Нелегкий вибір мають зробити 21 вересня на черговій сесії вінницької міськради депутати. Бо на одне-єдине в 2004 році звання «почесного вінничанина» вже претендують голова облради Юрій Іванов, прем’єр-міністр України Віктор Янукович, «вінницький» мер Києва Олександр Омельченко та ще кілька не таких відомих, але не менш достойних людей. Кого?

Інформація про затримання та арешт одного із депутатів міськради просто в лікарняній палаті реанімації, як грім серед ясного неба, пролетіла минулого тижня по Вінниці. Кого і за що «арештували» — неофіційно обговорювалось навіть у кулуарах позачергової сесії ради минулої п'ятниці, на яку з різних причин не змогли прибути одразу 8 із 48 міських депутатів...

В середу, 11 вересня, наша газета розповіла про викрадення з кафедрального собору у Вінниці головної святині — Казанської ікони Богородиці. А вже в четвер о 8-й ранку двері Вінницької єпархії відчинив чоловік. Він протягнув черговій щось загорнене у простирадло: «Передайте владиці», — і пішов. Коли жінка розгорнула матерію, мало не зомліла — це була та сама ікона.

«Ви чули? Кажуть, Анатолій Ворона упав на швидкості зі свого моторолера чи потрапив у «розборки!» — так на минулому тижні дехто пояснював появу кривавого шраму на чолі заступника міського голови Анатолія Ворони. Але була й інша версія, яку підтвердив сам «постраждалий», — про інцидент у торговельному центрі «Дастор» на Вишеньці.

Цю подію вінницькі журналісти запам'ятають надовго. По-перше, саме призначення переносили з одного дня на інший. По-друге, в день призначення журналістів годину протримали на холодному вітрі. Призначення мало відбутись зранку, але зателефонував Микола Білоконь, міністр внутрішніх справ, і повідомив, що буде у Вінниці під обід і сам проведе представлення. Але представлення проводив Валерій Літвін, начальник управління МВС області.

Практично єдине, живе і прибуткове вінницьке державне підприємство — завод «Кристал» — знову в очікуванні перемін, колектив все ще готовий до страйку, а керівництво буквально б’ється за створення СП із російськими постачальниками сировини. Про новий виток проблем на вінницькому «Кристалі» гендиректор заводу Юрій Мазур не змовчав 8 вересня під час приїзду на підприємство голови НБУ Сергія Тигіпка. Зокрема, він заявив, що завод в зв’язку із затримкою обіцяного урядом створення СП із смоленським алмазопереробним заводом має в наявності сировини для роботи лише на найближчі тижні — до 27 вересня...

Просторами Вінниччини вже встигли проїхатись деякі кандидати у Президенти України.

А ним свого стола, вірніше, стола свого попередника, обізвав губернатор Григорій Калетнік. Хто побував у апартаментах облдержадміністрації, той мав можливість споглядати його у залі засідань.

На виїзній колегії МВС розглядались питання дотримання законності працівниками ОВС, оперативно-службової діяльності за вісім місяців. Обговорювалась проблема втягування міліції у політичні баталії.

— Зараз нав’язується думка, що «все одно переможе провладний кандидат», тому, мовляв, не треба навіть іти на вибори.

Про те, що очікує вінничан — клієнтів ведучого оператора кабельного телебачення і вінничан, які ще тільки придивляються — моя сьогоднішня розмова з Сергієм МЕГЕРДИЧЕВИМ, директором ТОВ «Телерадіокомпанія «СМАРТ».

Коли Ігор Криницький прибіг до її обійстя і погукав: «Тьотю, там вашого Славика знайшли в калюжі крові, у школі», — вона помчала щодуху до центру села. Від її пронизливого розпачливого крику, витираючи сльози, ховались в хати сільські жінки.

Не думала Тетяна, що поїздка до батьків у село Озаринці Могилів-Подільського району закінчиться у Вінниці. Днями її 4-річного сина з укушеною раною голови доставили в обласну дитячу лікарню. Лікарі Могилева-Подільського зробили все можливе, зшивши дитині голову. А робити шов над оком відправили до Вінниці — боялись ускладнень, оскільки через сильний укус могла бути зачеплена кістка.

За минулий рік у Вінниці 3422 дорослих та 752 дітей отримали вуличні травми. З них 57% — у вечірній та нічний час.

За затримку заробітної плати працівникам відповідальність несе керівник. З цього приводу є вказівка від Президента, і за це питають і з керівника, який заборгував, і з районного керівництва. Але суворий контроль може бути тільки на папері. Як і виплата зарплати...

Селищна рада Томашполя спільно з дорожньою службою ДАІ протягом кількох останніх років проводять своєрідний експеримент над водіями на вулиці Леніна, від пожежної частини і до католицького костьолу.

- Молода породілля каже, що в неї це перша дитина, але я дивлюся, що вона вже тричі народжувала, — так говорили між собою лікарі, які щойно прийняли пологи у 22-річної Люди. Дівчина — типова «окружна», дитбудинівська, її мама теж колись була повією. І теж колись залишила її у пологовому.

Нещодавно в річці Південний Буг, на відстані 1,5 м, навпроти церкви по Київській, сплив мертвий плід дитини. То була семимісячна дівчинка. Тіло знайшли поблизу берега.

4-5 вересня на аеродромі Брно-Турани, що на околиці чеського міста Брно, відбувся 11-й міжнародний авіаційний фестиваль «CIAF» («Cheh Interneshional Air Fest»), на який зібралися військові та цивільні авіатори, гості з Австрії, Великої Британії, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Сербії та Чорногорії, Словаччини, Сполучених Штатів Америки, Чехії, Швеції, України, інших країн.

«Може, там, за кордоном, собака друг людини, а у нас – управдом», – доводила Юрію Нікуліну в «Діамантовій руці» героїня Нонни Мордюкової.

В Іллінецькому районі на ставу поблизу села Лугова проживає кілька пар білих лебедів.

У червні 1964 року у Вашингтоні був відкритий пам’ятник Шевченку. На той час українська діаспора нараховувала у Америці вже мільйон жителів. Чотири Президенти Америки благословили його появу там. Майже всі українці Америки збирали на увіковічнення Кобзаря за океаном гроші. Коли президент Ейзенхауер побачив під час відкриття 100-тисячний натовп українців, котрі приїхали для цього до Вашингтону, то сказав: «Напевно, українці мають у Штатах багато приятелів, яких сюди накликали». «Ми всі українці, — відповів натовп, — наші гетьмани також були виборні. А Шевченко — наш пророк». Президентові стало соромно за необдуману репліку.

До редакції надійшов лист від жителів Сабарова, в якому йшлося про те, що там, в 2-х метрах від старого кладовища, одна із місцевих жительок відкрила кафе.

У квартирі по вул. К. Маркса пролунав дзвінок. Вдома була тільки 11-річна дівчинка. Вона подивилась у «глазок» і вирішила не відкривати, бо за дверима стояв незнайомий чоловік похилого віку. Потім захотіла перевірити, чи він вже пішов. Коли дівчинка почала відчиняти двері, їх вже рвав на себе з оскаженілим обличчям незнайомець. Виявилось, що він нікуди не пішов, а причаївся за дверима.

Страшенні черги на прийом до державного нотаріуса вже давно стали притчею во язицех в Ямполі. Люди займають їх звечора і стоять під дверима цього нотаріуса цілі ночі, аж до восьмої години ранку, коли з’являється на роботі нотаріус пані Галина Бешинська.

Через необачне поводження водіїв і елементарне незнання правил дорожнього руху часто саме діти стають жертвами трагедій на дорогах.

Мобільний телефон «Нокіа», 200 доларів «на чорний день» та золота на 3 тис. гривень у Могилеві-Подільському у своєї 67-річної сусідки викрала 13-річна дівчина. Спочатку усі думали на онучку старої. Але потім правоохоронці знайшли винуватицю.

- А це вже що таке? — вирвалось у мене, коли побачила високі берести з обдертою корою та ділянку із з'їждженими вершками.

Ця історія розпочалася, коли ветеран праці з 50-річним стажем роботи, учасник Великої Вітчизняної Ростислав Михайлович мав необережність у 1998 році придбати автомобіль за дорученням...

За тринадцять років державності нашої країни ставлення до педагога з боку суспільства практично не змінилося. Від учителя завжди вимагали самовіддачі і якісного виховання юного покоління. Як, втім, і скрізь. Але навряд чи людина, котра думає про шматок хліба для себе і своїх дітей, здатна переживати за дітей чужих, а тим більше — за долю держави. Професія вчителя, заробіток якого донедавна не дотягав до прожиткового мінімуму, на якийсь час втратила популярність серед молоді.

«Чого тільки нема на тому ярмарку! Колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремінь, цибуля, крамарі всякі… так, що хоч би в кишені було рублів із тридцять, то й тоді б не закупив усього ярмарку», — так писав про славнозвісний Сорочинський ярмарок Микола Васильович Гоголь. За більше як двохсотлітню історію цього заходу в житті українського народу змінилося багато. За тридцять гривень сьогодні можна купити не так вже і багато.

«Шановна редакціє! Прочитавши статтю Інни Червінчук під назвою «Організатор спілки обездолених матерів замовила уролога за 1000$» від 11 серпня 2004 року, у нас, як у лікарів-психіатрів, виникло бажання розповісти читачам Вашої газети, як реально відбувались наведені в цій статті події.

«Ми, старожили будинків по вулиці Грибоєдова, 10 та пров. Кар’єрний, 3, хочемо дати відповідь на статтю «Ми просимо Вас — не заважайте. Ви отримали квартири безкоштовно, а ми їх будуємо за свої кровні». До речі, не сумніваємось у тому, що написана вона за вказівкою саме будівельного товариства, яке вже протягом року тероризує нас спорудженням 30-квартирної добудови між нашими будинками. І все це на місці дитячого майданчика!

«Доброго дня, шановна редакціє «33-го каналу»! Пише вам колишня мешканка села Мончин. Прикро, що наше село висвітлилось із ваших шпальт через статтю «Врятувавши життя напарнику, сам залишився в комбайні». Адже трудящі жителі своїми мозолями та покірністю роблять наше село одним з найкращих у Погребищенському районі і не дають йому занепасти.

— Не може бути! Це ж моє ім’я і прізвище! – вигукнув Сергій Касянчук, прочитавши статтю у нашій газеті від 18 серпня про правила голосування за кордоном. Під цією статтею стояло таке саме ім’я — Сергій Касянчук. І в чоловіка похололо у грудях: може, то його брат?

«Пiд час святкування Дня незалежностi в теле— i радiоефiрi звучало багато патрiотичних пiсень. Але чомусь в їхнiх наспiвах i приспiвах дуже часто повторювались особистi займенники «я, моє, менi». Невже нашi незабутнi, давним-давно написанi шедеври, — такi, як, примiром, «Два кольори мої, два кольори..» або «Як тебе не любити, Києве мiй...» — справили таке сильне враження на сучасних поетiв-пiснярiв, що вони, забувши iншi форми, наче по iнерцiї один за одним заявляють право власностi — на Україну, на рiдну землю, на село, мiсто, кохану дiвчину i т.д.?