Ледь не зупинилося серце у Дмитра, працівника фірми, під час встановлення металопластикового вікна у приватному будинку. Коли вибивав дерев'яну лутку, з підвіконня додолу разом з глиною посипалися золоті прикраси: обручки, браслети, ланцюжки, сережки, хрестики.
Власник будинку Василь, який стояв осторонь і наглядав за роботою, аж зойкнув від побаченого: в будинку, який нещодавно придбав, знайдено скарб. Оце так радість!
Василь кинувся збирати прикраси. Якусь мить Дмитро стояв, онімівши, але раптом, ніби пробудившись, впав на коліна і, розгрібаючи руками заскорузлу глину, витягнув ланцюжок і хотів покласти його собі в кишеню.
- Куди?! Це моє! — крикнув Василь і вирвав ланцюжок з рук Дмитра, а потім схопив того за плечі і відштовхнув аж в іншу кімнату. Дмитро, зачепившись за пусте відро, з грюкотом упав на підлогу. Сили були нерівні. Дмитро не наважувався знову повернутися назад, але образа так стиснула груди, що нічого іншого не спало на думку, як подзвонити в міліцію, бо «мобілка» була тут же.
Тільки встиг Василь все повизбирувати, як його, з наповненими золотом кишенями, зупинили міліціонери в дверях кімнати. Все було заактовано, переписано і вилучено до з’ясування обставин.
Василь стояв як з хреста знятий і лаяв Дмитра. А того уже не було. Годиною пізніше прийшов інший працівник фірми і закінчив роботу.
Через три місяці Василь та Дмитро, у присутності своїх адвокатів, отримували знайдений скарб. Тут же він був поділений між ними на дві рівні частини. Кожен отримав свою частину і не приховував радості від цього.
Але ці три місяці були вкрай напруженими.
Згідно з висновком спеціалістів, виявлені золоті вироби не мали історичної та культурної цінності. А це означало, що скарб не може бути переданий у власність держави, коли отримується лише винагорода у розмірі до 20 відсотків від вартості скарбу.
Василь, на правах власника будинку, в якому було виявлено скарб, відстоював своє виключне право власності на нього. Вказував, що Дмитро виявив скарб під час роботи, за яку заплачено, а тому він не може претендувати навіть на винагороду.
Дмитро вважав, що половина скарбу повинна належати йому, і посилався на закон — власником скарбу стає особа, яка його виявила; якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, мають у рівних частках право спільної часткової власності. Що ж до роботи, то вона не проводилася в плані розкопок, пошуків і її метою не було виявлення скарбу, скарб виявлений випадково.
Але ця історія не завершилася справедливим поділом. Ще Василь і Дмитро сплатили державі податок у розмірі 13% від вартості скарбу.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
