так. Я ж ні за що, за когось, сидів в тюрмі майже рік.

- В тебе залишилися сили, щоб нормально продовжувати своє життя?

- Буду якось ставати на ноги. Хоча це дуже важко. До тюрми я ж хоч роботу мав, а зараз де її вже знайдеш?.. Куди зараз йти – я й сам не знаю… Дитина є, треба сім’ю піднімати… Вони мені зламали життя. Я б хотів ще в армію піти, але мене вже, певне, не візьмуть...

- Ти б після цього всього ще б в армію пішов?!..

- Так, я ж всі комісії у військкоматі вже був пройшов...

Василь КІЗКА, власний кореспондент «33-го каналу», www.korespondent.boom.ru

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com