Середа, 8 вересня 2004 p.

Був тридцятий День Перемоги. 9-е Травня зазвичай Вінниччина святкувала масово. А тут ще картопля забрала на села половину жителів...

Цього дня в пологовому будинку №2 ще одного довгоочікуваного свята чекала Марія. П'ять років вона не могла стати матір'ю. Перший хлопчик народився мертвим. Нескінченні невдачі та розчарування... Думки про всиновлення дитбудинківського маляти. Лікарі знали це і поставили вимогу — із 4-х тижнів до 9-ти місяців цієї вагітності вона мала лежати на збереженні. Свого часу так свого первістка виносила Софі Лорен, і за це її возвеличували у всіх країнах світу.

Марія цей материнський подвиг звершила тихо. Її безмірна людяність і добра вдача навіть не дозволили і подумати, що вона зробила щось надзвичайне....

Десь поміж переможними вечірніми салютами її мозок пронизала страшна звістка чергового гінеколога: дитина йде «лобным предлежанием».

Лікарі знають, що це вже вирок. Без «кесаревого» — дитину не врятувати!... А його могла зробити тільки головний лікар Раїса Павлівна Куленко. Але де її розшукати в свято?.. Час йшов на хвилини — народження не чекає!

А тут ще виявилось, що анестезіолог на картоплі у селі... Ви увляєте собі, що пережила за цей час майбутня мати...

І ось спасителька на місці... Коли Марія Федорівна отямилась від наркозу — маленька донечка вже торкалась її грудей. Господи — яке це дорогоцінне тепло!

- Як я віддячу вам? — все запитувала вона свою спасительку.

- Запросиш на весілля своєї донечки! — відповіла Раїса Павлівна...

Хіба знала та, що кинуті мимохідь слова дадуть початок захоплюючій історії, яка матиме продовження через 29 років...

Тоді вона й гадки не мала, що дає життя майбутній своїй колезі, улюбленій учениці свого чоловіка, викладача медуніверситету та, врешті, невістці своєї найкращої подруги... Але про все це вона дізнається лише через 29 років. І допоможе їй у цьому «33-й канал».

Саме через нашу газету Марія Федорівна Левченко виконає свою обіцянку і разом із молодими запросить на весілля лікаря Раїсу Павлівну Куленко.

А Раїса Павлівна і тепер продовжує працювати у жіночій консультації при пологовому будинку №2. І тому в день виходу газети вона зазвичай прийшла на роботу вчасно.

А далі вже з її вуст:

- 18 серпня до мене зателефонувала секретар головного лікаря Центру матері і дитини Віктора Олексійовича Гайдукова і передала, що мене негайно просять з ним зв’язатись. Я була надзвичайно налякана і схвильована, адже «негайно» викликають частіше у поганих випадках. Але якою була моя радість і приголомшення після розмови із керівництвом, коли Віктор Олексійович повідомив мені, що першим хоче привітати мене з гарною звісткою про запрошення на весілля. Адже це вперше через газету лікаря, котрий допоміг народитись дитині, запрошують через стільки років на весілля. Це — велика честь для лікаря і вшанування його нелегкої праці. На жаль, я не змогла згадати про цей конкретний випадок важких пологів, тому що 50 років працюю лікарем і в моїй величезній практиці важкі пологи зустрічались досить часто...

Після цього було багато дзвінків від колег. Всі хотіли повідомити їй приємну новину... Телефон не змовкав декілька днів. Численні друзі та знайомі радили неодмінно побувати на цьому весіллі і через 29 років зустрітись з нареченою та її матір’ю...

Але як підійти до зовсім незнайомих людей?! Аж тут зателефонувала найкраща її подруга та колега Галина Григорівна, колишня завідуюча пологовим будинком №2, і змовницьки так запитала: «А ти знаєш, що з цією дівчиною одружується мій внучок — Сергій... Отож і ми тебе запрошуємо...»

Море позитивних емоцій і приємних несподіванок впало на голову лікаря. Чоловік її каже, що від цього вона помолодшала років на двадцять...

Але сюрприз чекав і його. Коли молоді Сергій та Ірина дізнались їхню адресу і прийшли запрошувати їхню сім’ю на весілля особисто і з калачем, то він... впізнав у них двох своїх кращих учнів медінституту, де він на кафедрі хірургії свого часу викладав.

Ірина Бойко, як і личить переможниці (народилася ж в День Перемоги), йшла по життю впевнено. Море кипучої енергії в поєднанні із всебічною обдарованістю давало плоди: золота медалістка, червонодипломниця медичного університету, досвідчений нейрохірург обласної дитячої лікарні і... художниця.

- Так, вона малює прекрасні картини і навіть у скрутні часи ними заробляла на прожиття...

- Вона така турботлива донька! Прекрасна куховарка, — каже про неї мама.

- Вона — найкраща в світі,- характеризує її Сергій, також хірург і її колега по роботі...

А працюють вони в одному відділенні. І завідує ним батько Сергія Олег Петрович Шамрай. І мама у Сергія також лікар. І бабуся та дідусь... Цілі династії.

Які прекрасні візерунки долі! — вигукне дехто. Але вони лише починаються.

Ірина та Сергій, зрозуміло, що познайомились на роботі. Отож у них, так би мовити, виник службовий роман. Їхні колеги стверджують, що це вперше за 25 років існування лікарні одружились колеги-хірурги.

- Він безвідмовний. Робить все, що його попросять. І такий добрий та людяний. Сергій, коли проходив інтернатуру в лікарні, миттєво заполонив всіх своєю незрівнянною посмішкою і добротою. Отож, він не міг не сподобатись і мені, — це вже розповідає Ірина...

Ця розповідь не була б щирою до кінця, якби я не згадала тут ще одного сюжету. Близькі та друзі знають, що в цей час руки та серця Ірини добивався респектабельний американець. Розумний, освічений, з родини науковців космічної галузі...

Чого ще треба — це ж заповітна мрія для багатьох. Скільки дівчат оббивають роками пороги шлюбних агентств, щоб знайти хоч якогось іноземця...

- Пошвидше лови фортуну за хвіст. Чого ти тут сидиш, ти вже маєш бути в Лос-Анджелесі, — радив багато хто.

А Іра відповідає йому: «Ні». Вражений американець ще довго обриватиме телефони, вмовлятиме, обіцятиме «золоті гори», квартири та машини не лише їй, а й батькам... Але на те вона й Переможниця — щоб бути категоричною....

Вона погоджується стати дружиною, але на пропозицію Сергія Шамрая. Такого ж, як і вона, українського хлопця-хірурга.

Зустріч із Іриною перетасувала і Сергієві всі плани. Він цього літа мав підписати контракт і їхати на роботу до Африки в таку собі країну Мавританію. Вечорами посилено штудіював французьку...

Але... Ось вона, всеперемагаюча сила любові. І поєднала вона двох вінничан на своїй рідній землі. І залишиться тепер подружжя Шамрай, котре ступило на весільний рушник минулої неділі у Вінниці, на Україні.

Дай Боже, щоб рідна земля подарувала їм море щастя. А вони таки достойні його, правда ж?

Ми маємо разом із нареченими вклонитись перед маленьким подвигом Раїси Павлівни Куленко, гінеколога із 50-річним стажем та мам — Марії Федорівни Левченко та Ірини Валеріївни Шамрай. Адже це завдяки їм ця історія має такий прекрасний кінець. А молодим — щасливого медового місяця.

І зустрічі через рік в стінах пологового будинку №2...

Тетяна РЕДЬКО

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com