НА ВІННИЧЧИНІ ПЕРЕНАСЕЛЕННЯ ЗУБРІВ? І це в той час, коли у світі вони на грані вимирання
- А це вже що таке? — вирвалось у мене, коли побачила високі берести з обдертою корою та ділянку із з'їждженими вершками.
- Зубри позгризали, — пояснив Олег Опанасенко, інженер по захисту лісонасаджень Хмільницького держлісгоспу. — І не тільки тут. Ці дерева почнуть всихати, а це великі збитки. Але якось миримось.
Зубри спочатку водились тільки у Біловезькій Пущі.
Зразу після Другої світової війни поляки передали 9 особин цих лісових велетнів до Біловезької Пущі.
- В лютому 1979 році перша пара зубрів з Цумані була доставлена в спеціальних клітках на Вінниччину. І, як бачите, прижились. Нині їх налічується понад 95 особин. А по Україні залишилось тільки 320 цих патріархів лісу. В нас зростає кількість зубрів, бо маємо добре налагоджену кормову базу та охорону, — розповів виконуючий обов'язки головного мисливствознавця Вінницького державного лісомисливського господарства В'ячеслав Зубар (в давньоукраїнській мові його прізвище писалось — Зубр).
Добре це чи погано, що така кількість цих велетнів лісу у наших невеликих подільських лісах?
Радує те, що їх багато, коли в цілому по Україні за 9 років зубрів зменшилося вдвічі. Але є певна норма цих тварин на тисячу квадратних кілометрів, і на Вінниччині вона перевищена в півтора раза.
- Надлишок зубрів треба переселити в ті ліси, де їх набагато зменшилось, — пропонує лісник з Хмільницького лісництва Микола Єзерський. — Ні в якому разі не можна знищувати цей вимираючий вид тварин, які занесені до Червоної книги.
Навіть у заметілі він та лісник Микола Зелений привозять зубрам сіно, буряки, рубають льодяну кірку біля лісової кринички. Буде побільше кормів у годівниці — менше постраждають лісонасадження. І не тільки вони. Уявіть собі, що станеться з полем озимих, коли під час відлиги по них тільки пройде стадо зубрів… У пошуках їжі, коли порожні годівниці, зубри шукають на полях залишки кукурудзи, пашисту солому. Ось тоді вони й стають здобиччю тих, хто вбачає у них лише ходячий шматок м’яса, особливо, коли виходять за периметр єгерської охорони.
- На початку року, в січні, об'їздили місця, де мігрують лісові велетні, перевіряли годівниці — сіносховища (поробили їх масивними, бо звірі полюбляють чухатись об них і валити). Біля села Миколаївка Літинського району спинились біля другого садка. Дивимось, чому це вороння налетіло на почервонілий від крові сніг. Ми — туди. Частину нутрощів нещасної тварини птахи вже з'їли, а поруч — відрубана голова зубра. Ми до будки сторожа садка. Знайшли щойно обдерту шкіру тварини та зброю. Сторож сказав, кому вона належить. Виднілись сліди від коліс «джипа». Поки приїхали викликані нами міліціонери та працівники природоохоронної прокуратури, то власники «джипа» встигли поміняти колеса, аби не співпадали сліди. Тяжко щось довести, особливо, коли порушники люди впливові, — зітхнув В'ячеслав Степанович. — Ось і прізвища їх не можемо назвати, поки справа розслідується.
У стаді зубрів керує... самиця. У всіх парнокопитних — матріархат. Коли самець стає непродуктивним, його виштовхують зі стада. Якщо не провести селекційний відстріл, то він через рік-два сам впаде.
А як зубри вміють захищатись від хижаків! Малят — в середину, самиці стають в каре, головами в бік небезпеки, а самці кидаються навперейми ворогу, який наближається. А загалом зубри дуже мирні тварини. Їх не зачіпай — і тебе обминуть десятою дорогою. В них є рефлекс на запах людського тіла. І це їх рятує. У биків-турів (буй-турів, про яких згадується в літописах) цього рефлексу не було, тому останній з них загинув приблизно у 1627 році під час мисливських ловів.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
