ВІННИЦЬКЕ ЗЕРНО ВІДДАЮТЬ У ХМЕЛЬНИЦЬКУ ОБЛАСТЬ. МАЙЖЕ ВДВІЧІ ДЕШЕВШЕ
«Аграрною анархією» назвав становище на селі народний депутат України, екс-губернатор Микола Мельник. На сьогоднішній день ні державі, ні місцевим органам влади не вигідно відроджувати агропромисловий комплекс країни. Бо більшість можновладців очікують, коли земля стане дешевим товаром, щоб змусити селян її продати. Про це свідчать і теперішні жнива.
Врожай-2004 селяни віддають за безцінь
Якщо у минулому році в Україні через непогоду було втрачено майже 5 мільйонів гектарів посівів, а селяни понесли збитки, які перевищують 5 мільярдів, то при нинішньому непоганому врожаю ситуація виглядає не кращою. Врожай-2004 буде відданий за безцінь. Такої думки дотримується Микола Мельник. Селяни змушені вже зараз віддавати зерно за мізерні ціни, аби закупити солярку і зібрати врожай. Якщо на Вінницькій товарній універсальній біржі ціна на пшеницю 3-го класу становить 800 гривень за тонну, то селяни змушені продавати її за 500 гривень посереднику, аби отримати у той же день «нал» і придбати солярку. Таким чином у перекупників у кишені осідає 300 гривень за одну тонну. Можна лише уявити, скільки мільйонів гривень з’являється на рахунках тих ділків, за спинами яких почасти стоять доволі відомі можновладці.
Та й це півбіди. Складається таке враження, що у нас чиновники просто виходять у період жнив із зимової сплячки із спросоння кричать «аврал!». Інакше як можна оцінити ситуацію із роботою хлібоприймальних пунктів. Чому доводиться більшості сільгосппідприємствам області, витрачаючи «золоті гроші на солярку», зараз примусово возити зерно «за синє море» — у Дунаївці Хмельницької області? І лише через кілька тижнів з початку збирання врожаю влада замислюється, що на Вінницький хлібоприймальний пункт – ближче і вигідніше. Знайти крайнього в даній ситуації, на жаль, неможливо. Бо наші обласні керівники, в першу чергу управління сільського господарства, просто виконують роль «весільного генерала». Начебто лише можуть давати поради, а насправді ні за що не відповідають.
І ще один, як на мене, шокуючий аспект. Більшість з представників влади б’ють себе у груди, кажучи про сільське коріння свого роду, доводячи, що вони від «сохи та землі» вийшли і знають ціну праці. І ці ж люди нормально споглядають за рабством на селі, бо сьогодні механізатор від ранку до смеркання працює у полі за 200-250 гривень за місяць. У деяких районах вже були випадки, коли люди просто кидали комбайни у полі, відмовляючись «пахати на дядь».
Землі Вінниччини у наступному році можуть піти з молотка за 2-3 мільярди
Хоча Президент і наклав вето на продаж землі, але згідно з рішенням парламенту, з наступного, 2005 року, землі України можуть стати товаром. Те, що сьогодні відбувається на селі – нагадує цілеспрямоване збанкручування і знищення села. За інформацією аналітиків, всі землі України можна оцінити у 40 мільярдів гривень. На думку екс-губернатора Миколи Мельника, вінницькі землі можна буде придбати за 2-3 мільярди. А далі за сценарієм, як у сусідній Польщі, до влади прийдуть інвестори із європейських країн, для яких така сума – це копійки. І окрім землі вони матимуть ще майже безкоштовних рабів.
Якби наша влада хотіла б зберегти агропромисловий комплекс, то із бюджету минулого року не були б вилучені 300 мільйонів гривень, які мали спрямувати на страхування врожаю. Хоча мова про це йде вже кілька років поспіль, але уряд все ж гальмує із визначенням механізму страхування, визначенням банків, які б відповідали за це. На 2005 рік 400 мільйонів закладені у бюджет. Але ці гроші знову ж таки – до першого голосування.
А на даний момент у селян виходу немає: якщо врожай хороший – то ціни на нього низькі, якщо ціни високі – то врожай поганий...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =