«От цікаво знати, чи відвідують наші владні мужі багаточисельні наші базари, і, до речі, не в ранзі перевіряючих, а от так, по-простому, як ми всі з вами, щось купити, щось продати?
Часто відвідуючи наші багаточисельні базари, добираючись до них громадським транспортом, я щось ні разу не бачив, щоб хтось із керівників міста чи їхав в транспорті, який повзе з швидкістю черепахи, чи з тією швидкістю пробирався через чисельні лабіринти наших базарів. Мабуть, бояться з незвички заблукати чи пошкодити своє взуття і свій одяг. А для чого? Набагато краще знаходитись в теплому і зручному кабінеті, а зараз ще й в прохолодному завдяки роботі кондиціонерів, аніж ходити, пробираючись через чисельні, звужені проходи в сьогоднішню спеку, чи, місячи снігову кашу з суцільними калюжами, з чисельними «колдобинами» у негоду. Чому ж ви змушуєте нас майже кожного дня робити це, а знаходячись на нашому утриманні, як платників податків, нічого практично не робите для покращання умов?
Скажіть, будь ласка, що повинно статися, не дай Боже, на нашому базарі (а наше місто це суцільний базар), щоб ви навели хоч елементарний порядок? От як буде діяти пожежна чи швидка допомога в такій ситуації, коли ні пройти, ні проїхати, а додайте ще масову паніку і хто буде за це відповідати? А то тільки чуєш про чисельні перевірки і СЕС, і пожежників, і енергетиків, а все залишається без змін.
Головна функція базару полягає в тому, щоб одна людина могла продати щось вирощене чи виготовлене своєю працею, а друга могла його купити. А в нас — приїхала людина здалеку на наші колгоспні ринки (а вони в першу чергу були побудовані саме для цієї мети), так їй, бідній, нема де стати, звідусіль гонять, бо вони заважають постійним торговцям базарів як прилавків так і контейнерів. А відстані між ними чомусь завжди менші 2-х метрів, що й розминутись важко. Всюди кіоски, ларки, бутики, а прилавки позаймали спекулянти, які сидять з ранку до вечора зі всяким дріб’язком, а на пожвавлених місцях ще й з— під поли для своєї вигоди торгують самогоном. Невже про це ніхто не знає, чи не хоче знати?
А бідному селянинові, чи тому ж дачнику доводиться розкладати свій нехитрий товар на землі в пилюці і багнюці, та ще й плати за це свої гроші. Бо спробуй не заплатити — змішають і товар, і продавця з тією ж грязюкою кремезні парубки з товстими золотими ланцюгами, так звані контролери. От люди і змушені тикатись попід колесами і контролерами не тільки на «Центральному», а й на Папаніна, «Урожаї», залізничному вокзалі.
Але ж знову цікава картина: охорона чи міліція ганяє тільки людей, які продають вирощене своїми руками, а спекулянтів і продавців горілки чомусь не ганяють. А за торгівців м’ясом і салом на Привокзальній площі вже навіть смішно до сліз (їм уже медалі треба давати за виживання). З ними всі борються, а вони собі торгують з дня на день, з ранку до вечора. От щоб хтось за все це поплатився своїм службовим кріслом, то й бардака такого б не було. І не треба ламати державні голови тяжкими думками за проведення незліченних сесій та нарад, а навести всього-на-всього порядок раз і назавжди. Недарма кажуть, ще потрібно дивитись, кому все це вигідно.
Я думаю, що ми гідні на більш достойні умови існування, ніж є на даний час. Просто боляче на все це дивитися, тим більше знаходитись в таких умовах».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
